3. Соціальний зв'язок

Із суспільством, з іншими людьми людина пов'язана тисячами невидимих ниток. І навряд чи це викличе сумнів. Кожна людина в складній мережі соціальних відносин відчуває, що одні з них більш, інші — менш значні. І якщо в житті в одній системі відносин для деяких людей збої, проблеми, конфлікти позначаються незглади­мим відбитком на їх житті, то в інших людей вони залишаються не більше, аніж неприємним епізодом у житті.

Внутрішня будова Залежачи один від одного, індивіди, соціаль-

соціального зв'язку ™ спільності — суб'єкти вступають у взаємо­дію в процесі соціальних дій. Саме в процесі задоволення потреб індивіда, соціальної спільності, в процесі реалі­зації їх життєвої мети й настанов і виникає залежність. Якщо ціннос­ті, конкретні предмети, умови знаходяться у розпорядженні одного з індивідів, соціальної спільності, а вони потрібні іншим, то й інші від них залежні. Причому мова може йти про матеріальні й моральні цінності (бажання одержати визнання, схвалення, підтримку та ін.). Якщо індивід залежний від брата, колеги, товариша, то це залежність пряма, елементарна. Та залежність буває і складною, опосередкова­ною. Життя індивідів, соціальної спільності може залежати від рівня розвитку суспільства, результативності, ефективності економіки, по­літичної системи і політичної організації суспільства, звичаїв тощо, залежність спостерігається і між різними спільностями (залежність між представниками розумової праці та представниками фізичної праці та ін.) Саме через залежність між людьми, яка створює переду­мови взаємодії людей одного з одним, і виникає, відтворюється і розвивається соціальне життя.

Соціальний зв'язок, в яких би формах не виступав, має складну структуру. Основними елементами соціального зв'язку виступають: по-перше, суб'єкти зв'язку (індивіди, соціальні спільності людей та ін.), по-друге, предмет зв'язку (тобто з приводу чого здійснюється зв'язок) і, по-третє, механізм свідомого регулювання взаємовідно­син між суб'єктами-індивідами, соціальними спільностями (прави-

284

„ тмї Всі елементи соціального зв'язку тісно скоординовані один

Ла 1 Р^к1/" ... .

одним. Проте на характері и регламентації може відбитися зміна — збільшення чи різке зменшення чисельності учасників у процесі зв'язку на основі прямого обміну, моральних принципів добросу-сідства. Симпатії або антипатії можуть повністю регулювати госпо­дарські зв'язки між сусідами. Господарські ж зв'язки між сусідніми підприємствами скоріше є опосередкованими, бо тут основними ва­желями виступають гроші, господарські закони та ін.

Необхідним елементом організації соціаль- Поедмет зв язку ,

^н них взаємовідносин виступає предмет зв язку.

Якшо мова йде про зв'язок між службовцями установи та їх керівни­ками, адміністрацією, тобто предметом зв'язку виступає виконання службового обов'язку, то регламентація зв'язку носить жорсткий роз­порядчий характер: службовець виконує розпорядження, вказівки адміністрації та ін. Іншою є регламентація взаємовідносин у сфері навчання, де відчутніша міра свободи, іншими є параметри соціаль­них взаємовідносин. Стійкість соціального зв'язку впливає і на його регламентацію й регулювання. Соціальні зв'язки проявляються по-різному, в різноманітних ситуаціях. Відносини із сусідом в купе ва­гона складаються зовсім інакше, аніж із сусідами вдома, з якими жили й ще довго доведеться жити пліч-о-пліч. Якщо ж із сусідом у купе вагона проявиться інший ступінь обов'язковості, щирості (мож­на і трохи похвастати та ін.), то у відносинах із сусідами вдома, співробітниками на роботі, студента серед студентів зростає і сту­пінь відповідальності, обов'язковості, і рівень щирості та ін. Впли­вають на взаємозв'язки соціальних дій обставини, що визначають характер зв'язку — формальний або неформальний.

Якщо формальний зв'язок, тобто зв'язок, що встановлюється в межах навчальних закладів між студентами, між студентами і викла­дачами, між викладачами та їх колегами, визначається додержанням поваги один до одного і дотриманням субординації (і у відносинах між викладачами важливими є наукові досягнення вчених, аргумен-тованість позиції, глибина думки й уміння донести знання в аудито­рії студентам тощо), то неформальний зв'язок часто не визнає су­бординації та ін. Хоча в порівнянні із взаємовідносинами в установах владних, управлінських структур зв'язки між адміністраторами і служ­бовцями значно ліберальніші, але все ж і тут діють наказ, розпоряд­ження, субординація та ін. Особливе значення має і розмежування безпосередніх і опосередкованих зв'язків. Якщо в процесі безпосе­редніх зв'язків установлюються контакти візуально, на міжособово-^МУ рівні, то в міру розвитку соціального організму сітка соціальних зв'язків та залежностей різко ускладнюється, дедалі більше значення

285

в житті індивіда відіграють опосередковані зв'язки.

Залежність і зв'язок між індивідами, соціальними спільностями не зникає, але збільшується кількість посередників, число ступенів вузлів, через які зв'язок має пройти. Імпульс зв'язку в таких умовах втрачає специфічні індивідуальні особливості. Проте соціальний зв'я­зок може і припинитися. Обумовлюється припинення, по-перше, втратою або зміною предмета зв'язку. Так, у працівників Державно­го підприємства «Завод ім. Малишева» існував відрегульований зв'я­зок із споживачами — державними організаціями. Діючий чіткий зв'язок надавав стійкості, упевненості колективу. Становище різко змінилося з початком конверсії. Замовники відмовилися від заку­півель, залежність зникла, увірвались зв'язки, що буквально годува­ли робітників. Колектив, природно, хоче зберегти зв'язок, впливає на уряд та ін. По-друге, припинення зв'язку обумовлено незгодою суб'єктів соціального зв'язку з принципами його регулювання, хоча сам предмет зв'язку і зберігається. В такій ситуації або розробляють­ся, формуються зв'язки між суб'єктами, або взаємно відрегульову-ються відносини тощо. І, по-третє, буває, що суб'єкти зв'язку не задоволені відносинами, але водночас не можуть «розійтися», тому що предмет зв'язку виявляється неподільним. Адже в найрізнома­нітніших формах проявляється неподільність предмета соціального зв'язку. Це стосується і домагання кількох політичних партій і сил на владу, яке має характер конкурентного соціального зв'язку, що регу­люється на основі загальних правил політичних «ігор» та ін. Не­розривність соціальних зв'язків часто призводить до конфліктів. Конфлікт — не особлива форма соціального зв'язку, а певний стан, в якому виявилися соціальні зв'язки між суб'єктами тощо.

_ Соціальний зв'язок буває соціальним контак-

Соціальна взаємодія т-г

том і соціальною взаємодією. Прийшовши в

університет на заняття, насамперед, треба зняти пальто, плащ, го­ловний убір і, зайшовши до гардеробу, привітатися з гардеробни­цею, яка забравши одяг, видає номерок, подякувати за послугу. Тут відбувається обмін люб'язностями, тобто здійснюється соціальний контакт. Людина щоденно вступає в численні соціальні контакти: в бібліотеці бере книжку; на вулиці у випадкового перехожого дізнає­ться про ту чи іншу вулицю, куди треба пройти, і т. ін. І все ж у багатоманітних соціальних зв'язків є спільні риси: соціальний кон­такт поверховий, швидкоплинний, його суб'єкти змінюються, але головне — тут відсутня система споріднених дій суб'єктів один до одного. Чекання, орієнтація людини на іншу не поширюються далі конкретного контакту. Соціальна взаємодія — систематичні, досить регулярні соціальні дії суб'єктів, спрямовані один на одного, що ма-

286

_ть за мету викликати певну відповідну реакцію, а відповідна реак­ція породжує нову реакцію впливаючого. Йде обмін діями. Соціаль­на взаємодія і відрізняється від контактного зв'язку спорідненістю систем дії обох суб'єктів, у ставленні один до одного, відновлюваністю не тільки соціальних дій, а і їх координації, стійкістю інтересу до реакцій, дій та ін.

Візьмемо навчальний процес, де відбувається соціальна взаємо­дія. Готуючись до занять, кожний викладач відбирає факти, явища, події, що можуть викликати інтерес у студентів. І викладач в думці аналізує процес викладу, можливі реакції студентів тощо. Та в про­цесі занять студенти сприймають викладені факти, явища, події, їх аналіз залежно від того, наскільки вважають науку важливою в над­банні знань спеціальності, а також наскільки цікавим є сам виклад явищ, їх подача тощо: логічність, переконливість, дохідливість. Од­ним студентам цікаво: вони із захопленням працюють, іншим же нецікаво, але вони не хочуть ускладнень, тому записують механічно, третім же взагалі нецікаво і вони не вважають за потрібне записувати й не ховаючись, займаються чимось стороннім. Готуючись до нової зустрічі зі студентами, викладач коригує дії, враховує досвід попе­редніх занять, прагнучи залучити якнайбільше студентів до навчаль­ного процесу, активізувати заняття та ін. Тут і маємо основний елемент, характерну рису соціальної взаємодії: глибоку й тісну коор­динацію системи дій суб'єктів. Зрозуміло, для задоволення потреб з усіх значущих проблем людина вступає в глибоку споріднену взає­модію з іншими людьми, із суспільством. Усі соціальні дії, всі соці­альні процеси скоординовані взаємодією, регулюються.

У межах певних звичаїв, принципів і норм соціальногПв'язку поведінки люди у своєму бажанні прагнуть

досягти успіху: матеріального, морального, творчого та ін. Заради загального блага люди часто готові обмежити себе в своїх інтересах. Людина навіть із випадковими зустрічними має поводитися ввічливо, з повагою. Чому все так відбувається? Та тому, звичайно, що в суспільстві існують загальновизнані норми вза­ємовідносин між людьми, так заведено, прийнято. Виходить усе ду­же просто. І цілком достатньо для повсякденного життя. Але одне зрозуміло: відносини між людьми усвідомлено регулюються на ос­нові установлених у буденному житті певних норм і правил поведін­ки та ін. У соціальному зв'язку між людьми багато відіграє регуляція взаємовідносин. Без регуляції, якщо суб'єкти так і не змогли домо­витися про взаємоприйнятні умови, зв'язок не встановлюється. Ре­гуляція соціального зв 'язку — система критеріїв, стандартів, на основі яких суб'єкт оцінює для себе ефективність соціального зв'язку, а та-

287

кож систему контролю за тим, щоб критерії, правила «гри» дотриму­вались. Усе в сукупності і становить регулятивний механізм соціаль­них зв'язків.

Соціальні зв'язки люди встановлюють і регулюють свідомо. І нор­ми, принципи, на яких будуються соціальні зв'язки, осмислюються як явища культури. Та в основі регуляції взаємовідносин лежать прин­ципи й переваги моральні. Прагнучи задовольнити свої потреби, лю­дина, особа, соціальна спільність вступають в соціальні зв'язки. Аме­риканський соціолог Джордж Хоманс цілком справедливо вважає, що кожний суб'єкт у ході взаємодії прагне досягти максимальної винагороди матеріальної і моральної, схвалення, заохочення, під­тримки і т. д., а витрати знизити до мінімуму. Візьмемо ситуацію. Контакти з іншою людиною здебільшого завдають шкоди меті, ба­жанням людини, яка вступає в контакт, викликають її неспокій, роз­дратування та ін. І людина спробує не контактувати. Часто виника­ють складніші ситуації. Людина неприємна тому, хто вступає з нею в контакт і з нею конфліктує, але вона начальницька особа, забезпечує вигідними замовленнями, роботою тощо, і вступаючий в контакт із нею зважує сукупне: винагороди і витрати. Контакти тривають доти, поки перевищує винагорода. В житті іноді складаються ситуації, коли суб'єкт прагне за всяку ціну, будь-якими засобами, способами вста­новити зв'язок з іншими заради досягнення корисливої мети. Така людина вдає з себе люб'язну, щиру, але водночас порівнює свої інте­реси, визначає свої сили, можливості, потреби, затрати, аналізує від­повідні реакції і навіть, якщо на початку встановлення соціальних зв'язків, соціальних дій зазнає втрат, все ж іде на встановлення соці­альних зв'язків, на контакт з іншими, вдається до нещирості в відно­синах, підлесливості, похвали тощо, і все заради досягнення постав­леної мети. Поставлена мета досягнута.

У процесі встановлення соціальних зв'язків і соціальних дій умін­ня, знання того суб'єкта, з яким встановлювався контакт використа­но з користю повністю тією людиною, яка контактувала з нею. її суб'єкт став непотрібний. Та людина, яка досягла мети відчула за­лежність (моральну) від тієї особи, працею, знанням, умінням якої скористалася. Подальший контакт із такою особою для людини, яка скористалась її допомогою, стає обтяжливим, непотрібним. І ось тут той, хто скористався допомогою, працею іншого, йде на розрив, аби позбутися його, ставить людину в принизливе становище, зневажає, вдається до наговору, нехтуючи моральними нормами, звичаями та ін. Тут хоча й здійснено соціальну дію, встановлено соціальний кон­такт, відбувалися соціальні взаємодії, все ж основою їх спочатку були невидимі матеріальні, корисливі потреби. Але потім матеріальні від-

носини замінено моральними, а згодом і вони викинуті. Стався роз­рив. Припинено контакти. Отож тут більше не соціального, а мораль­ного в соціальній дії, що вийшла за звичні межі буденного соціально­го життя, набула характеру не конфлікту, а морального вчинку суб'єкта, який скористався своїм привілейованим становищем у суспільстві, владних структурах. Зрозуміло, в житті це не типові со­ціальні зв'язки і дії. Та й такі ситуації, такі зв'язки встановлюються іноді, маючи соціальний характер. Тут маємо і відступ від збігу цін­ностей, відхід від ефективності соціальних дій. Хоча за справедли­вості для суб'єкта, який встановив і задовольнив свої корисливі пот­реби, досяг мети, ефективність соціальних зв'язків, контактів безперечна.

Отже, у взаємовідносинах з іншими люди шукають ту міру, ті форми соціальних взаємовідносин, за яких витрати можливо звести до мінімуму, щоб вони не перевищували позитивного ефекту. Але іноді бувають у житті випадки, коли взаємовідносини встановлю­ються на несприятливій для партнерів основі, коли не вирішується спільний інтерес, соціальний. Тоді, хоча витрати перевищують ви­нагороди (хоча б і моральні), все ж суб'єкт, який вступив у контакт, прагне, не звертаючи уваги на взаємовідносини із суб'єктом, який надав можливість реалізувати мету, керуючись величністю мети, на­дати допомогу іншим в реалізації поставленої мети. Тут, хоча й три­вають контакти, все ж вони не міцні і принижують гідність осіб, між якими встановився соціальний зв'язок і діє контакт. Природно, со­ціальні зв'язки встановлюються, здійснюються регулярно лише в тому випадку, якщо відповідають особистій доцільності. Тут більше відіграє роль прихильність особи до певної ідеї, мети. Якщо ж витра­ти, які людина, соціальна спільність несуть за соціальні ефекти — порядок, складання і координацію сил і вмінь, поділ праці і функції тощо, дають достатню винагороду, можливості для задоволення влас­ної життєвої мети, то соціальне середовище, конкретна мережа соці­альних зв'язків і залежностей, вважаються раціональним, ефектив­ним. Візьмемо взаємовідносини громадянина з державою. Якщо держава не здатна захистити громадянина від насилля, дезорганіза­ції економіки, якщо в державі громадянин став біженцем, рівень визнання громадянином держави, повага до неї, її владних представ­ників різко знижуються. Забезпечення рівноваги в системі соціаль­них зв'язків — найважливіший принцип організації всієї системи соціальних зв'язків, а не лише міжособистісних взаємодій. До рівно­ваги прагне спільність у взаємовідносинах із природою, різні галузі промисловості будують свої відносини за принципом рівноваги. Рів­новага — ознака відрегульованості відносин, зв'язку між суб'єктами,

288

" "Соціологія"

289

але досягається зв'язок неавтоматично, нерідко навіть через кон­флікти. Звичайно ж, соціальний зв'язок має стати взаємно ефектив­ним, перетворюючись на стійкий, регулярний. Погодженість, спо­лучення, єдність регуляторів соціальних зв'язків — важлива умова розвитку взаємодії і функціонування суспільства.

Соціальне життя відбувається в суспільстві. Суспільство — це взяті у стійких, регулярних і, насамперед, інституалізованих зв'язках і взаємодіях індивіди, об'єднані не тільки спільною територією, але й єдиною системою соціальних спільностей, соціальних інститутів, що забезпечують задоволення життєвих інтересів людей. Саме наяв­ністю єдиної системи соціальної регуляції поєднуються, пов'язуються між собою різні соціальні інститути, соціальні спільності, індивіди.

Література

Американская социология. Перспективи, проблеми, методьі / Под ред. Тол-

котта Парсонса.— М., 1992. Вебер М. Избранньїе произведения.— М., 1990. Дюркгейм 9. О разделении единственного труда. Метод социологии.— М.,

1991. Основьі социологии / Под ред. проф. Азефа Зфендиева.— М., 1993. Соціологія / За ред. С. О. Макеєва.— К., 1999. Социальнаяфилософия/Подред. В. П. Андрущенко, Н. И. Горлача.— Киев-

Харьков, 2002. Хоманс Д. Социальное поведение как обмен // Современная зарубежная со-

циальная психология.— М., 1984. Щепаньски Я. Злементарньїе понятия социологии.— М., 1969.

290

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА, СОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ СУСПІЛЬСТВА

Ключовою проблемою соціології виступають соціальна структу­ра і соціальні процеси суспільства. Аналіз і осмислення соціальної структури суспільства передбачають з'ясування суті, змісту і компо­нентів соціальної взаємодії, умов відтворення, ролі і призначення основних соціальних інститутів, їх практичне політичне значення, а також тенденції і перспективи розвитку.