4. Опис експериментальної установки.

Схема експериментального обладнання показана на рис.2

Рис. 2

Блок схема експериментальної установки

В установці використовуються : два сцинтиляційні детектори –квантів СБТ; два прилади БР-1 (на рис.2а приведена блок схема приладу); двохканальна схема збігів Сх. збігів та схема затримки сигналів СЗ (які змонтовані в одному корпусі); перерахунковий пристрій ПСО . Досліджуване джерело Дж розміщене посередині між детекторами .

Рис. 2а

Блок схема приладу БР–1.

Високовольтне джерело живлення фотоелектронного помножувача (БВН); джерело живлення попереднього підсилювача (БНН); основний підсилювач (П.); дискримінатор (ДД), який може працювати в інтегральному або диференціальному режимі; перерахунковий пристрій (РП); інтенсиметр (ІНТНС).

Схема затримки, дозволяє затримувати надходження імпульсу на одному з входів схеми збігів на певний інтервал часу в діапазоні 0–10 мкс. Це дає змогу підрахунку числа так званих „затриманих збігів”. Характер кривої затриманих збігів від у випадку подачі імпульсів від одного детектора на два входи схеми збігів показано на рис. 3. При затримках менше роздільного часу реєструються істинні збіги. При затримці одного з імпульсів на час, більший за роздільний час, схема збігів може реєструвати тільки число випадкових збігів для даних умов експерименту.

Рис. 3

Крива затриманих збігів.

5. Завдання по роботі та методика проведення вимірювань.

5.1 Визначення роздільного часу установки збігів .

5.1.1 Метод підрахунку випадкових збігів.

1. Увімкнути установку реєстрації збігів. Пересвідчитись, що всі вузли установки працюють у нормальному режимі: всі перерахункові прилади більш-менш рівномірно реєструють електричні імпульси, швидкість лічби суттєво зростає при наближенні до детектора джерела, швидкісь лічби зменшується при переході від інтегрального до диференціального режиму роботи дискримінатора та при підвищенні порогу дискримінатора.

2. Установити в робоче положення джерело ¹³⁷Cs. Як видно з рис. 1, це джерело випромінює 1 квант з енергією 661 кеВ на 1 розпад і може спричинити лише випадкові збіги. Перевірити налагодження кожного з детекторів на реєстрацію фотопіка лінії з енергією 661 кеВ і при необхідності провести налагодження.. Це зручно здійснювати в диференціальному режимі дискримінатора за показами інтенсиметра шляхом підбору рівня підсилення та напруги на ФЕП (Рег. UДЕТ). Максимум показів інтенсиметра повинен спостерігатись у межах порогів від 2,50 до 4,00. При цьому фотопіки від квантів, що випромінють ядра ⁶⁰Со матимуть місце при порогах від 4,40 до 8,00.

3. Протягом певного інтервалу часу t (5—15 хв), реєструючи одночасно число збігів N₁₂ і число відліків від кожного детектора N₂i N₂ знайти відповідні інтенсивності лічби:

= N₁₂/t; n₁= N₁/t; n₂= N₂/t.

Виміри провести 2 – 3 рази.

4. Вважаючи збіги від ¹³⁷Cs повністю випадковими, у відповідності з формулою (3) визначити роздільний час:

( 4 )