Класифікація препаратів

І Засоби, що покращують дофамінергічну передачу імпульсів.

1 Засоби, що відновлюють рівень дофаміну:

• леводопа;

• комбіновані препарати: наком, мадопар, толкапон, сінемет.

2 Засоби, які стимулюють дофамінові рецептори:

• бромокриптин.

3 Інгібітори моноамінооксидази В:

• селегелін.

ІІ Засоби, що пригнічують глутаматергічні впливи:

• мідантан.

ІІІ Засоби, які пригнічують холінергічні впливи:

• циклодол;

• біпериден;

• трипериден.

Механізм дії

У зв`язку з тим, що при паркінсонізмі знижений рівень дофаміну в базальних гангліях мозку, при його лікуванні доцільно використовувати препарати, які підвищують рівень цього аміну в центральній нервовій системі. Дофамін не використовують як лікарський засіб через те, що він дуже погано проникає через гематоенцефалічний бар`єр. Тому замість дофаміну використовують його попередник - L-дофу (діоксифенілаланін), який добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті та легко проникає у ЦНС. Там після декарбоксилювання діоксифенілаланін перетворюється на дофамін, який і поповнює запаси медіатору. Це й забезпечує лікувальний ефект леводопи. Препарат призначають всередину. Біодоступність при цьому становить близько 20-30%. Максимальна концентрація леводопи в крові спостерігається через 2-3 години після приймання. Початок терапевтичного ефекту спостерігається через тиждень, а максимальний ефект розвивається через місяць від початку лікування. В організмі леводопа біотрансформується шляхами декарбоксилювання, переамінування, метилювання і кон`югації. Швидкість інактивації леводопи залежить від вмісту вітаміну В₆ у крові, оскільки даний вітамін є кофактором ферменту, що руйнує леводопу.

У зв`язку з частковим перетворенням леводопи у дофамін у периферичних тканинах під дією ДОФА-декарбоксилази розвивається ряд побічних ефектів (нудота, блювання, порушення серцевого ритму, ортостатична гіпотензія). Ці ускладнення можна суттєво зменшити, комбінуючи леводопу з інгібіторами периферичної ДОФА-декар-боксилази, які не проникають через гематоенцефалічний бар`єр. Наприклад, комбіновані таблетки, до складу яких входять леводопа і карбідопа (інгібітор ДОФА-декарбоксилази), мають назву “Наком” або “Синемет”. Комбінація леводопи з бенсеразидом має назву “Мадопар”. Комбіновані препарати не показані при наявності захворювань ендокринної системи, печінки, нирок, серця, при психозах. Молодим людям до 25 років дані препарати протипоказані (ріст кісток повинен бути завершений).

Бромокриптин є агоністом дофамінових рецепторів. Як правило, його приймають у комбінації з леводопою.

Для посилення дофамінергічних впливів у екстрапірамідній системі використовують препарати, які уповільнюють процеси інактивації дофаміну за рахунок блокування ферменту моноамінооксидази В (МАО-В). До селективних незворотних блокаторів МАО-В належить селегелін (депреніл).

До препаратів, які пригнічують глутаматергічні впливи, належить мідантан. Механізм дії препарату полягає в блокаді глутаматних рецепторів (NMDA-рецептори), що супроводжується зниженням надмірного стимулювального впливу глутамату. Частково у механізмі дії мідантану має значення його холіноблокувальна здатність. Мідантан всмоктується із шлунково-кишкового тракту повільніше, ніж леводопа (максимальна концентрація в крові спостерігається через 4 години). Із організму препарат повільно виводиться у незміненому вигляді через нирки (період напіввиведення – одна доба). Мідантан має також противірусну активність.

Центральні холіноблокатори (циклодол, біпериден та ін.) проявляють протипаркінсонічну дію завдяки блокуванню М-холіно-рецепторів базальних ядер мозку.