- •3. Застовування диференціального числення
- •3.1. Дослідження функцій однієї змінної
- •3.1.1. Умови зростання і спадання функці
- •3.1.2. Локальні екстремуми
- •3.1.3. Абсолютні екстремуми
- •3.1.4. Опуклість, угнутість, точки перегину кривих
- •3.1.5. Асимптоти
- •3.1.6. Загальна схема дослідження функцій та побудови їх графіків
- •I. Перша частина.
- •I. Перша частина.
- •II. Друга частина.
- •III. Третя частина.
- •I. Перша частина.
- •3.1.7. Текстові екстремальні задачі
- •3.2. Екстремуми функцій декількох змінних
- •3.2.1. Локальні екстремуми а. Означення
- •Б. Необхідна умова існування локального екстремуму
- •В. Достатня умова існування локального екстремуму
- •3.2.2. Метод найменших квадратів
- •3.2.3. Умовні екстремуми а. Означення
- •Б. Необхідна умова існування умовного екстремуму
- •В. Достатня умова існування умовного екстремуму
- •3.2.4. Абсолютні екстремуми
- •Деякі українсько-російські терміни і словосполучення. Частина 1 Дійсні числа
- •Відображення і функція
- •Комплексні числа і многочлени
- •Вступ до аналізу
- •Диференціальне числення
- •Застосування диференціального числення
- •3. Застовування диференціального числення 119
- •3.1. Дослідження функцій однієї змінної 119
- •3.2. Екстремуми функцій декількох змінних 147
3.2. Екстремуми функцій декількох змінних
3.2.1. Локальні екстремуми а. Означення
В
цьому розділі ми розглядатимемо тільки
двічі неперервно
диференційовні функції
декількох змінних.
Рис. 1
Означення 1. Точка
називається
точкою лока-льного
максимуму функції
n змінних
,
якщо існує окіл
точки
,
такий, що для
будь-якої точки
виконується нерівність
( 1 )
Значення функції в точці , тобто , називаеться локальним максиму-мом функції.
Аналогічно означається точка локального мініимуму и локальний мі-німум функції n змінних. Терміни локальний максимум і локальний мінімум об"єднуються, як завжди, загальним терміном локальний екстремум.
Випадок локального максимуму функції двох змінних
проілюстровано
на рис. 1. Точка
є точкою
локального максимума. Останній
дорівнює
,
де
- точка поверхні
,
графіка
функції. На тому
ж рисунку показано
три лінії
рівня функції,
а саме:
.
Б. Необхідна умова існування локального екстремуму
Означення 2. Точка називається стаціонарною точкою функції n змінних , якщо в ній всі частинні похідні фунеції дорівнюють нулю,
.
( 2 )
Зауваження. В стаціонарній точці диференціал функції дорівнює нулю,
.
( 3 )
Теорема 1 (необхідна
умова існування
локального екстремуму).
Якщо функція
n змінних
досягає
локального экстремуму в
точці
,
то ця точка є стаціонарною
точкою функції,
тобто в ній виконуються
рівності (2), (3).
■Нехай
і
- функція однієї
змінної
.
Якщо функція
має локальный екстремум
в точці
,
то функція
має локальный екстремум
в точці
,
а тому
.
Це означає,
що
.
Аналогічно доводиться,
що
.■
З теореми 1 випливає, що (двічі неперервно диференційовна) функція може досягати локального екстремуму тільки в стаціонарній точці. Але стаціонарна точка не обов"язково є точкою локального экстремуму, тобто необхідна умова існування локального экстремуму не є достатньою.
Приклад. Точка
є стаціонарною
для функції двох
змінних
,
але не є точкою
локального екстремуму,
бо
для
(в другому і
четвертому квадрантах)
і
для
(в першому і
третьому
квадрантах).
В. Достатня умова існування локального екстремуму
Щоб встановити достатню умову існування локального екстремуму, візьмемо до уваги деякі факти з теорії квадратичних форм.
Означення 3.
Квадратичною
формою n
змінних
називається
вираз
.
( 4 )
Неважко помітити, що
можна зобразити в матричній формі,
,
( 5 )
де матриця A
називається
матрицею квадратичної
форми. Вона
симетрична відносно головної діагоналі,
оскільки
.
Приклад. Квадратична
форма двох змінних
-
це є вираз
( 6 )
з матрицею
( 7 )
Приклад. Квадратичною
формою трьох
змінних
є вираз
Означення 4. Квадратична
форма (4) називається
додатно (від"ємно)
визначеною, якща
вона має тільки додатні (відповідно
від"ємні) значення
для будь-якого
,
тобто якщо
.
Означення 5. Головними мінорами матриці (5) квадратичної форми (4) називаються її діагональні мінори
.
( 8 )
Теорема 2 (Сильвестр1). Квадратична форма (4) є додатно визначеною тоді і тільки тоді, якщо додатними є всі її головні мінори,
.
( 9)
Вона є від"ємно визначеною тоді і тільки тоді, якщо її головні мінори мають наступні альтернуючі знаки:
( 10 )
Означення 6. Матрицею
Гессе функції
(в довільній точці
)
називається
матриця, елементами
якої є частинні похідні другого порядку
функції, а саме:
. ( 11 )
Теорема 3 (достатня умова існування локального экстремуму в стаціо-нарній точці). Нехай - стаціонарна точка функції
,
другий диференціал
якої не дорівнює
тотожно нулю в цій
точці (відносно
),
і нехай
- значення матриці
Гессе (11) в цій точці.
a) Якщо всі
головні мінори матриці
додатні,
,
( 12 )
то точка
є точкою
локального мінімуму;
б) якщо знаки головних мінорів матриці є альтернуючими,
,
( 13 ) то точка
є точкою
локального максимуму;
в) в інших випадках локальний екстремум відсутній.
Для випадку функції двох змінних
достатню умову
існування локального экстремуму
в стаціонарній
точці
можна подати в наступній
формі:
а) якщо
і
,
( 12 а )
то в точці
функція має
локальний мінімум;
б) якщо
і
,
( 13 а )
то вона має в точці локальний максимум;
в) в інших випадках локальний екстремум відсутній.
■ За формулою
Тейлора (див. формулу (30)
в п. 2.3.4 Г (при
))
приріст (повний приріст) функції в точці
дорівнює
,
де
- деяка точка. За
умови (3) маємо
,
так що
.
( 14 )
З неперервності частинних
похідних другого порядку функції
випливає, що знак правої
частини рівності
(14) в деякому околі
точки
збігається з знаком
значення
другого диференціала функції в точці
.
Тому, якщо
в
,
то
в
,
і функція
має локальний
мінімум в
точці
.
Аналогічно, якщо
в
,
то
в
,
і функція
має ло-кальний
максимум в
.
Але (див.
формулу (35) в п. 2.3.4 Г )
значення другого диференціала функції
в точці
дорівнює
,
( 15 )
тобто є квадратичною
формою змінних
с матрицею
(див. (11)). На підставі
теореми 2 вона
додатно визначена (
при
)
тоді і тільки тоді, якщо
виконуються умови (12). Вона
є від"ємно визначеною (
)
тоді і тільки тоді, якщо виконуються
умови (13).■
Для випадку функції
двох змінних
доведення теореми
3 сильно спрощується. Воно
не вимагає долучення теорії
квадратичних форм, оскільки
знак значення
диференціала в
стационарній точці
визначається теорією
квадратного тричлена.
Дійсно, в цьому
випадку
Якщо, наприклад,
,
то
,
і квадратний
тричлен в дужках
(відносно
)
додатний (від"ємний)
для всіх
не рівних
одночасно нулю, якщо
його дискримінант
від"ємний і якщо, крім того, (відповідно ). Залишається взяти до уваги, що
Зауваження. Теорема
3 справедлива, якщо значення
диференціала
не дорівнює тотожно
нулю (відносно
).
В протилежному випадку ми
повинні звернутися до більш складної
теорії (з використанням
диференціалів порядків, вищих 2).
Приклад. Знайти локальні екстремуми функції
.
Перший крок: знахождення стаціонарних точок функції.
Другий крок: дослідження
стаціонарних
точок
.
Для цього ми
можемо скористатися
як умовами
(12), (13) загальної теорії,
так і умовами
(12 а), (13 а), які стосуються
функцій двох змінних.
Розпочнімо з загальної теорії. Утворимо перш за все матрицю Гессе заданої функції. Маємо
.
а) Для точки
відповідне значення
матриці Гессе є
;
всі головні
мінори
матриці
додатні,
,
;
отже, на підставі теореми 3 (умова (12)) функція має локальний мінімум в точці .
б) Для точки матриця Гессе та її головні мінори дорівнюють
;
,
,
і на підставі тієї ж теореми функція не має локального экстремуму в точці .
Той же самий результат отримуємо, застосовуючи достатню умову існування локального екстремуму для випадку функцій двох змінних. Саме:
а)
,
і для точки виконується умова (12 а), а отже функція досягає в ній мінімуму;
б)
,
і в точці
локальний екстремум
не досягається (це
зразу видно хоча б з того, що
).
Приклад. Знайти локальні екстремуми функції трьох змінних
Знаходження стаціонарних точок. Існує єдина стациінарна точка, оскільки
2. Дослідження стаціонарної
точки
.
Частинні
похідні другого
порядку функції
породжують матрицю Гессе з сталими елементами, так що
головні мінори значення матриці Гессе (в стационарній точці !)
,
і, отже, функція має в точкі локальний максимум
.
Приклад. Знайти
локальні екстремуми
функції
.
1.
Отримали дві
стаціонарні
точки
,
.
2. Тепер ми повінні
дослідити стаціонарні
точки на існування
локальних екстремумів.
Частинні
похідні другого
порядку даної
функціх в довільній
точці
дорівнюють
a) Матриця
Гессе і головні
мінори в
першій точці
є
.
Отже, ми маємо локальний мінімум в точці .
b) Для другої точки маємо
.
Таким чином, в точкі функція має локальний максимум.
Приклад. Функції
мають одну й ту ж стаціонарну точку . Їх диференціали другого порядку
Тотожно дорівнюють нулю
в стаціонарній
точці, і
теорема 3 для цих функцій
незастосовна. Легко
бачити, що
функція
має в стаціонарній
точці максимум, функція
- мінімум,
а функція
взагалі не має
екстремумів.
Дійсно,
,
в довільній точці,
відмінній від
стаціонарної,
тоді як
при
,
при
і
при
.
