2. Культура верстки. Поліграфічні норми.

Культура верстки – рекомендації з оформлення видань, які мають забезпечити технічну правильність виконання, відповідність поліграфічним вимогам, естетичну привабливість і зручність у подальшому використанні. Складається з правил компонування документів, оформлення тексту і оформлення ілюстрацій.

Верстка повинна забезпечувати такі моменти:

1. найбільш вигідну композицію видання (потрібно створити максимально зручне у використанні видання з чіткою структурою сторінок і видання в цілому, має бути очевидно, які компоненти є головними, а які вторинними);

2. компактне розташування матеріалів і максимальне використання робочої площі сторінки

3. естетично привабливий і виразний зовнішній вигляд видання.

Поліграфія – сукупність технічних засобів для виготовлення друкованої продукції. Поліграфічні норми зафіксовані в спеціальгних інструкціях. Так наприклад, є нормативна документація щодо витрат матеріалів на процеси поліграфічного виробництва (паперу, фарби, картону, покривного матеріалу). Регламентують правила набору й верстки (розташовувати на двомірній площині) текстових і нетекстових компонентів повідомлення: розмір абзаців, поля, тире, проміжки при розділових знаках, лапки тощо.

Розрізняють загальні норми набирання та верстання повідомлень та галузеві, які визначають особливості набирання і верстання ускладнених (віршів, драматичних творів, двомовних текстів, різнонапрямлених текстів) та складних (формул, таблиць, нот тощо) текстів належать до норм редагування галузевої літератури.

Конспектувати:

Партико З. В. Загальне редагування : нормативні основи : навч. посібник / З. В. Партико. – Л., 2001. – С.300-305

Загальні норми верстання

• Прийняті параметри і шаблони верстання (поля, втягування, віддаль між рядками й абзацами, способи вирівнювання, величини абзацних відступів, оформлення окремих компонентів видання тощо) у всьому виданні повинні бути однаковими.

• Тексти, набрані меншим кеглем і з втягуванням, відділяють зверху й знизу більшим інтерліньяжем.

• Верстання повинно бути привідним: після друкування зворотної сторони аркуша рядки лицьової сторони паперу повинні бути навпроти рядків на звороті аркуша.

• Сторінку (стовпець) заборонено закінчувати переносом.

• Сторінка (стовпець) не може починатися останнім рядком абзацу і закінчуватися його першим рядком.

• Під час виправлення результатів верстання вставлені пробіли (міжслівні пробіли, інтерліньяж) не можуть перевищувати допустимі норми, тобто знижувати естетичний вигляд сторінки.

• Посторінкові примітки заверстують внизу сторінки (стовпця), де на них є посилання. Якщо примітку неможливо розмістити повністю в кінці сторінки (стовпця), її переносять в низ наступної сторінки (стовпця), але за умови, що в першій частині примітки залишилося хоча б три рядки. На наступній сторінці (стовпці) таку примітку розташовують першою. Примітки повинні бути відділені від основного тексту горизонтальною лінійкою, зверху і знизу якої інтерліньяж збільшують. Якщо на кінцевій сторінці (у стовпці) є спуск, то примітку розташовують внизу сторінки.

• Пробіл над рубрикою повинен бути у півтора раза більшим, ніж під рубрикою. Величина пробілу над і під рубрикою повинна бути кратною висоті кегля основ­ного шрифту. На початку сторінки всередині розділу пробіл над рубрикою не потрібен.

• На сторінці (у стовпці) над рубрикою і під рубрикою повинно стояти не менше трьох рядків тексту.

• Усі компоненти повідомлення (примітки, рубрики, цитати, приклади тощо), набрані відмінним від основного тексту кеглем, повинні бути заверстані так, щоб їх висота разом із пробілами була кратною до кеглю основного тексту.

• Починати й завершувати повідомлення (його розділ) повинен текст. Повідомлення (його розділи) не можна починати й закінчувати нетекстовими елементами.

• Нетекстові компоненти видання (ілюстрації, таблиці, формули тощо) повинні бути заверстані після того місця у повідомленні, де на них є посилання, і якнайближче до нього.

• Під час заверстування нетекстові компоненти відділяють від тексту пробілами (по периметру, крім полів). Величина пробілу повинна бути кратна кеглю основного шрифту (як правило, одній такій висоті).

• Під час заверстування нетекстові компоненти повинні бути вирівняні стосовно рядків основного тексту. Іншими словами, висота нетекстових компонентів повинна бути кратною кеглю основного шрифту.

• Ширина підпису лише незначно може перевищувати ширину ілюстрації.