Розділ № 3. Виконання складального процесу.

Тема № 9 Підготовчі роботи при складанні

До підготовчих робіт при складанні відносять:

- комплектування виробів;

- маркування та клеймування виробів;

- очищення та промивка виробів;

- гідравлічні та пневматичні випробування.

Для забезпечення необхідної чистоти деталі та вузли, які готуються до складання миють:

- після механічної обробки;

- після очистки деталей від корозії, нагару, смолистих відкладень тощо;

- перед потраплянням на склад готових деталей (з метою підготовки їх до консервації);

- перед складанням для роз консервації;

- у процесі складання у разі необхідності.

Миючими засобами є:

- бензин Б-70;

- хлорорганічні розчинювачі;

- водні розчини синтетичних миючих засобів.

Хлорорганічні розчинювачі та бензин Б-70 використовують для промивки деталей та вузлів складної конфігурації які після мийки не можуть бути повністю просушені.…

Клеймування деталей може відбуватися наступними способами:

- механічним;

- електричним;

- хімічним;

- граверним.

Пневматичні випробування проводяться з метою перевірки герметичності.…

Гідравлічні випробування проводяться з метою перевірки міцності.…

Тема № 10. Складання рухомих з”єднань.

Тема № 10.1. Складання з’єднань з зазором.

Після розконсервації до початку складання підшипники зберігаються у ванночках з маслом МС-20 або МК-22.…

При складанні зубчатих передач висуваються наступні технічні вимоги:

- забезпечити гарантований кресленням боковий зазор;

- перевірити вірне щеплення (яке встановлюється по плямі контакту);

- забезпечити відсутність у зібраному вузлі недопустимого радіального та торцьового биття.

Залежність зміни бокового зазору від зміни міжцентрової відстані при складанні циліндричних зубчатих коліс наступна:

Усунути похибки при складанні циліндричних зубчатих передач, які характеризуються невірним відбитком у деяких випадках можливо підбором пари коліс (окремі похибки взаємокомпенсуються).

Усунути похибки при складанні циліндричних зубчатих передач, які характеризуються невірним відбитком способом слюсарної обробки недопустимо.…

Особливістю складання передач з конічними зубчатими колесами є можливість регулювання бокового зазору шляхом переміщення поздовж осі одного або обох коліс за рахунок зміни товщини регульовочних кілець які передбачені у конструкції вузла.…

Величина бокового зазору та переміщення будь якого колеса при складанні конічної зубчатої передачі пов’язане наступною залежністю:

де: α – кут щеплення;

- половина кута початкового конусу.

Тема № 10.2. Складання циліндричних та конічних зубчатих передач.

При складанні зубчатих передач висуваються наступні технічні вимоги:

- забезпечити гарантований кресленням боковий зазор;

- перевірити вірне щеплення (яке встановлюється по плямі контакту);

- забезпечити відсутність у зібраному вузлі недопустимого радіального та торцьового биття.

Залежність зміни бокового зазору від зміни міжцентрової відстані при складанні циліндричних зубчатих коліс наступна:

Усунути похибки при складанні циліндричних зубчатих передач, які характеризуються невірним відбитком у деяких випадках можливо підбором пари коліс (окремі похибки взаємокомпенсуються).

Усунути похибки при складанні циліндричних зубчатих передач, які характеризуються невірним відбитком способом слюсарної обробки недопустимо.…

Особливістю складання передач з конічними зубчатими колесами є можливість регулювання бокового зазору шляхом переміщення поздовж осі одного або обох коліс за рахунок зміни товщини регульовочних кілець які передбачені у конструкції вузла.…

Величина бокового зазору та переміщення будь якого колеса при складанні конічної зубчатої передачі пов’язане наступною залежністю:

де: α – кут щеплення;

- половина кута початкового конусу.

Тема № 10.3. Складання ущілень.

Після розконсервації до початку складання підшипники зберігаються у ванночках з маслом МС-20 або МК-22.…

При складанні зубчатих передач висуваються наступні технічні вимоги:

- забезпечити гарантований кресленням боковий зазор;

- перевірити вірне щеплення (яке встановлюється по плямі контакту);

- забезпечити відсутність у зібраному вузлі недопустимого радіального та торцьового биття.

Залежність зміни бокового зазору від зміни міжцентрової відстані при складанні циліндричних зубчатих коліс наступна:

Усунути похибки при складанні циліндричних зубчатих передач, які характеризуються невірним відбитком у деяких випадках можливо підбором пари коліс (окремі похибки взаємокомпенсуються).

Усунути похибки при складанні циліндричних зубчатих передач, які характеризуються невірним відбитком способом слюсарної обробки недопустимо.…

Особливістю складання передач з конічними зубчатими колесами є можливість регулювання бокового зазору шляхом переміщення поздовж осі одного або обох коліс за рахунок зміни товщини регульовочних кілець які передбачені у конструкції вузла.…

Величина бокового зазору та переміщення будь якого колеса при складанні конічної зубчатої передачі пов’язане наступною залежністю:

де: α – кут щеплення;

- половина кута початкового конусу.

Тема № 11. Складання нерухомих нероз’ємних з’єднань.

Тема № 11.1. Складання механічних з”єднань.

При складанні заклепочних з’єднань їх міцність залежить від форми та розмірів замикаючої головки.…

При складанні заклепочних з’єднань стержень заклепки повинен виступати на 1,3 – 1,6 діаметра стержня.…

Якість заклепочного з’єднання контролюють:

- рентгеном;

- гамма-графічним способом;

- вибірковим контролем з механічними випробуваннями.

Тема № 11.2. Утворення металургійних з”єднань.

Будова зварного шва.

Будова зварювального шва маловуглецевої сталі після затвердіння і розподіл температури в зоні термічного впли­ву показані на рис.1.

Натоплений метал 1 отримується внаслідок переведення присаджувального і частково основного металів у рідкий стан, утворення ванни розтопу і подальшого охолодження, під час якого відбувається з'єднання розтопленого металу з основним 2. У вузькій зоні топлення І (зона взаємної кристалізації) утворю­ються зерна, що однаковою мірою належать основному і натоп­леному металу.

Властивості металу в зоні шва визначаються умовами пере­бігу процесів топлення, металургійної обробки основного і при­саджувального металів і кристалізації отриманого металу шва під час охолодження. Властивості зварного з'єднання в цілому визначаються характером теплової дії на метал у біляшовних зонах.

Рис.1.

Структурні перетворення

сталі в зоні термічного

впливу

Під час топлення основний і присаджувальний метали силь­но перегріваються, іноді до температур, близьких до температури кипіння. Це призводить аж до випарювання металу і зміни хімічного складу стопу. Наявність газової атмосфери в околі металу, що топиться, призводить у ряді випадків до оксидації, взаємодії металу з азотом і розчинення в металі газів. Все це викликає зміну хімічного складу натопленого металу, утворення оксидів та інших неметалевих включень, пор і тріщин. Що чис­тіший наплавлений метал, то вищі механічні властивості звар­ного шва.

З метою підвищення якості натопленого металу біля рідко­го металу створюють спеціальну газову атмосферу, що захищає його від дії повітря, дезоксидують і покривають рідку ванночку спеціальними шлаками, вводячи легувальні додатки.

Натоплений метал має стовпчасту (дендритну) будову, харак­терну для литої сталі. Якщо натоплений метал або сусідня з ним ділянка І були сильно перегріті, то під час охолодження на ділянці II зерна основного металу (маловуглецевої сталі) мають голкопо­дібну форму, утворюючи грубо-голкоподібну структуру. Ця ділянка найкрихкіша і є найбільш слабким місцем зварного з'єднання. На ділянці III температура металу не перевищує 1100°С. Тут відбу­вається нормалізація сталі, внаслідок чого сталь отримує дрібно­зернисту будову. Метал на цій ділянці має характерні підвищені механічні властивості порівняно з основним металом.

На ділянці IV відбувається неповна перекристалізація сталі, оскільки вона нагрілась до температури між критичними точ­ками і . На цій ділянці поряд з грубими зернами фериту утворюються дрібні зерна фериту і перліту.

На ділянці V структурних змін у сталі не відбувається (якщо сталь перед зварюванням не підлягала пластичній деформації). У протилежному випадку на цій ділянці спостерігається рекри­сталізація.

На ділянці VI структура сталі не відрізняється від основної структури.

Структурні зміни основного металу в зоні термічного впливу мало відбиваються на механічних властивостях маловуглеце­вої сталі під час зварювання її будь-якими способами. Однак під час зварювання деяких конструкційних сталей в зоні термічного впливу може відбуватися утворення структур гартування, які різко знижують пластичні властивості зварних з'єднань і часто є причиною утворення тріщин.

Розміри зони термічного впливу залежать від способу і тех­нології зварювання і виду зварюваного металу. Так, при ручному дуговому зварюванні сталі тонкообмазаними електродами і при автоматичному зварюванні сталі під шаром флюсу розміри зони термічного впливу мінімальні (2...2,5 мм); під час зварювання електродами з грубою обмазкою протяжність цієї зони становить 4...10 мм, а при газовому зварюванні - 20...25мм.

Основні види дугового зварювання.

Залежно від способу вмикання у зварне коло основ­ного і присаджувального металу та характеру дії на них зварю­вальної дуги розрізняють такі основні види дугового зварювання: вугільним електродом, що не топиться (спосіб Бенардоса); метале­вим електродом, що топиться (спосіб Славянова); металевими елек­тродами, що топляться, з використанням трифазної дуги.

За способом Бенардоса (рис.2,а) дуга постійного струму при прямій полярності (мінус на електроді, плюс на виробі) го­рить між вугільним або графітовим електродом 3 і зварюва­ним виробом 1. Присаджувальний метал 2 у зварне коло не включений, і тому дуга має пряму дію на основний метал і друго­рядну - на присаджувальний. При зворотній полярності, коли електрод стає анодом (плюс на електроді), а виріб - катодом (мінус на виробі), вугільна дуга стає нестійкою, і відбувається навуглецьовування металу. Зварювання за способом Бенардоса використовується переважно при виправленні браку в чавунних і бронзових відливках і при натоплюванні порошкоподібними твердими стопами швидкозношуваних деталей.

а б в

Рис.2.

Схеми основних видів дугового зварювання:

1 - зварюваний виріб; 2 - присаджувальний матеріал; 3 - електрод

За способом Славянова (рис.2,б) дуга постійного (при прямій або зворотній полярності) або змінного струму горить між металевим електродом 3, що топиться, і зварюваним виро­бом 1, які включені у зварне коло і на які вона має пряму дію. Включений у зварне коло електрод значно інтенсивніше на­грівається і швидше топиться, оскільки поверхню його торця безпосередньо бомбардують електрично заряджені частинки. Розтоплюючись дугою, електрод одночасно є і присаджувальним металом, який постійно поповнює зварювальну ванну.

За зварюванням трифазною дугою (рис.2,в) до різних фаз трифазного струму в зварювальне коло включені два ізольо­ваних один від одного електроди 3 і зварювальний виріб 1. Дуга збуджується між кожним електродом і виробом і між електродами, таким чином одночасно виникає три дуги. При цьому на кожен з електродів і на основний метал дві дуги мають пряму дію, а одна дуга - другорядну. Зварювання трифазною дугою за продуктивністю у 2...3 рази перевищує дугове зварю­вання за способом Славянова, на 25 % зменшує витрату елект­роенергії. Цей метод переважно використовують при автоматич­ному зварюванні металу великої товщини.