2.Наукові теорії походження релігії

Розвиток науки і культури, поглиблення досліджень в галузі вивчення людини і суспільства дали поштовх розвитку релігієзнавства. Але його не минули політичні пристрасті. Тому релігієзнавчі теорії набувають різного забарвлення: від апологетичного захисту релігії і намагання пристосувати її до науки до «зверхвойовничого» атеїзму.

До основних наукових теорій належать : аніміністична, преанімістична, психологічна, соціологічна.

Лекція 3. Основні елементи та функції релігії.

1. Основні елементи і структура релігії

Релігія є надто складним духовним утворенням, а тому її можна розглядати як і соціально-історичне явище, і як світоглядний чи культурний феномен, і як форму суспільної свідомості тощо. Але це аж ніяк не означає, що ця відносно самостійна сфера духовного життя є чимось на зразок неупорядкованої мішанини елементів. Навпаки, релігія виступає внутрішньо структурним продуктом узагальнюючої діяльності духу й особливим способом тлумачення світу. У процесі свого розвитку вона диференціювалась, у ній відокремлювались чітко означені елементи, налагоджувалися відповідні зв'язки між ними. Нині релігія є чіткою системою зі своєю складною рівновагою і взаємодією частин, власним механізмом функціонування. Це складові, без яких релігії взагалі не існують і які тільки в своїй єдності й цілісності їх утворюють. Вони характерні для всіх релігій і є основними шляхами до Бога. Тож питання структурування релігії має реальне підґрунтя, оскільки якщо такі складники відсутні, то й відсутній феномен релігії.

Релігієзнавство знає немало спроб структурувати релігію, а тому й побутують різні точки зору й підходи щодо визначення основних елементів релігійного комплексу. Так, одні автори як основні складники релігій відокремлюють релігійну свідомість, діяльність, інститути й організації, інші вважають, що структуру релігій становлять доктрина, міф, естетичні цінності, ритуали й інші форми культової практики; треті, яких більшість, у релігійній структурі виокремлюють релігійну свідомість і релігійні погляди та уявлення, релігійний культ, релігійні організації, їх точку зору ми й поділяємо, вважаючи такий поділ найбільш оптимальним. Кожен із визначених головних елементів має й свою структурованість, що зумовле­на певними історичними чинниками, є динамічним і полі-функціональним, а тому вимагає ретельнішого розгляду.

Релігійна свідомість — це система (сукупність) релігійних ідей, понять, принципів, міркувань, аргументацій, концепцій, сенс і значення яких становить здебільшого віра у надприродне.

Релігійні погляди, уявлення, почуття мають специфічний спосіб буття і формування — культову практику. Культ (від лат. cultus — догляд, поклоніння) як один із основних елементів релігійного комплексу — система дій і засобів впливу на надприродне. Тому релігійний культ називають мовою релігії, де предмети дії, слова мають символічне значення. Культові дії — це конкретні акти релігійної активності віруючих, засобами .реалізації якої є релігійні богослужіння, обряди, свята, молитви тощо. Культова діяльність неодмінно потребує й специфічного предметного забезпечення: культової будівлі, культових предметів, наприклад, у християнстві священницького облачення (одягу), хрестів, свічок, ікон, посуду тощо, релігійного мистецтва — архітектури, малярства, скульптури, музики, які в єдності формують специфічну ауру духовно простору.

Носії певного віросповідання формують релігійну спільноту (сукупність релігійних груп), існування й функціонування якої як цілісності забезпечується певною організаційною структурою. Тому до основних елементів релігії належать релігійні організації як об'єднання послідовників певного віросповідання, цілісність і єдність якого забезпечується змістом віровчення та культом, системою організаційних принципів, правил і ролей. Інколи релігійні організації визначають як систему різновидів організаційно оформлених релігійних об'єднань, що мають управлінські й виконавчі органи, чітку структуру, цілісність і єдність яких забезпечується змістом релігійної парадигми і культу.

Набір організаційних елементів, їх взаємозв'язки у різних конфесіях різноманітні. Наприклад, у християнстві — найбільшій (за кількістю носіїв) світовій релігії, виокремлюють три типи релігійних організацій: Церкву, секту, деномінацію. Хоча для більш повної характеристики відокремлюють ще й такі їх різновиди, як «релігійне об'єднання», «релігійна асоціація», монастир, духовний навчальний заклад тощо.