6. Принцип конфіденційності.

Соціальна робота з сім'ями потребує делікатності, адже іно­ді у процесі роботи зачіпаються відомості, розголошення яких може завдавати серйозної шкоди особам.

Якщо у соціального працівника із сім'єю налагоджена гарна тісна співпраця, то члени родини діляться із фахівцем своїми про­блемами, радощами, таємницями. Потрібно пам'ятати: особиста інформація про дитину та членів її сім'ї є закритою і може бути на­дана іншій стороні лише у випадках, передбачених законодавством і в разі загрози життю та здоров'ю дитини. Інформація про клієнтів може розголошуватися лише з їхньої письмової згоди. Конфіденцій­ність дає змогу клієнту почуватися з вами безпечно і захищено. У разі втрати довіри клієнта до соціального працівника через пору­шення цього принципу, можна говорити про необхідність заміни фа­хівця, який працює із родиною, адже є загроза втрати і співпраці.

Також обережно слід поставитися до використання інформації, що може зашкодити одному з членів сім'ї або посварити між собою родину. Часто хтось із членів сім'ї розповідає про поведінку іншо­го, про якийсь вчинок тощо, але оперування цими фактами може в майбутньому зашкодити інформатору. Наприклад: якщо в сім'ї чоловік постійно б'є дружину і одного разу вона про це розповіла соціальному працівникові, але просила чоловіку нічого не казати, то в такому випадку проводити роботу з профілактики насильства в цій сім'ї необхідно в такий спосіб, щоб не спровокувати чоловіка на бійку з дружиною. Можна використати тести про схильність їй насильницьких дій, але нехай їх заповнює лише чоловік, щоб коли соціальний працівник зробить висновок про те, що в клієнта є нахили до насильства, то останній не зможе звинуватити жінку, що це виявилося завдяки їй. Або організувати тренінги для сімей з відповідального батьківства, запросити у них взяти участь сім'ї, де є насильство і присвятити одну-дві сесії саме цим питанням. А також необхідно надати жінці інформацію про її права та мож­ливості щодо свого захисту. Але говорити відкрито чоловіку, що жінка вам по секрету сказала про те, що він її б'є - не можна.

Те саме стосується і інформації, отриманої від дітей: ніколи в розмові з дорослими не можна оперувати даними, що надали діти, а тим паче наголошувати на тому, що це саме діти про це говорять, особливо якщо інформація негативного змісту. Бо не­відомо, як поставляться дорослі до того, що розповідають діти соціальному працівникові.

7. Принцип свободи вибору.

Клієнт повинен мати право вибору остаточного рішення. Цей принцип починає працювати від першої зустрічі соціального працівника і клієнта, коли останній приймає рішення про співпрацю, і а продовжує діяти протягом усього соціального супроводу. Цей принцип проявляється в тому, що за клієнтом завжди залишається право прийняти або відмовитися від запропонованих соціальним працівником послуг. Навіть якщо спеціаліст впевнений у необхідності тієї чи іншої послуги, а клієнт не розуміє, для чого йому це (наприклад: лікування від алкоголю), соціальний працівник не має прана тиснути на людину або приймати рішення в односторонньо­му порядку. Останнє слово завжди залишається за клієнтом.

Соціальний працівник має знати, що сім'ї як клієнту соціаль­ної роботи притаманні такі особливості.

1. Практично всі сучасні соціальні і індивідуальні проблеми якось представлені в суспільстві, у сім'ї або певною мірою стосуються її.

2. Проблеми окремих членів сім'ї — це завжди проблеми сім'ї в цілому і навпаки. Наприклад, проблема конфліктного і невстигаючого в навчанні учня може бути пов'язана з невротичністю батьків або слабким піклуванням батьків про дитину через їхній антисоціальний спосіб життя. Або, скажімо, втрата роботи може

прямо відбитися не тільки на матеріальному статусі сім'ї безро­бітного, а й на психологічному кліматі в сім'ї, відносинах між батьками та дітьми, психічному здоров'ї всіх її членів.

3. Робота з членами сім'ї, які потребують допомоги, як пра­вило, передбачає роботу з іншими членами сім'ї, блокування тих сторін їхніх стосунків, що обтяжують стан клієнта, вимагає зміцнення і підтримки тих факторів, які позитивно діють на клі­єнта. Це особливо потрібно при наданні соціальної допомоги дітям. Реабілітація дітей і підлітків з послабленими сімейними зв'язками має супроводжуватися реабілітацією сімей, віднов­ленням їхньої властивості бути сприятливим середовищем для виховання і розвитку дитини. Реабілітація дитини-інваліда, від­повідно, пов'язана з адаптацією дорослих до життя з нею та під­готовкою усіх членів сім'ї до забезпечення соціального функціо­нування дитини з обмеженими можливостями.

4. Сім'я — закрита система. Не всі сторони її життя доступні для спостереження, тому справжня причина сімейної дисгармо­нії і усвідомлення цього її членами можуть не співпадати. Робота з сім'єю потребує багато часу і передбачає уважні спостережен­ня та діагностику.

5. Потрібно пам'ятати, що соціальний працівник не може вирі­шити проблеми, він може лише допомогти клієнту (тобто сім'ї чи окремим членам) у її вирішенні. Допомога соціального працівника полягає в тому, щоб сприяти усвідомленню клієнтом сутності про­блеми та розгляду різноманітних сценаріїв її вирішення.

6. Сім'я автономна у своїй життєдіяльності і має право ви­бирати різновид взаємодопомоги, методи виховання дітей тощо. Втручання в сімейні стосунки бажане лише після прохання клі­єнтів. Винятком може вважатися ситуація, коли існує безпосе­редня загроза фізичному, психічному здоров'ю або життю когось із членів сім'ї.

7. Головною метою соціального працівника при наданні со­ціальної допомоги сім'ї є, перш за все, інтереси членів сім'ї, а не абстрактні інтереси суспільства і держави. Допомога надається не для того, щоб підвищити народжуваність, забезпечити робочу силу в майбутньому, а для того, щоб допомогти існуванню реаль­них сімей, забезпечити розвиток і виживання реальних дітей.

Соціальна робота із сім'ями, які перебувають у складних життєвих ситуаціях, спирається на низку принципів, зокрема: доброзичливості, співчуття і розуміння; довіри; партнерства, співпраці і діалогу; неупередженого ставлення; доступності; конфіденційності; свободи вибору.

Працюючи із сім'єю, фахівець має знати певні особливості (ім'ї як клієнта соціальної роботи, у тому числі усвідомлювати, ЩО сім'ї - це закрита система, автономна у своїй життєдіяльності. Зміни в сім'ї мають розпочатися із усвідомлення нею потреби у вирішенні певної проблеми.

1.4. Навички, які потрібні соціальним працівникам дня роботи із сім'ями

Практика соціальної роботи ґрунтується не тільки на за­гальних і специфічних знаннях, якими мають володіти соціальні працівники, а й на нормах професійної етики та на діях, які виконуються автоматично (табл. 1.1). Соціальні працівники мають володіти тими навичками, які сприятимуть підвищен­нню ефективності їх роботи з представниками різних уразливих груп населення.

Таблиця 1.1. Знання, вміння та цінності соціального працівника

Знання	Вміння	Цінності
Психологія Соціологія Медицина Законодавство та правові аспекти соціального захисту Теорії та методи соціальної роботи Соціальна робота з конкретними групами клієнтів	Спілкування та надання інформації Оцінювання потреб Представництво інтересів Підвищення можливостей Сприяння розвитку Створення «мережі допомоги» Керівництво процесом допомоги	Підтримка людини, коли стає вразливою Унікальність людини Прийняття відмінностей і різноманітності Віра у здатність людини до змін Повага до людей Самовизначення Залучення, інтеграція та включення в суспільне життя

Науковці запропонували кілька класифікацій навичок соці­ального працівника. Наприклад, окремі дослідники виділяють такі навички, як:

- комунікативні (міжособистісна комунікація з клієнта­ми, дітьми, колегами та іншими; вербальна і невербальна комунікація);

• з проведення оцінки та складання плану (збір та аналіз ін­формації для проведення комплексної оцінки; складання прозо­рого плану та укладання договору із сім'єю на основі проведеної оцінки; регулярний перегляд та оцінка виконання плану);

• входження в сім'ю та встановлення контакту (пряма робота з клієнтом; співпраця з колегами та іншими спеціалістами; пере­гляд та внесення змін до плану в разі необхідності);

• ведення документації (ведення особової справи, файлу клі­єнта, написання звітів і листів);

• спроможність працювати як член організації (знання та ро­зуміння місії, мети, завдань політики, процедур організації; пред­ставництво організації);

• здатність співпрацювати з колегами та іншими спеціаліста­ми (розвиток та підтримка ефективної співпраці; обмін ідеями та інформацією);

• самоорганізації (планування своєї роботи та часу; самоос­віта та самоаналіз);

• використання супервізії;

• відкритість до навчання;

• професійні цінності та переконання (знання та розуміння професійної етики соціального працівника; готовність до підви­щення кваліфікації);

• спроможність використовувати теорію на практиці (знання і розуміння теорії соціальної роботи; використання відповідних теоретичних знань у практичній роботі).

Розглянемо кілька навичок, важливих для здійснення соці­альної роботи із сім'ями, які опинились у складних життєвих ситуаціях.