29. Правовий статус іноземних громадян у мПрП.

Питання правового статусу іноземців (іноземних фіз.. осіб) у межах того чи ін. правопорядку у кожному випадку вирішується відповідним сувереном, але з урахуванням тієї класифікації іноземців, яка в даному конкретному правопорядку запроваджена.

У сучасному МПрП притаманний диференційований підхід до фіз.. осіб, які перебувають у межах юрисдикції відповідної держави, що полягає, по-перше, у їх поділі на відповідні категорії і, по-друге,- у встановленні певного правового режиму для кожної із них .

Законодавства світу класифікують іноземних громадян на такі 3 категорії:

- іноземці, які постійно проживають на відповідній території;

- тимчасово прибулі іноземці та

- біженці.

1) Іноземці, які постійно проживають в державі перебування.

Дієздатність іноземних громадян визначається їх національними законами (законом громадянства), але це не значить, що під час перебування в іноземній державі він буде мати таку дієздатність яку він має у себе на батьківщині.

Останнє може мати місце лише у випадках встановлення у цьому національному законодавстві матеріальної взаємності (надання прав і обов’язків іноземцям в державі перебування таких же як вони мають на батьківщині), що буває рідко. Більш часто інозем. громадянин отримує за принципом формальної взаємності (мають такі ж права як і місцеві мешканці) та згідно з правилами національного режиму, дієздатність таку, як і громадяни держави перебування.

Саме у даному випадку і постає питання: як бути, коли обсяг дієздатності за законом громадянства не тотожний обсягу, що наданий іноземцю за законом місцезнаходження?

Для визначення дієздатності іноземних громадян в державі перебування діє правило, за яким, хоча дієздатність особи визначається правом держави його походження, в тих випадках, коли іноземець здійснює в державі перебування юридичну дію і якщо він є повністю дієздатним згідно з правом цієї держави, то навіть коли він може не мати дієздатності згідно з правом держави його громадянства, він розглядається як повністю дієздатна особа.

За загальним правилом вказаній групі іноземців надають національний режим , бо порушення принципу національного режиму з точки зору публічного права є дискримінацією. Але це загальне правило має обмеження : доступ до державної та військової служби, положення щодо права придбання земельних ділянок, право брати участь у політичному керуванні державою (голосування).

Складним і до кінця не вирішеним є питання про те, за яким правом повинна визначатись дієздатність іноземця у випадку, коли він має два або більше громадянств.

В деяких правових системах в тому числі і в Укр. визначено, що якщо фіз. особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема має місце проживання або займається основною діяльністю.

Поряд з цим в доктрині МПрП пропозиції про застосування у таких випадках суб'єктивного критерію, коли особа, що має подвійне громадянство, для визначення свого статусу повинна зробити вибір на користь одного з них.

Питання обмеження чи позбавлення дієздатності вирішується шляхом застосування до підстав обмеження чи позбавлення дієздатності закону громадянства, а до форми прийняття відповідного рішення - закону суду (принцип lex fori).

В Укр. визначено, що цивільна дієздатність фіз. особи визначається її особистим законом, так само, як і підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або такою, дієздатність якої є обмеженою.

Головний документ, який визначає правове становище іноземців в Україні - ЗУ «Про право-вий статус іноземців» (1994).

У ньому зазначено що іноземці мають ті ж права та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни Українії, якщо інше не передбачено Конституцією цим та ін. ЗУ чи міжнародними договорами України.

Враховуючи велику кількість обмежень, прав іноземців в порівнянні з українцями, які встановлюються в укр. законодавстві (іноземцям і особам без громадянства не передаються у власність земельні ділянки) можна дійти висновку, що в Укр. de jure встановлено національний режим, а de facto – спеціальний.

2. Тимчасово прибулі іноземці.

Класифікація тимчасово прибулих на територію відповідної держави іноземців, відповідно до яких і визначається їх правоздатність та дієздатність за спеціальними законами держави перебування:

- особи, що прибули з метою зайняття підприємницькою діяльністю (торгова діяльність, надання послуг тощо); ті, хто прибув у державу з метою отримання освіти;

- трудові мігранти;

- туристи.

А) особам, які прибули для підприємницької діяльності, як правило надають один з двох режимів: - національний- найбільшого сприйняття;

- особи, які прибули для освіти чи навчання. Специфічний статус, його кожен законодавець визначає сам. Статутні питання: вступ до навчального закладу, шлюб з резидентами, медична допомога для них.

В) туристи – слабка сторона у контракті, тому їм надають особливий захист. Турист має право вибору між правом тур фірми чи правом громадянства для відшкодування і вирішення процесуальних питань, а матеріальне право за національним законодавством;