Екологічне законодавство україни

Забезпечення її сталого економічного розвитку країни повинно супроводжуватись створенням безпечного стану довкілля для життєдіяльності як суспільства в цілому, так і конкретної людини. Створення такого стану довкілля повинно в першу чергу базуватись на гуманістичних і демократичних ідеях та принципах міжнародного права.

Основне місце у цьому процесі саме і посідає законодавство у галузі регулювання відносин по використанню природних ресурсів, охороні довкілля і забезпеченню екологічної безпеки.

Екологічне законодавство України, перш за все, повинно:

• надавати чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності, загальної обов'язковості розвитку екологічних правовідносин;

• сприяти їх всебічному врегулюванню та подоланню різних колізій;

• створювати юридичні засади для своєчасного застосування уповноваженими органами держави системи превентивних, оперативних, кореляційних, стимулюючих та державно-правових регулятивних і примусових важелів до юридичних і фізичних осіб та їх юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.

Сучасне екологічне законодавство включає п'ять основних блоків законодавчого і під законного регулювання:

1.Конституційне регулювання економічних правовідносин, яке закріплює найбільш важливі принципи та форми використання природних ресурсів на різних юридичних титулах, декларує низку екологічних прав громадян, вимоги щодо охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки у процесі реалізацій функцій різних державно-правових структур розподілу влади.

Так, в Конституції України (Відомості Верховної Ради України, 1996, №30) в ст.16 записано : «Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави». А в ст.66 вказується: «Кожен громадянин

зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки».

І.Еколого-правове регулювання, що грунтується на нормах Закону України «Про охорону навколишнього прородного середовища» від 25.06.91 р., який передбачає мету, завдання, принципи та механізми забезпечення ефективного природокористування, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки. Розвиток цього закону знайшов своє відображення в Законі України «Про екологічну експертизу» (1995 р.), Земельному, Водному та Лісовому кодексах (1992, 1995, 1994), в Кодексі України про надра (1994 р.), законах України «Про тваринний світ» (1993 р.), «Про охорону атмосферного повітря» (1992 р.), «Про природньо-заповідний фонд» (1992 р.) і т.п.

Вказаними законами закріплено цілий пакет екологічних прав громадян, що базуються на загальнолюдських, природних правах, в тому числі:

• право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

• право на одержання повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища і його вплив на здоров'я людей;

• право на участь у проведенні громадської екологічної експертизи;

• право на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

• право на участь в розробці і здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; ^_

• право на регіональне і комплексне використання природних ресурсів;

• право на одержання екологічної освіти;

• право на об'єднання в громадські природоохоронні формування;

• право на участь в обговоренні проектів законів та екологічно значущих проектів і рішень;

• право на подання до суду позовів до фізичних і юридичних осіб про відшкодуванню шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє середовище.

} Регулювання екологічних правовідносин еколого-правовими нормами різних галузей законодавства в сфері здійснення широкого кола позитивної діяльності:

• законотворчої;

• науково-технічної;

• підприємницької;

• зовнішньоекономічної тощо.

Вказана діяльність повинна бути спрямована на впровадження системи еколого-правових вимог у процесі їх здійснення щодо використання екологічної безпеки

А .Міжнародно-правове регулювання за допомогою ратифікованих Верховною Радою України міжнародних конвенцій на рівні ООН, Європейського Союзу, дво- та багатосторонніх угод України з іншими державами світу з наданням пріорітету міжнародним еколого-правовим нормам.

Згідно з Конвенцією про захист Чорного моря від забруднення, прийнятого 21.04.92 року на Конференції причорноморських країн в м.Бухаресті і ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 04.12.94 року визначені сфери застосування, зобов'язання договірних сторін щодо запобігання забруднення акваторії Чорного моря з метою його захисту і збереження.

5. Регулювання екологічних правовідносин нормами забезпечувальних галузей законодавства, що визначають підстави та особливості притягнення винних осіб до дисциплінарної, адміністративної, майнової та кримінальної відповідальності.

Так, згідно із ст.52 Кодексу України про адміністративні правопорушення - псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель хімічними і радіоактивними речовинами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само не вжиття заходів по боротьбі з бур'янами - тягнуть за собою накладення штрафів на громадян від шести до дванадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від восьми до п'ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Приховування або перекручування відомостей про екологічний стан чи захворюваність населення згідно з ст.227 Кримінального кодексу України карається виправними роботами на строк

до одного року, або штрафом від шестидесяти до ста шестидесяти мінімальних розмірів заробітної

плати.

У відповідності з Постановою Верховної Ради України від 29.10.92 року

№ 2751-XII встановлено Порядок обмеження, тимчасової заборони чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Систематизація екологічного законодавства в Україні повинна здійснюватися у формі вдосконалення нормативно-правових актів за структурою і змістом правових приписів та інкорпорації законодавчих та підзаконних актів.

Загальні принципи та основні об'єкти гігієнічного нормування

Гігієнічні норми оточуючих факторів необхідно для попередження їх негативного впливу на організм людини і профілактики розвитку захворювань.