
- •Соціальні інститути -складні соціальні утворення
- •Передмова
- •1. Соціологія — наука про суспільство
- •2. Предмет та об'єкт соціології
- •1. Джерела соціологічних знань
- •2. Розвиток соціальних знань у Стародавньому Світі
- •3. Формування соціологічної думки в Середньовіччя та в епоху Відродження
- •4. Особливості розвитку соціальних знань в XVII ст.
- •5. Соціально-правові вчення в XVIII ст.
- •(Класичний період)
- •1. Класична соціологічна спадщина
- •2. Розвиток соціології в XIX ст.
- •3. Розвиток соціології в XX ст.
- •Сучасні соціологічні теорії
- •1. Соціологічні концепції першої половини XX ст.
- •2. Соціологічні концепції другої половини XX ст.
- •1. Джерела соціально-політичних учень в Україні
- •2. Основні напрямки і тенденції розвитку суспільно-політичної думки
- •3. Соціально-політична думка в Україні: національно-культурне відродження та державність
- •2. Основні віхи становлення суспільства
- •3. Основні компоненти суспільства як соціальної системи. Категорії соціальності суспільства
- •4. Суспільний соціальний прогрес: критерії та тенденції
- •2. Соціальна дія
- •3. Соціальний зв'язок
- •1. Основні компоненти соціальної структури суспільства
- •2. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність
- •3. Соціально-поселенська структура
- •Соціологія особи
- •1. Основні проблеми соціології особи
- •2. Теорія і практика соціалізації особи
- •3. Соціологія молоді
- •2. Національні процеси і відносини. Основні напрямки соціології націй
- •2. Суть, структура, характер вільного часу
- •3. Масова комунікація. Соціологія засобів масової інформації*
- •Соціологія повсякденності
- •1. Світ повсякденності: поняття, суть
- •2. Морально-гуманістичний зміст життя людини
- •3. Моральний аспект орієнтації на життя
- •Соціологія права 1. Становлення соціології права
- •2. Соціальна обумовленість і соціальна дія права
- •1. Екологічна політика: джерела, суть
- •2. Екологічна криза цивілізації: відображення суперечностей суспільства і природи
- •3. Створення екологічно сприятливих технологій
- •Соціальні інститути - складні соціальні утворення
- •2. Мета економічної політики
- •3. Функції держави в ринковій системі
- •4. Праця — основа суспільного виробництва
- •1. Політика — один із видів соціальних відносин
- •2. Суспільство і політика
- •3. Політична система суспільства
- •2. Суть і зміст культури суспільства
- •1. Наука — об'єкт соціологічного дослідження
- •2. Соціальні функції науки
- •Соціологія виховання
- •1. Соціальна поведінка особи та фактори її формування
- •2. Взаємодія між суспільством, особою та вихованням
- •3. Соціальне середовище і проблеми виховання
- •Соціологія релігії
- •1. Суть релігії
- •2. Типи релігій
- •3. Релігійний комплекс і структура
- •4. Тенденції розвитку релігії в суспільстві
- •2. Сімейні відносини і демографічні процеси
- •Висновки
Соціальні інститути - складні соціальні утворення
514
«•••^=^•••1
СОЦІОЛОГІЯ ЕКОНОМІКИ. СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ* 1. Економіка — соціальне утворення в суспільстві
У суспільстві на розвиток соціальних процесів істотно впливають сформовані соціальні утворення — соціальні інститути. Інституціо-нальні форми забезпечують переміщення соціальних спільностей, соціальних груп, надають стійкість і певність соціальним зв'язкам. Складні соціальні утворення — соціальні інститути здійснюють функції соціальної циркуляції, селекції, тестування і розподілу індивідів у середині соціальних будов — суспільстві. Важливою, основною складовою життєдіяльності суспільства є економіка.
_ Із соціальною структурою суспільства тісно
Економічна сфера: ,
місце в системі пов язана економіка — соціальне утворення,
суспільних зв'язків соціальний інститут, що є основою життєдіяльності суспільства. Економічні відносини визначають у суспільстві становище соціальних спільностей, закріплення їх глибинних соціальних зв'язків, характер взаємодії. Економіка, по суті, становить основу суспільства, базу, де здійснюється матеріальне виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ і послуг, необхідних для життєдіяльності людини. Традиційно більшість соціологів дотримується концепції багатоманітності факторів, що вказує на різні активно діючі в суспільстві фактори: економіка, політика, культура та ін. Соціолог Макс Вебер визначає економічні відносини як одну з позицій, що визначає соціальний розділ суспільства. Вплив розподілу праці на соціальні процеси детально досліджує соціолог Еміль Дюркгейм. Та тлумачення ролі економіки в життєдіяльності суспільства виражено найяскравіше у Карла Маркса. Економіка розглядається як основний визначальний фактор історії. Економічні відносини визначають усі інші суспільні відносини, становлять базу суспільства, над якою височать, здіймаються залежні від неї надбудовні форми: політичні, правові, моральні та ін. Карл Маркс показує
* Глава підготовлена Є. М. Воробйовим, доктором економічних наук. 516
ю залежність, аналізуючи зміну соціально-економічних відносин, оціально-економічних систем. Зміни раніше панівних економічних відносин, наприклад феодальних, призводять до зміни надбудовних форм, зокрема появи політичної організації капіталізму, буржуазного права та ін. Безперечно, зворотний вплив надбудовних форм на економіку, її розвиток, але ні Карл Маркс, ні Фрідріх Енгельс ніколи не вважали економіку єдиновизначальним фактором у життєдіяльності суспільства. Було б помилкою все пояснювати лише економікою, адже економіка врешті-решт тільки визначає розвиток. Але ж марксизм спеціально і детально розглядав роль тільки економіки, а це викликало неточності в трактуванні й оцінці.
Із марксизмом і досі полемізують у питанні бази і надбудови в суспільстві. Саме в процесі полеміки соціологи Макс Вебер, Еміль Дюркгейм, Торстейн Веблен та інші формулюють і пояснюють роль різних факторів (етики, економіки, релігії, культури тощо) у визначенні бази та надбудови суспільства. Економіка взаємодіє з іншими сферами та інститутами: політикою, правом, сімейно-побутовою сферою, системою моралі, наукою, освітою та ін. У сучасних умовах формування ринкових відносин, економічних процесів у сфері матеріального виробництва зміни економічних відносин викликають потребу відповідних змін політичних, правових та інших форм. Поява нових в Україні економічних відносин, що базуються на приватній власності, вимагає їх розвитку, вдосконалення, закріплення у відповідних конституційних та інших правових актах. Утвердження і поширення приватновласницьких відносин призводять до зміни моральних оцінок нетрудових доходів, біржових спекуляцій, посередницької діяльності, сприяють їх подальшому розвитку, а можуть і перешкоджати (введення непомірних податків тощо).
На кожному конкретному етапі розвитку суспільства пріоритет У взаємодії сфер належить будь-якій сфері, але все ж утворення нових економічних відносин визначає розвиток тієї чи іншої сфери, облік суспільства, характер надбудовних формувань і утворень. Взаємодія сфер виражається у спільному здійсненні функцій, у взаємодії організацій і установ, нормативних систем. Дещо інший характер має взаємодія економіки із соціальними процесами, бо соціальне не становить особливої сфери суспільства. Соціальне не має власної сфери, соціальні спільності взаємодіють у всіх сферах суспільства. Через соціальне здійснюється і взаємодія економіки з іншими сферами суспільства. Економіка впливає на інші сфери частіше опосередковано, через соціальні спільності, які функціонують в усіх сферах суспільства, через поведінку соціальних спільностей, їх діяльність.
517
У сучасних умовах економіка — це наука про способи ведення господарства, в наслідок чого людина змінює, пристосовує речі, засоби, багатства природи для своїх потреб. Економіка — сукупність галузей народного господарства, засобів та процесів, що використовуються людьми для забезпечення життєдіяльності. Система економічних відносин складається між людьми в процесі суспільного відтворення (виробництва, розподілу, обміну, споживання) матеріальних благ і послуг.
Різні економічні школи по-різному інтерпретують характер економічних відносин, що складаються в суспільстві між людьми. Одні визначальну роль відводять відносинам присвоєння матеріальних умов виробництва, тобто відносинам власності. Інші головним фактором, що робить вирішальний вплив на всі сторони життєдіяльності людей, називають проблему вибору в умовах обмеженості ресурсів. Але діяльність при обмежених ресурсах — це ще не економічний аспект. Англійський економіст Лайонел Роббінс вважає, що манна небесна хоча й обмежена, але її не можна ні обміняти, ні відкласти на користь іншого продукту. Людей вигнали з раю. Люди позбавлені вічного життя і необмежених благ.
І якщо люди щось вибирають, то змушені відмовлятися від тих благ, від яких в інших умовах не відмовилися б. Економіка — це відносини, що складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ в умовах обмеженості ресурсів, можливості їх альтернативного використання. Економічні відносини проявляються через систему суперечностей. Різноманітні соціальні спільності — класи, групи, індивіди — мають кожний інтереси, неминуче зустрічаються з інтересами інших суб'єктів. Щоб спільність людей у стосунках один з одним не керувалася законами джунглів, вона змушена виробляти правила суспільної поведінки у всіх сферах, насамперед в економічній. Адже важко заперечувати пріоритет економічних інтересів, як би це не суперечило духовності людини.
„ . . Економічна політика народжується разом з
Економічна політика _
державою, покликаною забезпечити захист
інтересів різних соціальних спільностей. Економічна політика — поведінка держави в сфері економіки країни. Економіст Джеймс Кейнс розглядав економічну політику як загальну волю, втілену в державному регулюванні. Німецький економіст Вільгельм Ойкен під економічною політикою розумів сукупність державних заходів впливу на економічні процеси. Нобелівський лауреат з економіки Джеймс Бьюкенен вважав економічну політику процесом обміну між суб'єктом і державою, де кожен добровільно погоджується обмінювати
стку витрат за змістом державних служб за послуги, одержувані пільно. Економіст Мілтон Фрідмен відносив економічну політику о мистецтва прийняття рішень, що дає можливість виявляти основну єдність кінцевої мети у представників різних економічних течій і гпоияти подоланню розбіжностей. Отже, економічна політика, що здійснюється державою, урядом, — система практичних заходів у сфері управління економікою, з надання економічним процесам спрямованості відповідно до мети, завдань та інтересів країни.
У визначеннях поняття «економічна політика» чітко видно тісний діалектичний взаємозв'язок економіки і політики. Взаємозв'язок економіки стає рельєфнішим, якщо взяти до уваги сучасний науковий підхід розмежування на позитивну і нормативну функції економічної теорії. Якщо позитивна функція розглядає реальний економічний процес, тобто фіксує те, в якому становищі перебуває економіка, то нормативна функція уособлює судження про те, яким має бути економічний процес, тобто що повинно бути. Економічна політика виконує переважно практичну, нормативну функцію. Зрозуміло, взаємозв'язок економіки і політики глибше, аніж той, що здійснюють функції. Визначальними суперечностями економіка — політика виступає економіка. Економіка первинна, визначає напрям діяльності політичних інститутів: уряду, політичних партій, громадських організацій. Економіка — сукупність економічних інтересів суб'єктів господарської діяльності. Суб'єкти господарювання структуруються в різні соціальні спільності зі своїми, специфічними тільки властивими спільності інтересами, переважно економічними. За будь-якою дією — індивідуальною чи суспільно значимою — стоять інтереси. Відстоювати їх в умовах плюралістичного суспільства потрібні відповідні організаційні форми — політичні партії, політичні рухи, громадські організації, що виступають виразниками інтересів класів і соціальних спільностей. Не може бути політичної партії, що виражає інтереси народу. Народ — занадто абстрактне поняття. В умовах вільної економіки і найманої праці, одні соціальні спільності більш, а інші менш здатні збільшувати і відстоювати свої інтереси. І хоча у відкритому суспільстві суперечності інтересів все-таки не стають антагоністичними та іноді можуть проявлятися досить гостро. Арбітром, що утримує протиборство соціальних спільностей в межах цивілізованості, Що забезпечує певний баланс їх інтересів, виступають держава, уряд. Економічний процес формування і реалізації інтересів диктує урядовим структурам відповідну соціальну політику, спрямовану на узгодження суперечностей. Інакше виникають соціальні катаклізми, що загрожують основам існування держави. Усе це і дає підставу вважати політику концентрованим відображенням економіки.
518
519
Взаємозв'язок економіки і політики може бути позитивним і негативним. Візьмемо інфляцію. Чи правильне твердження, що інфляція об'єктивно властива ринковому господарству? Тільки частково у незначному ступені. Більш обгрунтована інша думка. Інфляція —' результат бездарної політики уряду. Прагнення держави жити не відповідно до достатків неминуче штовхає уряд на грошову емісію здатну створити короткочасну ілюзію успіху. Якщо розумні межі порушені, інфляція наростає як сніжна грудка, тому має властивість підгодовуватися. Спіраль зарплата — ціни (інфляція попиту) здатна породити гіперінфляцію в сотні і тисячі відсотків на рік. Змішуючись з інфляцією витрат, гіперінфляція буквально знищує економіку країни, а з нею й уряд з його волюнтаристською економічною політикою. Черговий уряд вживає екстрених заходів погашення інфляції. Маніпулюючи грошово-кредитними і фіскальними інструментами, різко скорочуючи соціальні виплати, заморожуючи заробітну плату, уряд домагається скорочення грошової маси. Інфляція стримана. Нібито успіх досягнуто.
Але чомусь триває спад виробництва, росте безробіття, погіршується соціальний клімат в країні? Виявляється, надмірна ретельність нейтралізації інфляції може мати і негативні наслідки. Надмірне зменшення грошової маси, коли коефіцієнт монетизації (відношення грошової маси до валового внутрішнього продукту) знижено до 13—15 % за оптимального показника 50 % і більше, приводить до гіпоксії виробництва, обумовленою недостачею обігових коштів. Падає купівельна спроможність населення. Недостача грошей породжує кредити. Банки обслуговують лише короткострокові операції. Реальний сектор економіки продовжує стагнувати. Зрозуміло, непрофесійний підхід до формування і реалізації економічної політики дає негативний результат.
На жаль, ілюстрація про інфляцію не абстрактна, а реальний процес, що триває в Україні. Але інфляція показує, наскільки тонка межа відокремлює ретельно вивірені кваліфіковані підходи в економічній політиці від спонтанно прийнятих, необгрунтованих рішень. У суспільних системах, де економічне життя стабільне, де ринкові відносини функціонують у чітко визначеному правовому полі, залежність економіки від політичних рішень менш глибока, аніж у тих країнах, де робляться важкі спроби реформування економіки на ринкових засадах. У перехідних економічних системах, коли демонтований колишній господарський механізм, але не створений новий, вплив економічної політики не повинен слабшати. Практика економічних перетворень У країнах пострадянського простору в 90-ті роки показала, що усунення урядових інститутів від регулювання перехідних процесів, проведен-
520
^ приватизації і формування нової структури власності, створення ринкового механізму і правового забезпечення його функціонування позначається негативно не тільки на економіці, але й на громадському ужитті країни. Між тим, тільки маючи аргументоване уявлення про мету, завдання і терміни реформування економіки, можна визначити найоптимальніші способи здійснення необхідних перетворень. Однак і в розвинутих, традиційно ринкових країнах, взаємодія економіки і політики залишається актуальною. І тут існують чітко окреслені межі державного регулювання, що не повинні порушуватися. Верхня межа втручання в економіку — збереження конкурентного середовища. Скорочення втручання в економіку не повинно призвести до звуження ринкових відносин, деформації економічних принципів, на яких будуються взаємозв'язки між господарськими суб'єктами — підприємствами, фірмами, об'єднаннями. Принцип не нашкодити один з основних в економічній політиці. Але й без активної ролі економічної політики не обійтися.
Відомий підприємець і фінансист Джордж Сорос головною небезпекою для відкритого суспільства вважає ринковий фундамен-талізм, що робить втручання держави в економічний процес об'єктивним. Але помилки в економічній політиці посилюють позиції прихильників ринкового фундаменталізму з його принципами «Іаіззег іаіге» (невидимої руки) Адама Сміта, що заперечує скільки-небудь помітний вплив держави на економічне життя суспільства. Характер двостороннього зв'язку між сучасними рішеннями і майбутніми подіями залежить від того спирається уряд в рішеннях на достовірні, об'єктивні наукові знання чи на упереджені, суб'єктивні.
В значному ступені некваліфіковані політичні рішення і в країнах ринкової економіки, й у тих, що тільки намагаються її створити, стають головними причинами виникнення у господарській практиці проблем. Економіст Джордж Стіглер підкреслює, що жодна з реальних економічних систем не досягає ідеальності. Це стосується і ринкової моделі, якій властиве соціальне явище, відоме як фіаско ринку. Однак, ступінь неудосконалення ринку куди менше фіаско політи-ки, До якого ведуть прорахунки в економічній політиці реальних суспільних систем.