Тема 13. Україна в умовах перебудови

Мета семінару: проаналізувати процеси розвитку України з середини 80-х рр., особливості перебудови, створення багатопартійної системи, проблеми та труднощі реформування економіки.

План

1. Політика перебудови й створення нової політичної ситуації в Україні.

2. Економічна та політична криза в радянському суспільстві на рубежі 80 - 90-х років, її наслідки в житті України.

Розкривати перше питання доцільно з характеристики ситуації в Україні, що склалася на середину 80-х рр. XX ст. У республіці, як і в СРСР, політична сис­тема характеризувалась авторитарною формою правління, звуженням демократії, всевладдям партапарагу. В економіці відбувалося постійне зниження темпів росту виробництва, гальмувався розвигок науково-технічного професу. У духовному житті - диктат ідеологічних догм, придушення будь-яких ознак інакомислення тощо.

Спробою подолання кризи тоталітаризму з його контролем влади над суспі­льством у політиці, економіці та соціальному житті був процес перебудови, про- голоіиений М.С.Горбачоиим, який у березні 1985 р. був обраний Генеральним се­кретарем ЦК КПРС. Наслідком цього курсу стало повалення комуністичного ре­жиму в країнах Східної Європи, вихід Прибалтійських республік зі складу СРСР, піднесення громадського руху в Україні. Гасла «ггер>ебудова», «гласність», «демо­кратизація», незважаючи на їх обмеженість, сприяли відродженню суспільно- політичної думки, формуванню фомадських організацій, становленню вільної преси тощо.

Важливо звернути увагу на те, гцо до кінця 80-х рр. перебудова в Україні здійснювалась у консервативній інтерпретації горбачовської політики, за відсут­ності власної концепції розвитку республіки. Керівництво України на чолі з Пер­шим секретарем ЦК Компартії України В.Щербицьким погоджувалось із курсом на перебудову, але продовжувало нехтувати інтересами народу, не стало на шлях націонагьного відродження й захисту суверенітету республіки.

Уже в перші роки перебудови розпочався громадський рух на захист Украї­ни та її народу, гострого характеру набула проблема статусу української мови (за­кон «Про мови в Українській РСР» був прийнятий у 1989 р.). Зростання націона­льної самосвідомості українського народу проявилося у створенні неформальних організацій - Українського культурологічного клубу. Товариства української мо­ви ім. Т.Г. Шевченка, відновленні Української Гельсін^ської спілки (УГС) та появі нових громадських організацій.

Варто зупинитися й на характеристиці процесу формування багатопартійної системи, на першому етапі якого (з 1988 до 1990 рр.) ішла боротьба різних полі­тичних сил навколо ідеї створення Народного руху України за перебудову (1989р.). Головою Руху став поет І.Драч. Дяльнісіь ціа організаіщ' стимулювала ство­рення нових політичних партій, головним чином опозиційних до КПУ. Необхідно звернути увагу на еволюцію поглядів керівників Руху. На початок 1991 р. офіцій­но зареєстровано 13 партій, серед яких провідне місце займали: Українська рес­публіканська партія, Соціал-демократична партія України, Партія демократичного відродження України, Українська національна партія. Ліберально-демократична партія України, Партія зелених України тощо. Важливо охарактеризувати їх про- фами. Компартія України займала Ще провідні позиції в суспільстві й нарахову­вала близько З мли членів, хоча її чисельність зменшувалась унаслідок добровіль­ного виходу комуністів із партії. Уже досить помі^іі були кризові явища в КПУ.

Характерною ознакою багатопартійної системи в Укрйні було те, що нові партії знаходились на етапі свого становлення, не мали політичного досвіду й профавали КПУ в боротьбі за депутатські місця на виборах до Верховної Ради УРСР у березні 1990 р., де утворились два блоки: «Група 239» («За суверенну Ра­дянську Україну»), у яку входили комуністи та Народна Рад^ що об'єднала пред­ставників інших партій та рухів.

Плюралізм став ознакою і релігійного життя, У 1990 р. відродилась греко- католицька церква й почали діяти інші конфесії. Водночас це породило загострення боротьби серед віруючих.

У ході підготовки другого питання'з'ясовуються причини гальмування про­цесів перебудови, економічної та політичної кризи в радянському суспільстві на рубежі 80-90-х рр. Спроби керівництва КПРС здійснити економічну реформу, яка виключала наділення людей власністю, а також ряд серйозних помилок (методи антиалкогольної кампанії, багатомільярдні внески у військово-промисловий комплекс, перекіс у ставленні до кооперативного руху, переходу країни до ринко­вої економіки тощо) призвели до розвалу економіки та значного погіршення жит­тя людей. Національний дохід України вперше за повоєнні роки скоротився на півтора відсотки. Почалася інфляція, спорожнів споживчий ринок. Наприкінці 80-Я рр. Україна була єдиною республікою, де смрртність переважала народжува­ність.

Зміна партійного керівництва в 1989 р., коли на чолі ЦК КПУ став ВЛвашко, не виправдала надії на реформи. Усі спроби оздоровлення економіки не зачіпали ії основ, провадились у традиціях адміністЬативно-командної системи.

Цілий ряд регіонів України (Донбас, Придніпров'я тощо) опинились на ме­жі екологічної кризи через недалекоглядну природоохоронну політику. Особливо великого лиха для економіки та екології України завдала аварія на Чорнобильсь­кій атомній електростанції 26 квітня 1986 р. Керівники КПРС та КПУ довгий час замовчували загрозу смертельної небезпеки для життя людей. У 1989 р. на зара­женій території УРСР проживало ще близько мільйона чоловік.

Різке підвищення цін, розбалансування народного господарства, зростання «тіньової економіки» через бездіяльну позицію державних органів викликали страйки шахтарів та робітників різних галузей промисловості (1989 р.). Характер­ною ознакою цих виступів стала політизація вимог. Вони деякою мірою розхиту­вали основи тоталітарної системи. У Верховній Раді йшла боротьба різних полі­тичних угрупувань. Процес реформування КПУ так і не розпочався. Невдалими були й спроби реформувати Союз РСР, тому що різні варіанти Союзного догово­ру не задовольняли інтереси республік. Поглиблення кризи в Україні значною мі­рою зумовлювалось відсутністю державного, у тому числі й економічного суве­ренітету, гіпертрофованою централізацією управління економікою.

Список рекомендованої літератури

Кульчицький С.В. Новітня історія України // Укр. іст. журн. - 1991. -№12. - С.З - 16,

Субтельний О. Україна: історія. - К.: Либідь, 1991. - 509 с. Статистика без парадного мундира // Літ. Україна. - 1990. - 17 трав. Слюсаренко А.Г. Нові політичні партії України: Довідник. / А.Г. Слісаренко, М.В. Томенко. - К.: Т-во "Знання" УРСР, 1990. - 74 с.

Україна багатопартійна: Програмні документи нових партій. - К.; МП «Пам'ятки України», 1991.-192 с,

Теми рефератів

1. Чорнобиль: політичні, економічні та екологічні наслідки катастрофи.

2. Багатопартійність в Україні та її вплив на політичне життя.

3. В.В.ІЦербицький: політичний іюртрет.