2.Основні положення теорії активної пам'яті

Пам'ять виступає як єдина властивість, тобто не існує поділу на короткочасну і довгострокову. Пам'ять існує в активній формі, готовій до реалізації в даний момент часу, і в пасивної - не готової до безпосереднього відтворення.

Вся пам'ять розглядається як постійна і довгострокова. Деяка частина довгострокової пам'яті стає активною в необхідній ситуації, інша знаходиться в латентному або неактивному стані і тому недоступна для реалізації. Активна енграма - слід пам'яті, що знаходиться в стані, готовому для реалізації в поводженні й існує на рівні електричної активності визначених нервових елементів.

Довгострокова пам'ять організована в систему, у якій знов придбаний досвід займає визначене місце. Пам'ять підсилюється і доповнюється протягом усього життя. Вона виявляється в можливості модифікувати поводження в залежності від минулого і дійсного досвіду.

3. Процедурна і декларативна пам'ять

Процедурна пам'ять - це знання того, як потрібно діяти. Можливо, вона розвивається в ході еволюції раніш, ніж декларативна. Звикання і класичне обумовлення - це приклади придбання процедурної пам'яті, вона заснована на біохімічних і біофізичних змінах, що відбуваються тільки в тих нервових мережах, які безпосередньо беруть участь у засвоенні дій.

Декларативна пам'ять забезпечує ясний і доступний звіт про минулий індивідуальний досвід. Пам'ять на події і факти включає запам'ятовування слів, осіб і т.д. У той час, як декларативна пам'ять відноситься до біологічно значимих категорій пам'яті, що залежить від специфічних мозкових систем, Недекларативна пам'ять охоплює декілька видів пам'яті і залежить від багатьох структур мозку.

4. Нейроні коди пам'яті

Нейроними кодами пам'яті служать циклічно повторювані хвилі імпульсів. Тривалість одного циклу стаовить біля 100 мс. Зауважимо, що за даними А.М. Іваницького, який працував з викликаними потенціалами, приблизно стільки ж часу іде на формування перцептивного образу.

Вперше по фізіологічних показниках завдяки працям Г. Бергера і М.Н. Ливанова обчислено об'єм пам'яті і її швидкодія. Напевно, що на цій основі будуть створені нові ефективні методи навчання з використанням комп'ютерів, що сприймають потенціали мозку, і розроблені нові покоління нейрокомпьютерів, здатних до творчості і далекого прогнозу подій.

ЛІТЕРАТУРА

1. Данилова Н. Н. Психофизиология : Учебник / Н. Н. Данилова. – М. : Аспект Пресс, 2001. – 373с. 

2. Психофизиология : учебник для вузов / под ред. Ю.И. Александрова. – 2-е изд., доп. и перераб. – СПб : Питер, 2003. – 491 с. 

3. Симонов П.В. Мотивированный мозг. Высшая нервная деятельность и естественно-научные основы общей психологии / П.В. Симонов. – М. : Наука, 1987. – 365 с.

4. Корольчук М. С. Психофізіологія діяльності : підручник / М. С. Корольчук ; М.С. Корольчук. – К. : Ельга : Ніка-Центр, 2003. – 394 с.  4 прим.

5. Вулридж Д. Механизмы мозга / Вулридж Д. – М. : Наука, 1965. – 320 с.

6. Хессет Дж. Вступ до психофізіології / Хессет Дж. – М. : Наука, 1981. – 290 с.

7. Вейн А.М. Память человека / А.М. Вейн, Б.И. Каменецкая. – М. : Знание, 1973. – 285 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №5

ТЕОРІЇ ЕМОЦІЙ. СТРУКТУРИ МОЗКУ, ЩО РЕАЛІЗУЮТЬ ФУНКЦІЇ ЕМОЦІЙ.

Мета: вивчити основні структури мозку і фізіологічні процеси, що забезпечують реалізацію емоцій. Методи контролю емоційних станів.

Завдання: закріпити й узагальнити знання про психофізіологію емоцій.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

1. Емоція як відбиток актуальної потреби й імовірності її задоволення.

2. Структури мозку, що реалізують складні функції емоцій

3. Іиндивідуальні особливості взаємодії структур мозку, що реалізують функції емоцій як основу темпераментів.

4. Вплив емоцій на діяльність і об'єктивні методи контролю емоційного стану людини.