Розділи організаційного плану:

• організаційна форма бізнесу;

• потреба фірми в персоналі;

• власники, менеджери і зовнішні консультанти фірми;

• організаційна схема управління фірмою;

• кадрова політика і стратегія.

Основними і визначальними принципами вибору форми організації бізнесу є матеріальна відповідальність підприємця і готовність до економічного ризику, система і рівень оподаткування залежно від форми організації бізнесу, співвідношення стартового капіталу і власних засобів підприємця, оперативність управління бізнесом, облік вірогідності банкрутства і ліквідації фірми.

Характеристика потреби бізнесу в персоналі ґрунтується на чітко сформульованих функціях, певних видах діяльності і конкретних завданнях. При цьому визначення потреби фірми в персоналі здійснюється по конкретних категоріях (керівники, менеджери, службовці, робочі) з визначенням для кожної з них ділових якостей (кваліфікації, досвіду роботи, необхідної чисельності, джерел покриття потреби).

У розділі «Власники бізнесу, команда менеджерів і зовнішні консультанти» дається детальна характеристика засновників бізнесу, активних інвесторів, що ведуть менеджерів, експертів і консультантів (рівень кваліфікації, професійні досягнення кожного з керівних працівників, біографічна довідка з вказівкою на кваліфікацію, досвід роботи, характеристики-рекомендації, перелік досягнень на колишній роботі, державні нагороди).

Для розробки організаційної схеми управління фірмою:

1) формулюють перелік основних функцій підприємницької діяльності, характеризують виробничі і функціональні підрозділи підприємства;

2) розробляють матрицю «функції-організаційні одиниці», дотримуючись певних правил: повне розмежування функцій між підрозділами, оптимальний діапазон контрольних функцій керівника.

Розділ бізнес-плану «Оцінка ризиків» повинен дати відповідь на наступні питання: по-перше, чи достатньо глибоко керівництво фірми враховує ризики, пов'язані з даним бізнесом; по-друге, чи може керівництво розробити відповідний план дій в умовах невизначеності, конфліктності, відсутності повної інформації.

Концепція управління ризиками повинна включати наступні складові:

1) оцінку ступеня ризику, тобто визначення потенційних негативних наслідків ухвалених рішень, а також побічних ефектів, здатних негативно вплинути на кінцевий результат;

2) відпрацювання механізму реагування на можливі негативні наслідки; 3) розробку заходів для нейтралізації або компенсації можливих негативних наслідків тієї або іншій діяльності.

У бізнес-плані можливе використання різноманітних методів кількісної оцінки ступеня ризику, а саме: статистичного методу аналізу доцільності витрат, методу експертних оцінок, аналітичного методу, методу аналогій.

У бізнес-плані доцільно передбачити збитки. Це безпосередньо стосується втрати реальних активів (майна, сировини, палива, енергії), грошових коштів, цінних паперів, витрат часу, збитків через погіршення іміджу.

Причини можливих збитків можуть бути різні: від політичних показників, економічної, соціальної нестабільності, до недосконалості кредитно-грошової і фінансової політики, некомпетентності органів.

Ціну ризику можна визначити таким чином:

ЦР = По - Пр

По – прибуток підприємства без урахування ризику;

Пр – прибуток з урахуванням ризику.

Наприклад, якщо існує ризик затоварювання новою продукцією, то ціна ризику в цьому випадку визначається таким чином:

ЦР = (Ц0 – С0) ^. (1 - Р) – СР ^. r ^. Р

Ц0 – ціна товару;

С0 – собівартість товару;

Р – обсяг затоварювання;

СР – собівартість товару з вірогідним ризиком;

r – ринкова ставка %;