71. Особисті майнові та немайнові відносини подружжя.

Особисті немайнові права та обов'язки подружжя в основному відносяться до сфери міжнародного публічного права, бо вони є похідними від прав і свобод людини взагалі. До сфери МПрП відносяться лише 2 питання щодо немайнових прав.

1) Питання про вибір громадянства у шлюбі, яке стає особливо актуальним у випадках змішаних шлюбів.

Оскільки, крім всього іншого, воно має суттєве значення для можливого у подальшому вибору громадянства дітей, це питання знайшло своє вирішення на універсальному рівні у такий спосіб.

Згідно з Нью-Йоркською конвенцією про громадянство одруженої жінки (1957, набула загал. чинності – 1958. Чинна для Укр.) держави-учасники домовились, що ні укладення шлюбу, ні його розірвання, ні зміна громадянства чоловіком протягом шлюбу не будуть автоматично впливати на громадянство жінки.

Однак у випадку подання прохання щодо зміни жінкою у таких шлюбах громадянства, у національних законодавствах буде передбачено спрощений порядок натуралізації.2) Питання, пов'язане зі становищем осіб у шлюбі.

Згідно зі Загальною декларацією прав людини чоловіки і жінки користуються однаковими правами як під час укладення шлюбу, так і під час знаходження в шлюбі або при його розірванні. Між тим, дане положення не є беззаперечним з точки зору різних правових систем. Навіть не торкаючись питання про правовий статус одруженої жінки в країнах мусульманського права, зазначу, що у досить великій кількості держав главою сім'ї вважається чоловік, який, наприклад у Франції, має право контролювати листування своєї дружини.

В Укр. Законодавстві – для врегулювання особистих немайнових прав використовується право держави, у якій мала місце дія чи ін. обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо ін. не передбачене законом.

Що стосується майнових прав, то міжнародному приватному праву відомі різні системи шлюбного режиму майна подружжя.

- Система роздільного майна чоловіка та жінки. Хоча вона має назву «англійська система», запроваджено її не тільки у державах англо-американського права, а й у таких країнах, як, наприклад, Австрія або Італія.

- Управління всім майном чоловіком (Німеччина, Швейцарія, Японія).

- Система спільного майна подружжя (Нідерланди, ПАР, Португалія, Бразилія та ін.).

- Система спільного нажитого у шлюбі майна (Іспанія, латиноамериканські країни).

- Система спільного рухомого та спільно нажитого у шлюбі майна (Франція, Бельгія, Люксембург).

З огляду на велику кількість цих систем, була зроблена спроба їх уніфікації в Гаазькій конвенції про право, застосовне до режимів власності подружжя (1978), в якій Україна участі не бере. Згідно з Конвенцією режим власності подружжя регулюється внутрішнім правом, яке визначене подружжям до шлюбу. Подружжя може визначити лише одне з таких прав:

- право будь-якої держави, громадянином якої є один з подружжя під час такого визначення;

- право тієї держави, у якій один з подружжя має своє звичайне місце проживання під час такого визначення;

- право першої з держав, в якій один з подружжя придбає нове звичайне місце проживання після шлюбу.

Якщо подружжя до укладення шлюбу не визначило застосовне право, режим їх власності регулюється внутрішнім правом держави, в якій обоє з подружжя придбали своє перше звичайне місце проживання після укладення шлюбу. Якщо подружжя не має свого звичайного місця проживання в одній і тій же державі та спільного громадянства, режим їх власності регулюється внутрішнім правом тієї держави, з якою, беручи до уваги всі обставини, вона найбільш тісно пов'язана. Під час шлюбу подружжя може підкорити режим їх власності внутрішньому праву іншому, ніж те, що застосовувалось раніше.

Може, саме як реакцію на зазначену кількість різних систем слід розглядати інститут шлюбного контракту, який знаходить все більш широке розповсюдження у національних законодавствах.