3.3.Економічна оцінка земельних ресурсів

Під економічною оцінкою розуміють оцінку землі як природного ресурсу засобу вир-ва у с/г і лісовому господарстві і як просторового базису в суспільному вир-ві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Для визначення середньої багаторічної врожайності с/г культур за групами грунтів використовують такі методи: 1.вибірковий метод; 2.кореляційно-регресійний аналіз за середніми багаторічними даними господарств здійснює регулювання зв*язку врожайності з якістю грунтів; 3.експертизи врожайності на пробних та контрольних ділянках; 4.спосіб аналогів; 5.досвід спеціалістів і працівників господарств, який застосовується для уточнення сумнівних даних і одержання відомостей про урожайніть на малопоширених групах грунтів.

Загалом при оцінці надається перевага матем.-статистичним методам обробки вихідних даних, що обумовлено масовістю вихідної інформації, складністю зв*язку факторіальних і результативних оцінок.

Вихідним показником економічної оцінки є врожайність – якість землі при вирощування с/г культур лише при рівновеликих затратах на одержання врожаю. Проте урожайність окремої культури не дає повних відомостей про якість землі, що ускладнює економічну оцінку.

Якість земель відображає к-сть продукції віднесену до рівновеликих виробничих затрат або розміри рівновеликих затрат на вир-во одиниці продукції.

Відповідно показниками економ.оцінки є:

1.Вартість валової продукції – ВП=У×Ц×Пл

2.Відносним показником економічної оцінки рівня родючості грунту за однакових економічних умов рівня господарювання є окупність витрат, що визначається: К=ВП_і/З. Даний показник характеризує продуктивність с/г і використовується при обгрунтуванні вирощування с/г культур на землях певної якості, прогнозуванні урожайності продукції землеробства.

3.Інтегральним узагальнюючим показником оцінки земель, який характеризує відмінності у виході продукції на різноякісних землях є диференціальний дохід, який являє собою додаткову частину чистого доходу, що створюється більш продуктивною працею на землях кращої якості при гірших умовах вир-ва.

ДД=ВП_і-З+ЧДн

ЧДн=0,15 від сукупної вартості основних і оборотних виробничих фондів.

Диференційований дохід характеризує економічну доцільність використання земель з одночасним врахуванням їх вартості і рівня інтенсивності землеробства.

4.1.Забруднення як прояв еколого-економічного збитку

Вид порушень, який одночасно є наслідком діяльності підприємств і однією з причин втрати прибутку є забруднення.

Забруднення – занесення в середовище чи виникнення в ньому сторонніх речовин, не властивих йому або перевищення в період аналізу природного середньорічного рівня концентрації речовин, енергії чи будь-яких інших агентів понад норму.

Основними джерелами забруднення НПС є рухомі та стаціонарні.

Серед основних причин порушень НПС є:

- безгосподарське використання природних ресурсів;

- безграмотне застосування мінеральних добрив і пестицидів;

- надзвичайно велике антропогенне навантаження на окремі території;

- теплове забруднення територій.

В залежності від природи виникнення забруднення класифікують на: біологічне, фізичне, хімічне.

За об’єктами забруднення класифікують на: забруднення води, атмосфери, ґрунту тощо.

За тривалістю дії забруднення класифікують на: тимчасове, постійне.

За масштабом забруднення класифікують на: глобальні, регіональні, локальні.

Наслідками забруднення є:

• нанесення збитку для майна;

• зниження естетичної цінності ландшафту,

• нанесення збитку для рослинного і тваринного світу;

• шкода для здоров’я людини,

• порушення систем життєзабезпечення на різних рівнях.

Забруднення є натуральним проявом еколого-економічного збитку, наслідком антропогенної діяльності та однією з причин порушення стану НПС.