Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Kulchitsky_V_S__Nastyuk_M_I__Tishik_B_J_1997.doc
Скачиваний:
21
Добавлен:
02.05.2019
Размер:
1.53 Mб
Скачать

Розділ IX

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЛАД І ПРАВО ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПЕРІОД АВСТРІЙСЬКОГО ПАНУВАННЯ

(1772—1918 рр.)

1. Загарбання західноукраїнських земель австрією

Внаслідок першого поділу Польщі (1772 р.) Галичину загарбала Австрія, а 1774 р. за Кючук-Кайнарджійським (поблизу м. Сілістри у Болгарії) миром, укладеним між Росією і Туреччиною, вона захопила Буковину. Ще у першій половині XVI ст. (1526 р.) Австрія поширила вла­ду на Угорщину, в складі якої перебувало Закарпаття. Отже, у другій половині XVIII ст. усі західноукраїнські землі опинилися під владою Австрійської монархії.

Загарбавши Галичину, австрійський уряд штучно об'­єднав українські та польські землі в один адміністратив­ний так званий Коронний край з центром у Львові, вста­новивши офіційні назви Східної та Західної Галичини.

Економічна політика Австрії на західноукраїнських землях зводилася до експлуатації їх природних багатств, мала колоніальний характер і була спрямована на те, щоб залишити їх придатком до промислових районів Ав­стрії, а згодом Австро-Угорщини. Так, один з перших гу­бернаторів Галичини граф П. Гесс відверто заявив, що вона разом з Буковиною може бути тільки постачальни­ком хліба для західної частини Австрії.

Тримаючи західноукраїнські землі на становищі аграрносировинного придатка до промислових центрів Австро-Угорщини, австрійська влада затримувала розвиток про­мисловості, зокрема машинобудівної. У промисловості було зайнято близько 2% населення, тобто понад 150 тис. осіб.

Колоніальна політика Австро-Угорської монархії щодо Галичини виявилася і в основній її галузі — нафтодо­бувній промисловості. Нафту видобували і вивозили з .Га­личини переважно як сирий продукт. Переробка її зосереджувалася здебільшого у центральних районах Авст­ро-Угорщини, що позбавляло край можливості мати на місці нафтопереробну промисловість. Це було характер­ним і для інших галузей промисловості західноукраїнських земель, зокрема гірничої, лісової, шкіряної тощо.

У Галичині найрозвиненішу галузь промисловості ста­новило ґуральництво, яке досягло величезних розмірів (напередодні першої світової війни понад 58% усіх ґу­ралень Австро-Угорщини знаходилися у Галичині). Це пояснюється тим, що галицькі поміщики користувалися ще з польських шляхетських часів так званим правом пропінації, тобто винятковим правом виробництва і збуту горілки та пива, повністю звільнялися від сплати податків і акцизних зборів з виробництва алкоголю. Формально пропінаційне право великих землевласників було скасо­вано в Галичині 1889 р.

У Галичині, Буковині та на Закарпатті водночас із найнижчою заробітною платою існував найдовший робо­чий день — від 10 до 12 год, а нерідко — 14—16 год на добу. На дуже низькому рівні знаходилися охорона здо­ров'я, праці, техніка безпеки.

Західноукраїнські землі вважалися аграрним краєм. Більша частина орної землі, лісів і пасовищ належала поміщикам, монастирям, церкві. Селянське господарство за характером було переважно малоземельним, внаслідок чого близько половини всіх селянських господарств стали нерентабельними. Нерідко доходило до продажу селян­ських (переважно малоземельних) господарств з молот­ка. На початку XX ст. великого розмаху набули страйки сільськогосподарських робітників.

В історії західноукраїнських земель за часів австрійського панування відомі два періоди: 1) від першого по ділу Польщі до революції в Австрії 1848 р.; 2) від рево­люції 1848 р., коли Австрійська держава стала на шлях капіталістичного розвитку і відтак перетворилася 1867 р. у дуалістичну Австро-Угорську монархію, і до її розпаду 1918 р.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]