2. Структура й функціонування підсистеми основного виробництва підприємства
Підприємство, як виробнича система складається із трьох підсистем:
1) виробничої підсистеми, яка, в свою чергу, поділяється на три підсистеми - компоненти:
♦ підсистему основного виробництва;
♦ підсистему допоміжних виробничих цехів і господарств;
♦ підсистему обслуговуючих господарств.
2) підсистеми управління, тобто управлінського апарату підприємства;
3) підсистеми, що забезпечує обслуговування працівників підприємства, тобто задоволення соціальних потреб і соціальний розвиток трудового колективу підприємства.
Підсистема допоміжних цехів і господарств та підсистема обслуговуючих господарств, разом узяті, мають сучасну назву "виробнича інфраструктура підприємства". Підсистема, що забезпечує обслуговування працівників, має сучасну назву "соціальна інфраструктура підприємства ".
У межах підсистеми основного виробництва виготовляється основна продукція, призначена для задоволення потреб споживачів (призначена для виробничого або особистого споживання), що відповідає виробничому профілю й спеціалізації підприємства.
Структура підсистеми основного виробництва підприємства — це склад основних виробничих підрозділів підсистеми, кооперовані звязки між підрозділами та співвідношення між ними (по чисельності зайнятих у підрозділах працівників, вартості функціонуючих у них ОВФ і, зокрема, машин та обладнання, по виробничій площі, яку вони займають, тощо), а також розміщення їх на території підприємства.
Схема структури підсистеми основного виробництва машинобудівного підприємства приведена на рис. 4.
Рис. 4. Структура підсистеми основного виробництва машинобудівного підприємства
Первинним елементом структури підсистеми основного виробництва є робоче місце. Воно є частиною виробничої площі, оснащеної всіма засобами, у першу чергу, обладнанням та інструментами, за допомогою яких робітник або група робітників (бригада) виконує операцію (операції) по виготовленню продукції.
Сукупність робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції по виготовленню однорідної продукції, утворюють виробничу дільницю. На великих і середніх підприємствах виробничі дільниці об'єднуються у цехи.
Основний цех - це організаційно й адміністративно відособлений підрозділ підприємства, в якому виконується закріплений за ним згідно внутрішньозаводської спеціалізації комплекс робіт по виготовленню основної продукції підприємства.
Типовий склад основних цехів машинобудівного підприємства наведено на рис. 4. Перелік основних цехів залежить від виготовлюваної ними продукції та рівня спеціалізації підприємства.
Інколи однорідні основні цехи на великих підприємствах об'єднуються в корпуси. На невеликих підприємствах з відносно простим виробництвом створювати основні цехи недоцільно.
Отже, залежно від того, які найбільші за величиною основні виробничі підрозділи виділяються у підсистемі основного виробництва підприємства, розрізняють:
безцехову,
цехову,
корпусну,
комбінатську структури цієї підсистеми.
Найбільш поширена на великих і середніх підприємствах цехова структура підсистеми основного виробництва, при якій найбільшим за величиною основним виробничим підрозділом цієї підсистеми є цех.
На великих підприємствах у підсистемі основного виробництва однотипні цехи, об'єднані в корпуси, являють собою найбільші за величиною виробничі підрозділи, які є основою побудови виробничої структури цієї підсистеми. Така виробнича структура дістала назву корпусної.
На підприємствах, де здійснюється послідовна переробка вихідної сировини у готову продукцію (металургійна, хімічна, текстильна промисловість), використовується комбінатська виробнича структура підсистеми основного виробництва. її базою є великі виробничі підрозділи (найчастіше цехи), в кожному з яких здійснюється певна стадія переробки сировини, що відзначається конкретним ступенем завершеності перетворення її в готову продукцію (наприклад, доменний, сталеливарний і прокатний цехи металургійного підприємства). Графічну схему описаних вище структур наведено на рис. 5.
Рис. 5. Види виробничих структур: а - цехова; б - без цехова; в - корпусна.
За формою спеціалізації виробничих підрозділів підсистеми основного виробництва підприємства розрізняють:
технологічну,
предметну,
змішану виробничі структури цієї підсистеми.
Ознакою технологічної структури підсистеми основного виробництва підприємства (ОВП) є спеціалізація основних цехів цієї підсистеми на виконанні окремої стадії технологічного процесу (наприклад, заготівельної, обробної чи складальної стадії в машинобудуванні), а виробничих дільниць та прирівняних до них підрозділів всередині цехів - на виконанні однорідних (споріднених) технологічних операцій, технологічних процесів (чиїх частин).
Ознакою предметної структури підсистеми ОВП є спеціалізація основних цехів цієї підсистеми на виготовленні виробу (груп однотипних виробів), великих компонентів готової продукції (агрегатів, блоків і т.п,), а виробничих підрозділів всередині цехів - на виготовленні невеликих компонентів готової продукції (деталей, невеликих вузлів тощо).
Найширше використовується підприємствами змішана структура підсистеми основного виробництва. її ознакою є різна спеціалізація основних виробничих підрозділів цієї підсистеми: одні підрозділи спеціалізовані технологічно, інші - предметно, зустрічаються й підрозділи з предметно-технологічною спеціалізацією (наприклад, механікоскладальні цехи й дільниці машинобудівних підприємств).
Залежно від повноти складу виробничих підрозділів у підсистемі ОВП, необхідних для виготовлення його основної продукції, розрізняють комплексну й спеціалізовану структуру цієї підсистеми. Підприємства з комплексною структурою підсистеми основного виробництва мають повний склад виробничих підрозділів у цій підсистемі для забезпечення випуску основної продукції. Підприємства зі спеціалізованою структурою підсистеми основного виробництва мають у цій підсистемі неповний склад виробничих підрозділів, необхідних для забезпечення випуску основної продукції. Такі підприємства поділяються на ряд типів:
підприємства механоскладального типу, які отримують заготовки від інших підприємств;
підприємства складального типу, які випускають продукцію з деталей, вузлів та агрегатів, що отримуються від інших підприємств;
підприємства заготівельного типу, які спеціалізуються ^а виготовленні заготовок (відливок, кованих і штампованих заготовок);
підприємства, спеціалізовані на виготовленні деталей (подетально спеціалізовані), вузлів (із вузловою спеціалізацією), агрегатів (із агрегатною спеціалізацією).
Функціонування підсистеми ОВП - це протікання у межах даної підсистеми виробничого процесу та його найважливіших складових (технологічного й трудового процесів), результатом чого є виготовлення цією підсистемою основної продукції підприємства.
Процес виробництва (виробничий процес) — це реалізовуваний людиною з допомогою засобів праці цілеспрямований процес перетворення матеріально-сировинних та інших виробничих ресурсів у продукцію.
Для здійснення процесу виробництва необхідні такі три цілеспрямовано взаємодіючі його фактори: люди, які є носіями фізичної й розумової здатності до праці, завдяки чому вони спроможні бути працівниками підприємства (людський фактор виробничого процесу); засоби праці та предмети праці або предмети (об'єкти) виробництва (два останні є матеріально-речовими факторами виробничого процесу).
Визначальним фактором процесу виробництва є люди, які задають мету цього процесу, а також встановлюють і реалізовують спосіб безпосереднього й опосередкованого впливу на предмети праці для досягнення кінцевої мети цього впливу.
Основними складовими виробничого процесу, що протікає у підсистемі основного виробництва підприємства, є технологічний і трудовий процеси.
Технологічний процес забезпечує зміну форм, розмірів і властивостей оброблюваних предметів праці та складання готових виробів. Технологічний процес на машинобудівних підприємствах складається, переважно, із трьох стадій: заготівельної, обробної й складальної.
На заготівельній стадії одержують різні заготовки (відлиті, ковані, штамповані та ін.), які будуть проходити подальшу обробку.
Обробна стадія забезпечує обробку заготовок та інших предметів праці й перетворення їх у готові деталі. Основними видами обробки є механічна, термічна, а також обробка, основана на використанні електричних, фізико-хімічних та ін. методів.
На складальній стадії здійснюється складання з деталей вузлів та інших складальних одиниць, а з останніх та окремих деталей - готових виробів, включаючи їх регулювання, випробування, пакування тощо.
Кожна із стадій розчленовується на часткові технологічні процеси одержання конкретних видів (найменувань) заготовок, деталей, складальних одиниць, готових виробів. Основними структурними складовими часткових технологічних процесів є технологічні операції.
Технологічна операція - це мінімальна складова технологічного процесу, виконувана над певним предметом праці (кількома одночасно оброблюваними предметами праці) на конкретному робочому місці робітником конкретної спеціальності й кваліфікації.
Отже, ознаками технологічної операції є предмет праці, робоче місце (з використовуваним на ньому обладнанням, інструментом та іншим технологічним оснащенням) і виконавець (конкретної спеціальності й кваліфікації). Якщо хоч якась з цих ознак змінюється, то має місце перехід від однієї конкретної операції до іншої.
Операції поділяються на основні й допоміжні.
Операція, при здійсненні якої відбувається зміна форм, розмірів, властивостей чи взаємного з'єднання об'єктів виробництва, називається основною, а операція в процесі здійснення якої такого не відбувається, є допоміжною.
У підсистемі основного виробництва машинобудівного підприємства виділяються такі групи основних операцій:
операції формоутворення - для виготовлення всіх видів заготовок (ливарні, ковальські, штампувальні та інші);
операції обробки - для зміни форми, розмірів, чистоти поверхні, властивостей об'єктів виробництва (металорізальні, обробки тиском, термообробки, електрофізичні, нанесення металопокриття та інше);
складальні операції- для створення розбірних і нерозбірних з'єднань об'єктів виробництва (з'єднання за допомогою кріпильних деталей, зварювання, пайка, вузлове й загальне складання та інше);
регулювально-налагоджувальні операції- для доведення тєхніко-експлуатаційних параметрів виробів до належних значень шляхом відлагодження і регулювання їх складальних одиниць та інших компонентів.
Найважливішими видами допоміжних операцій у підсистемі основного виробництва машинобудівного підприємства є:
операції переміщення, спрямовані на зміну просторового положення предметів виробництва;
операції складування, суть яких полягає у розміщенні об'єктів і продуктів виробництва, виробничих ресурсів у певному порядку для зберігання (наприклад, розміщення заготовок та оброблюваних деталей у внутрішньо цехових і на міжцехових складах напівфабрикатів, розміщення інструментів, пристосувань та іншого технологічного оснащення в цехових інструментальних коморах тощо);
операції комплектування — відбір, доставка та об'єднання об'єктів виробництва в сукупності за ознакою належності їх до однієї складальної одиниці чи до одного виробу;
операції технічного контролю - перевірка відповідності якості продукції встановленим вимогам до неї державними, міжнародними стандартами, стандартами підприємства та іншими нормативними документами.
Трудовий процес, який є другою складовою виробничого процесу, що протікає у підсистемі основного виробництва підприємства, - це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату, процес перетворення наявних ресурсів у потрібні (суспільно корисні) цінності та блага, що здійснюється й керується людиною.
Трудові процеси розрізняються за такими ознаками:
за характером предмета і продукту праці розрізняють матеріально-енергетичні та інформаційні трудові процеси. Матеріально-енергетичні трудові процеси характерні для робітників, оскільки предметом та продуктом праці для них є матеріальні речі (сировина, матеріали, деталі, машини тощо) або енергія. Для працівників розумової праці (спеціалістів, керівників, технічних виконавців) характерні інформаційні трудові процеси, в яких основним предметом і продуктом праці є інформація.
за функціями трудові процеси класифікуються відповідно до функціонального поділу праці між різними категоріями працівників підприємства (залежно від характеру виконуваних ними функцій і участі у виробничому процесі) на: а) трудові процеси робітників, технічних виконавців, спеціалістів, керівників; б) основні трудові процеси (що безпосередньо змінюють форму і стан предметів праці, виробляють продукцію) і допоміжні (які створюють необхідні умови для ефективного здійснення основних).
за мірою і рівнем механізації праці трудові процеси поділяються на ручні, машиноручні, машинні і автоматизовані.
Структурно будь-який трудовий процес складається з технологічних операцій. Технологічна операція - це частина трудового процесу, що виконується одним або групою працівників на одному робочому місці й над одним предметом праці. Операція є основною одиницею поділу праці на підприємстві й характеризується незмінністю робочого місця, предмету праці й виконавця. Зміна хоча б однієї з цих ознак свідчить про завершення однієї операції і початок іншої або про завершення роботи.
В структурі операції для цілей аналізу і нормування праці прийнято виділяти трудові прийоми, дії і рухи.
Трудовий рух - це одноразове переміщення робочих органів людини при виконанні трудової дії (наприклад, "взяти інструмент", "натиснути кнопку").
Трудова дія — це логічно завершена сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робочими органами людини при незмінних предметах і засобах праці (наприклад, дія "вимкнути персональний компютер " виконується очима і руками людини з одним комп'ютером за допомогою кількох трудових рухів натиснення на кнопки).
Трудовий прийом - це певна сукупність трудових дій і рухів працівника з незмінними предметами і засобами праці, що послідовно виконуються і мають конкретне цільове призначення. Прийом — це, як правило, завершена елементарна робота (наприклад, "зробити копію документа" за допомогою розмножувальної техніки).
Метод праці - це спосіб здійснення процесу праці, певна послідовність і склад трудових прийомів і операцій.
Ефективність будь-якого трудового процесу, більша або менша економія матеріальних і трудових витрат, якість продукції і послуг залежать від прийомів і методів праці, що застосовуються на підприємстві. Тому для підтримання організації праці на належному рівні велике значення має виявлення і використання раціональних прийомів та методів праці, вивчення передового досвіду, його науковий аналіз і узагальнення, розробка і проектування оптимальних способів виконання виробничих завдань.
Прийоми і методи праці слід вважати раціональними, якщо їх застосування дає ефективні результати праці (її високу продуктивність) при забезпеченні високої якості продукції, дотриманні вимог щодо правил використання обладнання, норм витрат матеріалів та енергії, інтенсивності праці виконавців.
Водночас, економія часу не єдиний критерій ефективності застосовуваних прийомів і методів праці. Ця економія не повинна призводити до погіршення умов праці співробітників, перевитрат сировини, матеріалів та енергії, порушення правил експлуатації обладнання, зниження якості продукції. Тільки за таких умов раціоналізація трудового процесу може бути визнана доцільною і ефективною.
Раціоналізація трудового процесу передбачає послідовне проведення таких етапів: виявлення, вивчення, аналіз, узагальнення, проектування та освоєння раціональних прийомів та методів праці.
Раціоналізація прийомів і методів праці стосується не лише ручних або машино-ручних трудових процесів. Свої прийоми і методи має розумова праця: управлінська, наукова, дослідницька, творча. Останнім часом швидко розвивається евристика - наука про розв'язання творчих завдань, про прийоми, методи і правила теоретичного дослідження та пошуку істини.