3.5.11. Опосвідчення стану безпеки та експертиза електроустановок споживачів

Опосвідчення стану безпеки електроустановок — офіційне визна­чення стану безпеки і умов подальшої експлуатації електроустановок.

Процедура опосвідчення діючих електроустановок напругою до 220 кВ регламентується ДНАОП 0.00-8.19-99 «Порядок проведення опосвідчення електроустановок споживачів». Опосвідчення елек­троустановок здійснюється відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів.

Опосвідченню, відповідно до вимог ДНАОП 0.00-8.19-99, підляга­ють всі діючі електроустановки незалежно від форм власності за винятком електроустановок вантажопідіймальних кранів, ліфтів, шахтних електроустановок, електроустановок суто технологічного призначення (електропечі, електролізні установки тощо), елек­троустановок рухомих транспортних засобів, електричних станцій і теплових мереж.

Мета опосвідчення електроустановок — перевірка відповідності фактичного стану безпеки електроустановок вимогам чинних норма­тивів, відповідності їх експлуатації вимогам безпеки, наявності та стану техніко-експлуатаційної документації, визначення електроуста­новок, що вичерпали свій ресурс.

Відповідно до наведеного вище, опосвідчення електроустановок включає:

• перевірку наявності та стану документації відповідно до вимог Правил технічної експлуатації електроустановок;

• обстеження електроустановок та проведення необхідних профі­лактичних випробувань;

• аналіз результатів обстеження на відповідність експлуатації елек­троустановок вимогам безпеки;

• виявлення електроустановок, що вичерпали свій ресурс.

Опосвідчення електроустановок проводиться одночасно для під­приємства в цілому або окремо по електроустановках підприємства комісією в складі керівника підприємства, особи, відповідальної за електрогосподарство, і керівника служби охорони праці.

За результатами опосвідчення електроустановок складається про­токол перевірки стану безпеки електроустановок встановленої форми, який завіряється особою, відповідальною за електрогосподарство, та акт опосвідчення стану безпеки електроустановок за формою, яка виз­начається Правилами безпечної експлуатації електроустановок спо­живачів.

Експертиза електроустановок — офіційне підтвердження фак­тичних значень параметрів безпеки, їх відповідності вимогам норма­тивної документації та визначення можливості безпечної експлуатації електроустановок.

Процедура проведення експертизи діючих стаціонарних елек­троустановок напругою до 220 кВ включно, що вичерпали свій ресурс, у тому числі і генерувальних електроустановок, які перебувають на балансі споживача, визначаються ДНАОП 0.00-8.20-99 «Порядок про­ведення експертизи електроустановок споживачів». Вимоги ДНАОП 0.00-8.20-99 є обов'язковими для організацій, які проводять експерти­зу електроустановок за винятком електричних і теплових мереж Міненерго.

Метою експертизи електроустановок є визначення:

• стану відповідності параметрів електрообладнання нормативним значенням;

• місць та причин псування електрообладнання;

• можливого додаткового ресурсу експлуатації електроустановок до виведення в ремонт чи списання;

• електрообладнання, що не відповідає сучасним вимогам безпеки.

Експертиза електроустановок здійснюється експертно-технічними

центрами Держнаглядохоронпраці України або спеціалізованими організаціями, уповноваженими Держнаглядохоронпраці.

Фахівці, які проводять експертизу електроустановок, повинні пройти навчання і перевірку знань відповідно до вимог ДНАОП 0.00­8.20-99.

Експертні організації за заявками власників проводять експертизу електроустановок, яка включає:

• ознайомлення з проектною, будівельно-монтажною та експлуата­ційною документацією;

• зовнішній огляд стану електроустановки;

• фіксування режиму роботи електроустановки;

• технічне діагностування електроустановки;

• оформлення результатів експертизи.

За результатами експертизи приймаються рішення про відповід­ність установки нормам безпеки та про терміни чергової експертизи (але не раніше ніж через три роки), оформлюються протоколи вимі­рювань і випробувань, проведені, у разі потреби, розрахунки, експерт­ний висновок за встановленою формою.

3.6. Газонебезпечні роботи

Згідно з «Типовой инструкцией по организации безопасного про­ведения газоопасных работ» до газонебезпечних робіт відносяться роботи пов'язані з оглядом, очищенням, ремонтом, розгерметизацією технологічного обладнання, комунікацій, роботи всередині ємностей (апаратів, барабанів котлів, теплообмінників, печей, реакторів, резер­вуарів, цистерн, іншого подібного обладнання, колекторів, цистерн, тунелів, колодязів, приямків і т. ін.), при виконанні яких має місце або не виключена можливість виділення в робочу зону речовин, що може призвести до вибуху, пожежі, шкідливої дії на організм людини, до небезпечного зниження вмісту кисню в робочій зоні (менше 20% об'ємних).

Особливістю газонебезпечних робіт є те, що опинившись за нечіт­кого дотримання вимог безпеки у загазоване середовище, працівник може раптово втрачати свідомість. В таких ситуаціях зазвичай поспішні, невмілі та з порушеннями вимог безпеки дії по спасінню потерпілого нерідко закінчуються груповими смертельними нещасни­ми випадками, а самі рятувальники опиняються в положенні потерпі­лого. Тому газонебезпечні роботи повинні проводитись тільки у випадках, коли їх неможливо виконати без участі людини, а на під­приємстві мають здійснюватись систематичні заходи щодо скорочен­ня кількості газонебезпечних робіт.

За вимогами безпеки газонебезпечні роботи поділяються на такі, що виконуються: за нарядами-допусками; без оформлення нарядів- допусків але з обов'язковою реєстрацією в спеціальному журналі; у зв'язку з ліквідацією або локалізацією можливих аварійних ситуацій і аварій. Перелік таких робіт, можливі шкідливі і небезпечні чинники, категорії виконавців та основні заходи безпеки, затверджуються нака­зом по підприємству.

До виконання газонебезпечних робіт допускаються особи віком не менше 18 років, які пройшли в установленому порядку медичний огляд, навчання і перевірку знань щодо безпечного виконання робіт, користування засобами захисту та надання першої допомоги потерпі­лим. Особи, що залучаються до газонебезпечних робіт, виконання яких потребує застосування ізолюючих апаратів захисту органів дихання, повинні пройти спеціальне навчання.

Газонебезпечні роботи, що виконуються за нарядами-допусками або реєстрацією в журналі обліку, включають два етапи:

• підготовка об'єкту до проведення газонебезпечної роботи;

• безпосереднє проведення газонебезпечної роботи.

Особи відповідальні за підготовку і проведення газонебезпечних робіт призначаються розпорядженням керівника відповідального структурного підрозділу підприємства або керівника самого підпри­ємства.

Контроль за організацією газонебезпечних робіт здійснюють газо- рятувальна служба і служба охорони праці підприємства відповідно до своїх функцій.

Порядок оформлення документації на проведення газонебезпечних робіт регламентуються зазначеною вище «Типовой инструкцией...»

При підготовці об'єкта до проведення газонебезпечних робіт здій­снюється весь комплекс підготовчих заходів, передбачених нарядом- допуском і відповідними інструкціями - технологічними і з охорони праці в тому числі: необхідні відключення обладнання від технологіч­них комплексів, зняття тиску, видалення шкідливих і вибухонебезпеч­них продуктів, виключення можливих джерел іскроутворення, позна­чення або огородження можливих газонебезпечних зон, виставлення постів, відключення видимим розривом електропроводів рухомих механізмів, відділення електроприводів від цих механізмів, вивішу­вання плакатів безпеки тощо.

Перед початком виконання газонебезпечної роботи необхідно:

• провести лабораторний чи експрес-аналіз стану повітряного сере­довища на вміст кисню, шкідливих або вибухонебезпечних речовин;

• перевірити наявність і придатність засобів захисту працюючих, іструментів, пристосувань та інших засобів забезпечення безпеки працюючих;

• провести інструктаж і перевірити знання виконавців газонебез­печних робіт щодо уміння користуватись засобами захисту та надава­ти допомогу потерпілим. Про виконання зазначених заходів безпеки робляться відповідні записи до наряду-допуску.

Виконувати газонебезпечні роботи необхідно бригадою у складі не менше 2-х осіб, забезпечених необхідними засобами захисту, спецодя­гом, спецвзуттям, інструментами тощо. Безпосередньо перед допу­ском до роботи відповідальний за безпечне її виконання опитує кож­ного виконавця про самопочуття і повідомляє про готовність почина­ти роботу служби газорятувальну і охорони праці. Без згоди цих служб починати газонебезпечні роботи забороняється. Входити до газонебезпечної зони можливо тільки з дозволу відповідального за безпечне виконання робіт і у відповідних засобах захисту.

Газонебезпечні роботи, пов'язані з можливим виділенням вибухо­небезпечних речовин, повинні виконуватись із застосуванням інстру­ментів, пристроїв, спецодягу і спецвзуття, використання яких не призводить до утворення іскор.

Засоби індивідуального захисту органів дихання і тривалість робо­ти в них повинні відповідати стандартам і технічним умовам. Зокрема термін разового перебування працюючого у шланговому протигазі визначається нарядом-допуском але не повинен перевищувати 30 хвилин.

При виконанні робіт в технологічних ємностях, останні повинні бути звільнені від речовин, що в них знаходились, відключені від дію­чого обладнання і систем трубопроводів за допомогою стандартних заглушок і залежно від властивостей продуктів, що в них знаходились, промиті, пропарені гострою парою, продуті інертним газом чи чистим повітрям. Нагріті ємності перед спуском у них людей мають бути охо­лоджені до температури не більше 30⁰С. За необхідності проведення таких робіт при більш високих температурах вживаються додаткові заходи - обдув свіжим повітрям, спецодягом, обмеження терміну перебування в ємності і т. п.

Для виконання робіт всередині ємностей призначається бригада у складі не менше двох осіб - працюючий і спостерігаючий. Якщо для виконання робіт в ємності необхідне одночасне перебування більше однієї особи, то на кожного працюючого повинно бути не менш одного спостерігаю чого. Під час проведення робіт всередині ємності спостері­гаючий повинен знаходитися біля отвору ємності у такому ж споря­дженні, що і працюючий і мати біля себе ізолюючий протигаз, підгото­влений до використання. При відсутності зорового зв'язку між прац­юючим і спостерігаючим повинна бути встановлена система зв'язку між ними за допомогою сигнально-рятувальної вірьовки, тощо.

Перед спуском працівника в ємність на нього необхідне одіти ряту­вальний пояс з сигнально-рятувальною вірьовкою, а за потреби інші засоби захисту, у тому числі і органів дихання.

Для захисту органів дихання працюючих всередині ємності повин­ні використовуватись шлангові або киснево-ізолюючі протигази або повітряні ізолюючі апарати. Робота всередині ємності без засобів захисту органів дихання може бути дозволена керівництвом підпри­ємства за умови, що концентрація парів і газів не перевищує ГДК, а об'ємний вміст кисню в повітрі не менше 20%.

Заходи забезпечення безпеки працівників всередині без засобів захисту органів дихання повинні передбачати:

• постійну подачу свіжого повітря у ємність;

• постійний контроль стану повітряного середовища у ємності;

• наявність у кожного працюючого і спостерігаючого шлангового протигаза в положенні «напоготові»;

• наявності у кожного працюючого в ємності рятувального пояса і сигнально-рятувальної вірьовки.

Якщо в діях працюючого всередині ємності спостерігаються відхи­лення від звичайної поведінки (млявість, спроби зняти маску протига­за) роботу слід негайно припинити, а працівника з ємності евакуювати.

Після закінчення робіт всередині ємності відповідальний за їх виконання перед закриттям люків повинен особисто переконатися у відсутності в ємності людей, інструменту та сторонніх предметів і зро­бити про це до наряду-допуску.

Проведення робіт в колодязях, каналізаційних мережах, тунелях і подібних спорудах необхідно погоджувати з керівниками об'єктів, технологічно зв'язаних з перерахованими спорудами. На період вико­нання робіт відкриті люки колодязів мають бути огороджені, а в нічні години - освічені.

Робота всередині колодязів, колекторів, у тунелях і траншеях без засобів захисту органів дихання забороняється.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ До гл. 3.1

1. Загальні шляхи забезпечення безпеки виробничого обладнання.

2. Вимоги безпеки щодо конструкційних матеріалів, небезпечних зон, зажимних, вантажозахоплювальних і вантажопідіймальних при­строїв.

3. Основні заходи щодо впливу виробничого обладнання на виробниче середовище за чинниками повітря робочої зони, шум, вібрація і т. ін.

4. Конструкція робочого місця, органів управління, засобів відоб­раження інформації як чинники рівня безпеки.

5. Вимоги безпеки до системи управління виробничим обладнан­ням.

6. Які засоби захисту повинні передбачатися в конструкції вироб­ничого обладнання?

7. Основні вимоги безпуки до технологічних процесів.

8. Виробничі будівлі для реалізації технологічних процесів та роз­міщення виробничого обладнання, зони обслуговування.

9. Вимоги безпеки до виробничого персоналу з урахуванням осо­бливостей технологічного процесу.

До гл. 3.2

1 . Вимоги безпеки до проектування, виготовлення, монтажу, ремонту та налагодження посудин, що працюють під тиском.

2. Контроль якості елементів і зварних з'єднань посудин, що пра­цюють під тиском, при їх виготовленні.

3. Гідравлічні випробування посудин, що працюють під тиском.

4. Арматура, контрольно-вимірювальні і запобіжні пристрої посу­дин, що працюють під тиском.

5. Розміщення посудин, що працюють під тиском.

6. Реєстрація і технічне опосвідчення посудин, що працюють під тиском.

7. Пуск в експлуатацію і організація безпечної експлуатації посу­дин, що працюють під тиском.

8. Вимоги щодо безпечної експлуатації балонів для стиснутих і зрі­джених газів.

9. Технічне опосвідчення балонів — первинне і періодичне.

10. Заповнення балонів і допустиме їх опорожнення як чинники безпеки.

11. Вимоги безпеки до проектування, виготовлення, монтажу, ре­монту та налагодження парових і водогрійних котлів.

12. Конструкція і розміщення парових і водогрійних котлів.

13. Вимоги безпеки до арматури, контрольно-вимірювальних і запобіжних пристроїв парових і водогрійних котлів.

14. Контроль якості при виготовленні парових і водогрійних котлів.

15. Вимоги безпеки до будівель для розміщення парових і водо­грійних котлів.

16. Реєстрація і технічне опосвідчення парових і водогрійних котлів.

17. Організація безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів.

18. Запобіжні клапани парових і водогрійних котлів, типи, перевір­ка їх працездатності.

До гл. 3.3

2. Небезпечні чинники, пов'язані з використанням засобів кріо­генної техніки.

3. Захист від опіків та обморожувань при експлуатації засобів кріогенної техніки.

4. Засоби захисту від термічних деформацій та перевищення тиску при експлуатації засобів кріогенної техніки.

5. Вимоги безпеки до очищення засобів кріогенної техніки при їх заповненні.

До гл. 3.4

1. Загальні вимоги безпеки до організації вантажно-розвантажу­вальних робіт.

2. Вимоги безпеки до проектування, виготовлення, монтажу та ремонту вантажопідіймальних кранів.

3. Попередні, приймальні та приймально-здавальні випробування вантажопідіймальних кранів.

4. Прилади та пристрої безпеки вантажопідіймальних кранів з машинним приводом.

5. Загальні вимоги безпеки до канатів вантажопідіймальних кранів і строп.

6. Вимоги безпеки до знімних пристроїв для захоплювання ван­тажу.

7. Технічний огляд і реєстрація кранів до пуску в експлуатацію.

8. Технічні огляди вантажопідіймальних кранів до пуску в роботу (повні) і періодичні в процесі роботи (повні і часткові) та позачергові.

9. Реєстрація та пуск в роботу вантажопідіймальних кранів.

10. Організація безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів.

До гл. 3.5

1. Основні чинні нормативні акти з електробезпеки.

2. Дія електричного струму на організм людини та види електротравм.

3. Які чинники впливають на тяжкість ураження електричним струмом.

4. Як визначити категорію приміщень за небезпекою електротравм.

5. Характер розподілу потенціалів на поверхні землі в зоні розті­кання струму та напруга кроку.

6. Небезпека ураження людини електричним струмом в мережах, ізольованих від землі.

7. Що небезпечніше і чому: доторкання людини до «здорової фази» за наявності пошкодженої чи до пошкодженої фази в мережах, ізольо­ваних від землі.

8. Проаналізувати небезпеку ураження людини електричним стру­мом в мережі з глухозаземленою нейтраллю.

9. Дати порівняльну оцінку небезпеки ураження людини електрич­ним струмом у разі попадання людини під напругу в мережі, ізольова­ній від землі, та з глухозаземленою нейтраллю.

10. Перерахувати основні технічні рішення забезпечення електро­безпеки при нормальному режимі роботи електроустановок.

11. Застосування понижених напруг, понижуючі і розділяючі транс­форматори.

12. Вирівнювання потенціалів як засіб забезпечення електробезпеки.

13. Основні заходи попередження електротравм при пошкодженні ізоляції і переході напруги на неструмовідні частини електроустановок.

14. Захисне заземлення: визначення, принципова схема, дві функції.

15. Електроустановки, які підлягають заземленню.

16. Від чого залежить ефективність захисного заземлення, допу­стимий опір заземлюючого пристрою залежно від величини напруги, підключеної потужності та режиму нейтралі мережі?

17. Занулення, принципова схема, сфера застосування, заходи щодо забезпечення ефективного захисту.

18. Нульовий робочий і нульовий захисний провідник у мережах з глухозаземленою нейтраллю — застосування та вимоги безпеки.

19. Перерахувати обов'язки роботодавців щодо організації безпеч­ної експлуатації електроустановок.

20. Групи робіт в електроустановках щодо організації їх безпечного виконання.

21. Особи, відповідальні за організацію безпечного виконання робіт за нарядами-допусками та розпорядженнями.

22. Категорії робіт в електроустановках щодо небезпеки їх вико­нання.

23. Вимоги безпеки до підготовки робочого місця при виконанні робіт в електроустановках напругою до 1000 В із зняттям напруги.

24. Вимоги безпеки до підготовки робочого місця під час виконання робіт в електроустановках напругою понад 1000 В із зняттям напруги.

25. Організація безпечного виконання робіт в електроустановках без зняття напруги.

26. Вимоги безпеки до персоналу, обслуговуючого електроустанов­ки, групи з електробезпеки, навчання та перевірка знань.

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ.

ЗНАННЯ І УМІННЯ

Лабораторні роботи: 1. Дослідження небезпеки ураження елек­тричним струмом у електромережах, ізольованих від землі та з глухо заземленою нейтраллю; 2. Дослідження ефективності захисного зазе­млення, занулення; 3. Дослідження крокової напруги.

Знання:

• складові безпечності технологічного процесу;

• складові безпечності виробничого обладнання;

• загальні вимоги безпеки до систем, що працюють під тиском;

• запобіжні засоби і контрольні прилади систем, що працюють під тиском;

• технічне опосвідчення систем, що працюють під тиском;

• організація безпечного проведення вантажно-розвантажувальних робіт;

• значення питань електробезпеки;

• фактори, що впливають на характер ураження електричним струмом;

• порогові значення струму за дією на організм людини;

• види електротравм;

• причини електротравм;

• класифікація приміщень за небезпекою ураження електричним струмом;

• системи заходів безпечної експлуатації електроустановок;

• засоби попередження електротравм від дотику до струмовідних частин;

• захисне заземлення електроустановок, захисне відключення, занулення, їх призначення;

• електрозахисні засоби, класифікація, перелік;

• вимоги до організації безпечного проведення робіт в електроуста­новках;

• надання першої допомоги при ураженні електричним струмом;

Уміння:

• оцінити безпеку технологічного обладнання за окремими чинни­ками;

• оцінити безпеку виробничих процесів за окремими чинниками;

• сформулювати загальні вимоги безпеки до систем, що працюють під тиском;

• вибрати тип запобіжного клапана залежно від умом експлуатації та параметрів систем, що працюють під тиском;

• оцінити відповідність вантажопідіймальних пристроїв вимогам безпеки;

• визначити категорію приміщення за небезпекою ураження елек­тричним струмом;

• вибрати заходи попередження електротравматизму при переході напруги на нормальнонеструмовідні частини;

• надати лікарську допомогу при електричних ударах.

Розділ 4. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА