Словник

Пантеон (від грецьк. рапthеіоп — досл. всі боги) — первісне «храм усіх богів» в античних релігіях. З часом термін «пантеон» став означати сукупність богів будь-якої релігії. У Київській Русі пантеон язичницьких богів створив у 80-х рр. 10 ст. князь Володимир Великий — так зване «шестибожжя Володимира». Пантеоном називають також монументальну споруду або місце, де поховані видатні політітичні, військові, культурні діячі.

Потойбічність — згідно з релігійне уявленнями це духовний, надчуттєвий, надприродний світ, що протистоїть чуттєво-сприйманому природному по-цейбічному світу, який є похідним від нього. Згідно з релігійним вченнями в потойбічності перебувають всі боги, духи, в ній знаходиться рай і пекло, саме тому вони недоступні людському розумінню, в їх реальність слід лише вірити.

Сакральне (від лат. sacer — священний) — наділене божою благодаттю. Таким є релігійна віра, таїнства, церква, особи, зведені в священицький сан, речі і дії, що відносяться до релігійного культу. Сакральне, на відміну від мирського, є релігійно санкціонованим.

Теологія (від грецьк. theos— Бог, і logos — вчення) — система обґрунтування і захисту релігійних учень про Бога, сукупність вироблених тією чи інших релігією доказів істинності догматики, релігійної моралі, правил і норм життя духовенства і віруючих, боговстановленності віровчення і церкви. Включає в себе також ряд дисциплін, пов'язаних з богослужбовою практикою.

Тестові завдання

Питання 1

Специфічна галузь гуманітарного знання спрямована на вивчення змісту і сутності релігійного феномену:

Психологія

Історія

Релігієзнавство

Соціологія

Філософія

Питання 2

Яку галузь науки релігієзнавство не передбачає в своїй структурі:

Географію релігії

Соціологію

Астрономію

Філософію

Питання 3

Який з принципів не є характерним для релігієзнавства:

Принцип історизму

Принцип суб’єктивності

Принцип об’єктивності

Принцип системності

Питання 4

Чи є релігія специфічною формою вияву основ ірраціональної сфери духовності людини:

Так

Ні

Питання 5

Що є предметом релігієзнавства:

a. Святе Письмо

b. Релігійна освіта

c. Природа релігії

d. Надприродний світ

Завдання і питаннядля самоконтролю

Дайте визначення релігієзнавства як навчальної дисципліни.

Чим можна підтвердити, що релігія, в інтерпретації сучасного релігієзнавства, не забирає, а стверджує в людині людське?

Назвіть основні структурні розділи релігієзнавства та поясніть, що служить основою для їх виокремлення.

Охарактеризуйте складові принципу об'єктивності релігієзнавчого пошуку.

Які особливості прояву принципу історизму в релігієзнавстві?

Перерахуйте спільні ознаки, властивості, що поєднують принципи толерантності й загально людськості.

Словник

Деномінація (лат. dепотіпаtio — досл. «зміна імені») — один із типів релігійних організацій, що постає як проміжна ланка між сектою і церквою і перебуває в стадії становлення. Як правило, деномінація формується на основі секти. Тому часто деномінацію визначають як «секту», яка перебуває на одному з вищих етапів свого розвитку, в якій склалися чітка організаційна структура і більш широкі зв'язки з суспільством. Для деномінації є характерними сприйняття різнопланових організаційних, культових принципів, відкритість для взаємодії з інших релігійними об'єднаннями, державними органами.

Деїзм (від лат. deis — Бог) — релігійно-філософського вчення, згідно з яким Бог, будучи безособистісною першопричиною світу, не втручається в процеси і явища, що відбуваються в ньому. деїзм виник в 17 ст. в Англії. Апелюючи до розуму, деїсти виступали проти існуючих форм релігії, доводили, що всі вони не мають істини, ґрунтуються на обрядах, нав'язаних духовенством віруючим. Деїсти проголошували принцип свободи совісті.

Культ релігійний (від лат. сиltus — догляд, поклоніння) — система релігійних дій, предметів і символів, протягом певного часу етноконфесійно зорієнтовуваних, апробовуваних у релігійні практиці і при потребі змінюваних. Пов'язаний з релігійними уявленнями віруючих і спрямований на задоволення релігійних потреб, суб'єктів культової діяльності. У деяких конфесіях культ релігійний, завдяки високому розвитку церковного мистецтва, може задовольняти й естетичні потреби віруючих.

Монотеїзм (від грецьк. топоs — єдиний, theos — Бог) — форма вірувань і культу, що полягає у поклонінні єдиному Богу. Єдинобожжя складається у загалом зформованих етносів, за більш-менш розвинутих економіко-господарських зв'язків та централізованої державності. З монотеїстичними релігіями пов'язані формування і розвиток богословської думки, релігійної філософії та етики.

Пантеїзм (від грецьк. рап — все, theos — бог) — філософське вчення, яке розглядає Бога не як надприродну особу, трансцендентне начало, а як абсолют, злитий з природою.

Політеїзм (від грецьк. роlу — багато, theos — бог) — форма вірувань і культу, що полягають у поклонінні багатьом богам. Багатобожжя складається в умовах зформованих етносів, за відсутності стійких еконономічно-господарських зв'язків та централізованої державності.

Секта релігійна (від. лат. sektа — вчення, напрям) — в буддизмі, ісламі, іудаїзмі, християнстві та інших релігіях загальна назва різних течій та об'єднань віруючих, які склалися як опозиція до пануючого в тій чи іншій країні релігійному напряму. Для секти притаманне специфічне витлумачення традиційних догматів пануючого або найбільш поширеного віровчення, відмова від частини традиційних обрядів, проповідь винятковості своєї релігійної доктрини, «істинного шляху спасіння». Секта релігійна — історично необхідна сходинка в існуванні й розвитку всякої релігії, супутник усіх пануючих релігій, форма протесту проти тих порядків, які використовують ортодоксальні релігії в своїх цілях. Нарешті, секта релігійна є відображенням занепаду або кризових станів традиційних релігій.

Церква (від грецьк. kuriakе, досл. — Божий дім) — 1) тип релігійної організації, що складався в ході розвитку того чи іншого віровчення як засіб регламентації відносин всередині релігійних спільнот та їх зв'язків зі світськими групами і організаціями, передусім державними. Характерними атрибутами церкви є наявність спільного віровчення і розробленої догматики (Символ віри), релігійна діяльність (культова і позакультова), система управління, заснована, як правило, на ієрархічному принципі і авторитаризмі. Всередині церкви відносини будуються на основі норм канонічного права, вимог релігійної моралі, існуючих зразків поведінки і санкцій; 2) християнська культова споруда з вівтарем і приміщенням для проведення богослужіння.