Боротьба за відновлення унр

Жорстокий окупаційний режим, встановлений німецько-австрійським військовим командуванням, викликав у населення невдоволення. Це стало причиною опозиційності майже всіх політичних сил міста і села гетьманському режиму. Загострюється боротьба проти влади:

1.     Липень 1918р. – загальноукраїнський страйк залізничників (200 тис. страйкарів).

2.     Літо 1918р. – селянські виступи на Київщині (десятки тис. селян).

3.     Повстанська боротьба на Чернігівщині.

4.      Повстанський рух на Катеринославщині та в Північній Таврії, який мав анархістське забарвлення (р-н Гуляйполя – Н.Махно).

У серпні 1918р. в Києві було створено Український

національний союз (УНС) для боротьби проти гетьманського

режиму. До його складу увійшли українські есери, українські

соціал-демократи, українські соціалісти-федералісти, інші дрібні

громадсько-політичні організації. Головою УНС обрано

В.Винниченка.

Початок жовтня 1918р. – переговори гетьмана П.Скоропадського

з УНС (В.Винниченко, А.Ніковський, Ф.Швець). УНС поставив

вимоги:

-         проведення аграрної реформи для забезпечення землею трудового селянства;

-         встановлення демократичних свобод;

-         опрацювання демократичного виборчого закону;

-         скликання Українського національного конгресу.

Наприкінці жовтня 1918р. гетьман погодився на входження до складу Ради Міністрів Української

 Держави представників УНС.

14 листопада 1918р. П.Скоропадський видав грамоту про федерацію України з небільшовицькою

Росією (розрахунок на прихильність країн Антанти).

У ніч з 14 на 15 листопада 1918р. на засіданні УНС для керівництва збройною боротьбою була

утворена Директорія УНР (тимчасовий верховний орган УНР). Мета – ліквідація гетьманського режиму.

15 листопада 1918р. Директорія звернулася до населення

України з закликом до збройної боротьби проти Гетьманату.

Директорія обіцяла: демократичні свободи, 8-годинний

робочий день, передання поміщицьких земель селянам.

Центром повстання стала Біла Церква. Ядро військ Директорії

– полк Є.Коновальця, командира січових стрільців.

17 листопада1918р. Директорія підписала угоду з представниками

окупаційних військ про їхній нейтралітет у подіях.

18 листопада 1918р. було розгромлено гетьманські війська

(полк сердюків та офіцерську дружину) під Мотовилівкою,

інші військові частини перейшли на бік Директорії.

19 листопада 1918р. оголошення Директорією загальної

мобілізації. Головний отаман С.Петлюра видав наказ, у

якому обіцяв надати додаткові земельні ділянки всім, хто

«своєчасно стане до війська».

14 грудня 1918р. П.Скоропадський зрікся влади.

18 грудня 1918р. Директорія УНР урочисто вступила до

Києва.

 

Причини краху Гетьманату:

1.     Невдала аграрна політика.

2.     Жорсткі заходи проти селянства задля повернення

поміщицької власності, що викликали невдоволення

численних власників чужого майна.

3.     Цілковита залежність гетьманської влади від Німеччини

та Австро-Угорщини.

4.     Поразка держав Центрального блоку (Німеччини,

Австро-Угорщини, та їхніх союзників).

5.     Незавершеність формування повноцінних збройних сил.

6.     Гетьман не спромігся стати національним лідером.