Тестові завдання

Питання 1

Іудаїзм вважається фундаментом християнства завдяки тому, що:

Він має чітко організовану церкву

Признає Христа спасителем

Має віру в зооморфного Бога

Має ідею Месії

Питання 2

Спільною для християнства і іудаїзму священною книгою є:

Талмуд

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Мішна

Агада

Питання 3

Який з наступних релігійних напрямків не належить до християнських:

Православ’я

Лютеранство

Бахаїзм

Католицизм

Питання 4

Який з наступних напрямків не належить до протестантизму:

Баптизм

Католицизм

Кальвінізм

П’ятидесятництво

Адвентизм

Питання 5

Яке ім’я має сучасний Папа Римський:

Григорій V

Лев ІІ

Іоанн Павло ІІ

Іоанн Павло І

Завдання і питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику соціально-економічного, політичного простору, в якому з'являється християнство.

2. Які аргументи ви б навели, що засвідчували б Ісуса Христа як центральну постать християнства?

3. Розкрийте зміст віросповідних формул Символу віри.

4. Яку структуру має Біблія?

5. Які таїнства визнає ортодоксальна християнська традиція та в чому полягає їх догматичний смисл?

6. На які особливості православ'я, як одного з головних напрямів у християнстві, ви б звернули увагу?

7. Дайте аналіз віросповідних, культових організаційних особливостей католицизму.

8. Розкрийте причини виникнення та сутність протестантизму.

Словник

Агіографія (від грецьк. hagios — святий grapho — пишу) — різновид церковної літератури, життєписи (житія) святих. Вони поширені майже у всіх релігіях. Зокрема, християнська агіографія при складанні житій святих широко використовувала античну міфологію, біблейські оповіді, народні перекази. У вітчизняному православ'ї всі житія зведені у збірники трьох типів: «Четьї-Мінеї» (найбільший), «Прологи» (короткі житія), «Патерики». В давньоруській літературі їх нараховується понад 150. На нових канонізованих церковних, державних чи культурних, діячів богослови складають нові житія. Більшість біографій християнських святих — це трафаретні повісті, в яких неодмінно повторюється, за словами В.О.Ключевського, один і той же строго визначений агіографічний тип. Це дає підставу розглядати житія святих скоріше як пам'ятки літератури, ніж історичне джерела.

Адвентизм (від лaт. adventus — пришестя) — течія пізнього протестантизму, яка виникла в 30-х рр. 19 ст. у США. Його засновник У. Міллер пророкував друге пришестя Ісуса Христа між 1843 та 1844 р. Попри провал пророкування, вчення про близьке друге пришестя посідає особливе місце у догматиці адвентизму яка вперше була кодифікована 1845 на з'їзді в Олбані (США). Вважається, що друге пришестя буде супроводжуватися воскресінням праведників, після тисячолітнього царства Христа воскреснуть і неправедні. Адвентизм зберіг від баптизму водне хрещення дорослих й омовіння ніг. З ім'ям Е.Уайт пов'язані інші положення віровчення адвентизму: дотримання суботи («четверта заповідь»), заперечення безсмертя душі, раю та пекла, а також введення «санітарної реформи», складовою частиною якої є заборона вживати м'ясо «нечистих» тварин, каву, алкоголь тощо. Найчисленніша течія сучасного адвентизму — Церква адвентистів сьомого дня (АСД), яка налічує близько 5 млн. членів, веде широку місіонерську роботу, утримує лікарні, школи, сиротинці, будинки перестарілих. В Україні діє Уніонна конференція Церкви АСД (бл. 500 громад, понад 40 тис. членів) — складова частина Євро-Азійського дивізіону.

Баптизм (від грецьк. Baptizo — занурювати, хрестити у воді) — протестантський напрямок, що виник внаслідок розвитку пуританізму. Баптисти найбільш послідовні в проведенні в життя протестантських принципів, вимогливі щодо поглядів і поведінки своїх послідовників. Хрещення в баптизмі проводиться не над дітьми, а над дорослими. Членами Церкви вважаються «заново народжені» дорослі, які свідомо прийняли водне хрещення. Єдиним джерелом віровчення є Біблія (насамперед її Новий Завіт). Послідовники баптизму не визнають святих, мощей, ікон, чернецтва, церковних таїнств. Вони визнають лише так звані двунадесяті християнські свята. Специфічними святами баптизму є день жнив і день єдності. Обряд водного хрещення і причащання (хлібопереломлення) баптисти розглядають як символічні акти. Церква баптизму — це самоуправна община «видимих святих», що не визнає залежності від світської влади. Общинами керують виборні пресвітери.

Благодать (від грецьк. сharismа — дар) — за релігійними уявленнями, особлива властивість і сила Всевишнього, яка проявляється щодо людини як дар. Поняття зустрічається в багатьох релігіях, але сприймається неоднозначно. В конфуціанстві благодать розуміється як індивідуальний прояв Дао. В індійській філософії постає як безособова духовна сила. Більш конкретно про благодать мовиться в Біблії. Вже для іудеїв благодать — це милість і благовоління Завіту, який Бог уклав з народом Ізраїлю. За ранньохристиянськими поглядами, благодать постає як невичерпна божествена милість та сила, яку Бог дарує віруючим в Ісуса Христа як Сина Божого, що можливе через сходження Святого Духу. Вона виконує промисління Бога щодо спасіння людини. У православ'ї і католицизмі вважається можливим як опосередковане набуття віруючим благодаті через представників церковної ієрархії (в церковних таїнствах), так і безпосереднє отримання її (в індивідуальній молитві). У протестантизмі визнається можливість лише отримання благодаті безпосередньо.

Ватикан — центр католицизму, папська міні-держава, розташована на території Риму (площа 44 га), офіційна резиденція (з 1870 р.) римських пап. Має всі атрибути держави: уряд в особі курії, прапор, герб, пошту, телеграф, телецентр, армію, тюрму, валюту, банк «Святого Духа», дипломатичні відносини з 100 країнами світу. Ватиканська держава була утворена в 1929 р., її глава — папа римський. Уряд (курію) очолює статс-секретар, він же міністр закордонних справ. При папі існує дорадчий орган — Синод, який вирішує церковні справи. Ватикан має у різних країнах широку мережу університетів, академій, коледжів і семінарій, а також монастирів, політичних партій, профспілкових організацій, спортивних товариств. Ватикан керує діяльністю помісних католицьких церков і монастирів у різних країнах світу.

Єпархія — церковний адміністративний округ на чолі з архієреєм (єпископом). Єпархії поділяють на «благочинні округи», їх очолюють благочинні (старші священики), вони об'єднують кілька парафій.

Ікона (зображення, образ) — живописне зображення богів, святих, різних надприродних істот, яке служить предметом релігійного поклоніння і вшанування. Іконошанування поширене в католицизмі, православ’ї, буддизмі, ламаїзмі та інших релігіях. Первісне християнство не знало ікон. В іконопоклонінні помітні ознаки фетишистських і магічних вірувань.

Кардинал — вищий духовний сан у католицькій церкві. Право посвячення у кардинальський сан належить лише папі римському. Кардинал — найближчий радник папи. Після смерті понтифіка вони обирають із свого середовища нового папу. Основною відзнакою кардинала є червона мантія.

Катехізис (повчання) — книга, що містить короткий популярний виклад основ християнського віровчення і моралі, викладених у формі запитань і відповідей. Він побудований, як правило, на основі Символу віри, заповідей Божих, молитов; іноді включає літургійні пісні та ілюстрації на біблійні сюжети; використовується для початкової релігійної освіти. Катехізис буває католицьким, православним, протестантським.

Літургія (чи обідня) — найголовніше християнське богослужіння, що проводиться архієреєм або священиком. У православ'ї літургія має три частини: проскомідію; літургію оголошених; літургію вірних; у католицизмі — дві частини, змінено також порядок читання Святого Письма, склад молитов тощо. Обов'язковим елементом літургії є таїнство причастя (євхаристія). На думку богословів літургія сприяє духовному відродженню, єднає віруючих з Богом.

Мормони — Церква Ісуса Христа Святих останніх днів, що виникла у США в 1830 р. Нині існує майже у 150 країнах світу.

П'ятидесятники — протестантська течія, що виникла на початку XX ст. у США. Основа віровчення виходить з біблійного міфа про «сходження святого духа» на апостолів у 50-й день після воскресіння Ісуса Христа, внаслідок чого вони здобули дар пророцтва і почали проповідувати християнське віровчення на різних мовах серед різних народів. Основне місце у віровченні п'ятидесятників посідає проповідь другого пришестя Ісуса Христа і близького кінця світу. Із Трійці п'ятидесятники виділяють Святого Духа, вважаючи, що він може вселитися у кожного віруючого, який отримує так звані Божі дари. Для п'ятидесятників характерні містичні моління, віра в чудеса, зцілення і пророцтва. В Україні п'ятидесятники представлені різними течіями: християни віри євангельської, християни євангельської віри, п'ятидесятники, євангельські християни в дусі апостольському тощо.

Священик — у християнстві сан служителя культу, який має право самостійно здійснювати богослужіння і таїнства (крім священства). Офіційна церковна назва — ієрей, пресвітер.

Свідки Єгови — протестантська течія, що виникла в США наприкінці XIX ст. і була зареєстрована як «Товариство дослідників Біблії» у 1884 р. Основним у віровченні є догмат про друге пришестя Ісуса Христа і встановлення царства Божого на Землі. Всесвітня історія зображується як боротьба Бога Єгови і Сатани за панування над світом. Перемогу здобуде Єгова через всесвітню війну Армагеддон, яка знищить «злу систему речей» і встановить Царство Боже. У проповідницькій діяльності свідки Єгови акцентують увагу на глобальних проблемах сучасності, гострота яких асоціюється з наближенням кінця світу. Віровчення свідків Єгови характеризується певною специфікою. Визначаючи християнський догмат про спокутну жертву Ісуса Христа, вони відкидають догмат про Святу Трійцю, заперечують безсмертність душі, існування пекла, чистилища, раю, не визнають християнських традиційних обрядів і культу. Керівний центр свідків Єгови знаходиться в Брукліні (США), в різних країнах світу діє 118 філій. В Україні єговістські громади з'явились на початку XX ст. Синод — дорадчий орган при папі римському і патріархах православної церкви. До його складу входять представники вищої церковної ієрархії. За певних умов синод може бути вищим органом церковної влади.

Чистилище (від лат. риrgaturiит) — так в католицькому віровченні названо проміжне місце між раєм і пеклом, де душі померлих, які не одержали прощення за час земного життя, але не обтяжені якимись смертельними гріхами, горять в очищувальному вогні. Якщо одні католицькі теологи вогонь чистилища витлумачують як символ і сприймають його як муки совісті і каяття, то ін. — визнають реальність цього вогню. З метою полегшення долі душі, скорочення терміну її перебування в чистилищі церква радить залишеним на землі родичам і друзям померлого справляти в його пам'ять «добрі справи» — молитви, меси, матеріальні пожертвування. Вчення про чистилище розробив Фома Аквінський, а догмат про нього прийняв в 1439 Флорентійський собор. Хоча в православ'ї відсутнє вчення про чистилище, але близькою до нього є віра в митарства душі грішника на протязі 40 днів після смерті, після чого над нею нібито звершується частковий суд і вона відправляється в рай або пекло аж до часу страшного суду над нею.