4. Підсистеми виробничої та соціальної інфраструктури підприємства
Основу діяльності кожного підприємства становить виробничий процес. Нормальний перебіг виробничого процесу вимагає дотримання потрібних для цього умов:
постійної підтримки в робочому стані засобів праці;
своєчасної доставки на робочі місця сировини, матеріалів, інструментів, енергії;
встановлення нормальних режимів праці і відпочинку персоналу, виконання інших допоміжних робіт і операцій.
Вказані вище процеси і операції носять назву допоміжних і обслуговуючих. Вони здійснюються так званою інфраструктурою підприємств.
В широкому плані інфраструктура - це сукупність галузей народного господарства, які обслуговують виробництво і населення.
Стосовно функціонального призначення інфраструктури підпримств, то її ділять на виробничу і невиробничу (соціальну).
Виробнича інфраструктура обслуговує сферу (підсистему) основного виробництва і включає в себе транспорт, систему забезпечення інструментом і технічним оснащенням та енергозабезпечення, зв'язок, складське господарство, ремонтні служби, водопостачання і т.п..
Невиробнича інфраструктура забезпечує задоволення соціальних потреб та соціальний розвиток працівників і всього трудового колективу. До її складу відносяться житлово-комунальне господарство, підрозділи культурно-освітні, методичного обслуговування, спортивно-оздоровчі, громадського харчування, організація відпочинку і т.п., які знаходяться на балансі підприємства.
В залежності від розмірів підприємства, специфіки діяльності, особливостей розвитку і розміщення, економічного стану і т.п. допоміжні та обслуговуючі процеси можуть забезпечуватись власними силами або виконуватись іншими структурами на його замовлення. Так, інфраструктура великого підприємства - це максимально повний комплекс цехів, дільниць, господарств, інших підрозділів, які забезпечують необхідні умови для нормального перебігу виробничого процесу і функціонування підприємства в цілому .
Малі підприємства також мають потреби в послугах інфраструктури, але масштаби потреб є відповідно меншими. Звичайно, і можливості утримувати допоміжні та обслуговуючі підрозділи також є малими. Тому й послуги інфраструктури такі підприємства одержують переважно на засадах кооперування; на їх замовлення вони надаються підрозділами великих підприємств за умови наявності у них незавантажених потужностей.
В умовах командної економіки, як правило, підприємства створювались комплексно -з максимально повною власною інфраструктурою. Існували галузеві норми проектування підприємств, котрі передбачали рівень комплексності виробничої інфраструктури в залежності від розмірів підприємства - новобудови, а соціальної - від проектної чисельності його працівників. З переходом підприємств до ринку і спадом виробництва утримання підрозділів інфраструктури стало важким тягарем для їх економіки. Це обумовило передачу підрозділів соціальної інфраструктури органам місцевого самоврядування, або їх розпродаж. Підрозділи ж виробничої інфраструктури, як правило, отримали часткову або й повну господарську самостійність і почали обслуговувати не тільки "своє", а й інші підприємства.
Якщо послуги виробничої інфраструктури на ринку дешевші, ніж у власних підрозділів, то створювали їх недоцільно. Послуги соціальної інфраструктури - їдалень, поліклінік, дошкільних установ, професійно-технічних училищ, інших закладів освіти і культури і т.п. навіть у роки стабільної планової економіки надавались багатьом підприємствам не їх власними підрозділами. Тепер же підприємства вирішують проблеми з інфраструктурними послугами цілком самостійно.
Склад та розміри підрозділів інфраструктури визначаються потребами підприємств і тими ресурсами, котрі вони можуть скерувати на їх задоволення. Потреби визначаються головним чином галузевими особливостями підприємств, такими як складність техніки і технології, рівень автоматизації виробничих і трудових процесів, умови та безпека праці і т.п..
Як правило, на великих підприємствах до виробничої інфраструктури відносять підрозділи зв'язку та комунікаційних мереж.
Рис. 6. Основні функції виробничої інфраструктури.
Невиробнича інфраструктура на підприємствах включає: об'єкти громадського харчування (їдальні, буфети, кафе); медичні заклади (медпункти, поліклініки, лікарні, профілакторії); підрозділи житлово-комунального характеру (гуртожитки, готелі, житлові будинки); освітні та підготовчі курси, інститути підвищення кваліфікації; дитячі дошкільні установи, бібліотеки, палаци культури, спортивні споруди, бази відпочинку і т.п.
Для утримання об'єктів соціальної інфраструктури потрібні значні кошти, котрими володіють далеко не всі підприємства. Тому на різних підприємствах, в міру фінансових можливостей по утриманню соціальної інфраструктури, її послуги можуть надаватись працівникам безплатно, за часткову плату, з оплатою в залежності від стажу роботи, трудового внеску працівника, його статусу і т.п. Рішення про створення власної інфраструктури підприємств по контрактних послугах чи забезпечення цими послугами із зовнішніх джерел приймаються на стадії обґрунтування проектів їх створення або реконструкції на підставі детального техніко-економічного аналізу вигод і витрат по кожному із цих двох варіантів.
Отже, інфраструктура підприємства є дуже важливий фактором забезпечення можливостей його нормального функціонування і перспективи розвитку. Вважається, що продуктивність виробничих систем, їх результативність та ефективність знаходиться у прямій залежності від інвестицій в інфраструктуру.