Лекція 2: предмет і метод правової статистики

1. Предмет та завдання правової статистики.

2. Методи правової статистики.

3. Галузі правової статистики.

4. Взаємозв'язок правової статистики з іншими галузями права.

1. Структура статистичного апарату в правоохоронних органах та органах суду.

1. Як вже відзначалося, правова статистика—це одна із галузей статистичної науки. На території України термін «правова статистика» став застосовуватися лише з 1980 р., коли вийшов в світ навчальний посібник з такою ж назвою. До цього навчальна дисципліна і підручники мали назву «Судова статистика».

Починаючи з 1988 р. усі правоохоронні органи повинні подавати до обласних управлінь державної статистики (а6о до управлінь статистики міст Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим) звіти про виявлені факти правопорушень і свою діяльність, крім даних про оперативно-розшукову діяльність. З цього ж року було знято і завісу таємничості з показників правової статистики.

Правова статистика - це заснована на загальних принципах і змісті юридичних наук система положень і прийомів загальної теорії статистики), яка застосовується при вивченні кількісної сторони правопорушень (кримінальних, цивільних, адміністративних) і пов'язаних з ними явищ та заходів соціального контролю за ними.

Показники правової статистики дають змогу визначити рівень правопо­рядку в суспільстві завдяки цифровій характеристиці усіх правопорушень, розглянутих правоохоронними органами. Використовуючи дані правової статистики, можна також охарактеризувати діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури, органів суду, виправно-трудових закладів, арбітражу, нотаріату та інших органів, які виконують функції юрисдикції, виявити недоліки, що мали місце у роботі цих органів.

Отже, предметом правової статистики є кількісна сторона (у нерозривному зв'язку з якісними характеристиками) тих правових явищ, які входять у сферу діяльності правоохоронних органів, і сама їх діяльність.

Таким чином, правова статистика - це кількісна сторона: по-перше, злочинів, осіб, які скоюють злочини, і потерпілих від злочинів, а також заходів контролю за злочинністю, по-друге, цивільних спорів і правопорушень, що стали предметом розгляду в суді, арбітражі чи нотаріаті; по-третє, адміністративних правопорушень і заходів щодо їх попередження

Предмет правової статистики обумовлює і основні завдання, які має вирішувати ця галузь статистичної науки;

1. показники правової статистики повинні бути надійною базою для розробки державної політики у сфері боротьби із злочинністю та іншими правопорушеннями, сприяти побудові правової держави;

2. здійснювати всебічний облік, збирання, аналіз та узагальнення статистичної Інформації про правові явища;

3. розроблювати і впроваджувати систему обліку і обчислення показників, які ґрунтуються на результатах наукових досліджень, міжнародних стандартах та рекомендаціях;

4) забезпечувати вірогідність, об'єктивність, оперативність, стабільність та цілісність статистичної інформації з метою розробки єдиної програми, статистичного обліку правових явищ, які використовуватимуться і для розробки нових законодавчих актів;

5) забезпечувати доступність, гласність та відкритість зведених статистичних даних про правові явища.

2. При проведенні статистичного дослідження в правовій статистиці

можна використовувати різні методи:

1) масового статистичного спостереження; 2) групувань; 3) табличний; 4) графічний; 5) відносних величин; 6) середніх величин; 7) індексний; 8) кореляції; 9) інші математичні методи.

Один з найголовніших методів статистики — метод масового статистичного спостереження. Значення даного методу полягає в тому, що, використовуючи закон великих чисел, правова статистика має змогу одержати вірогідні, науково вагомі та об'єктивні первинні дані про правові явища і процеси, які нас цікавлять. Подальша обробка цих даних дає мож­ливість виявити і встановити існування тих чи інших статистичних закономірностей. Лише тоді, коли зібрана достатня кількість фактів, можливо дійсно встановити існування або відсутність закономірностей. Сутність статистичного спостереження полягає в науково організованому збиранні і реєстрації різних фактів правових явищ за розробленими до початку спостереження документами первинного обліку.

Метод групувань — це виділення в досліджуваному явищі найважливіших типів, характерних груп та підгруп за істотними ознаками (наприклад, групування усіх вчинених злочинів за їх видами; розподіл осіб, які вчинили злочини, за віком, статтю, родом занять; розподіл усіх адміністративних справ за видами правопорушень тощо). Застосування цього методу дає можливість здійснити класифікацію та типологізацію правових явищ і процесів, що вивчаються.

Табличний та графічний методи дають змогу одержати наочне і раціональне викладення статистичних даних, які одержані внаслідок або проведеного статистичного спостереження, або статистичного зведення, або після проведеного статичного аналізу даних.

Метод відносних величин — це спосіб відображення кількісного співвідношення між правовими та іншими соціальними явищами. Залежно від того, з якою метою застосовується цей метод, можна здійснити територіальні порівняння, охарактеризувати склад сукупності, зробити висновки про зміну явища протягом певного періоду.

Метод середніх величин полягає в обчисленні узагальнюючих показників, які характеризують типовий розмір ознаки в конкретних умовах простору і часу. Завдання цього методу — одним показником , аги характеристику рівня розвитку ознаки у всіх одиниць однорідно? статистичної сукупності.

Індексний метод дає змогу охарактеризувати зміну рівня сукупності явищ в часі чи в просторі або порівняти його з плановим завданням, нормою, стандартом.

Кореляційний метод — це встановлення і вимірювання щільності взаємозв'язку різноманітних явищ суспільного життя.

Інші математичні методи залежно від галузей правової статистики

використовуються у міру необхідності.

3. Правова статистика вивчає різні правові явища. Залежно від характеру, обсягу та органів, які одержують і подаютй статистичну інформацію, правову статистику можна поділити на такі галузі;

1) статистика конституційного судочинства; 2) кримінально-правова статис­тика; 3) цивільно-правова статистика; 4) адміністративно-правова статистика; 5) статистика прокурорського нагляду; 6) статистика дисциплінарних правопорушень; 7) господарське-правова статистика.

Статистика конституційного судочинства характеризує діяльність Конституційного Суду України: скільки було виявлено порушень конституційного законодавства, скільки справ було розглянуто Конституційним Судом і які рішення були прийняті.

Кримінально-правова статистика характеризує весь комплекс заходів по боротьбі зі злочинністю; дає кількісно-якісну харак­теристику всіх вчинених злочинів, осіб, які вчинили злочини, а також покарань. Своїми показниками вона характеризує і відтворює усі стадії кримінального процесу, дає характеристику рівня, структури і динаміки злочинності. Кримінально-правова статистика є основною інформаційною базою кримінології. Слід звернути увагу на те, що правова статистика характеризує не усі вчинені злочини, а лише ті, які були виявлені, зареєстровані і по яких провадилися ті чи інші слідчі дії або застосовувалися заходи адміністративного чи громадського впливу.

Кримінально-правова статистика залежно від стадій кримінального процесу складається із таких розділів, органічно пов’язаних між собою: а) статистика органів дізнання та попереднього слідства; б) статистика кримінального судочинства; в) статистика виконання вироків.

Статистика органів дізнання та попереднього слідства характеризує різні сторони діяльності державних органів, які займаються розслідуванням злочинів і виявленням осіб, що їх вчинили. До них відносяться органи дізнання, які функціонують відповідно до ст. 101 Кримінально-процесуального кодексу України; слідчі підрозділи органів внутрішніх справ, прокуратури, державної безпеки. До цього розділу кримінально-правової статистики входять показники про кількість зареєстрованих злочинів, кількість виявлених осіб, які вчинили злочини, а також облік заходів по розслідуванню злочинів, строки розслідування, кількість роз­критих злочинів, характеристика застосування запобіжних заходів тощо.

Статистика кримінального судочинства просліджує роботу органів суду по розгляду кримінальних справ. Завдяки цьому розділу можна охарактеризувати кількість кримінальних справ, які надійшли до суду; кількість підсудних; кількість засуджених осіб, кількість виправданих осіб; кількість справ, які були розглянуті в наглядовій та касаційній інстанціях, і наслідки цього розгляду, строки розгляду справ, а також процесуальні дії суду.

Статистика виконання вироків дає уявлення про діяльність органів, які виконують визначені судовими вироками покарання. Цей розділ характеризує облік усіх засуджених з розподілом за видами покарань; облік діяльності органів суду і виправно-трудових закладів по умовно-достроковому звільненню від покарань і заміні покарання більш м’яким, а також рішення про переведення з одного виправно-трудового закладу до іншого тощо.

Таким чином, показники кримінально-правової статистики, з одного боку, характеризують рівень, структуру та динаміку злочинності і судимості, а з іншого – діяльність органів дізнання, попереднього слідства, органів суду, органів виконання вироків по здійсненню кримінальної правозастосовної практики.

Цивільно-правова статистика характеризує облік усіх цивільних справ, які знаходилися на розгляді в судових органах, облік наслідків судової діяльності по розгляду цивільних справ, а також облік цивільних правовідносин, що посвід­чу­ють­ся в адміністративному, нотаріальному або безперечному судовому впровадженні (наприклад, посвідчення нотаріусом заповіту, посвідчення судом стажу роботи та ін.).

Відповідно до вимог цивільного процесу і характеру установ, які його здійснюють, цивільно-правова статистика розділяється на такі підрозділи: а) статистика цивільного судочинства; б) статистика виконання судових рішень.

Статистика цивільного судочинства відображує роботу органів суду по розгляду цивільних справ, які надійшли до них; облік основних процесуальних дій; строки розгляду цивільних справ; кількість винесених судових рішень; облік кількості справ, які були розглянуті судами касаційної і наглядової інстанцій, і які рішення по ним були прийняті; облік діяльності нотаріальних органів тощо.

Статистика виконання судових рішень відображає діяльність судових виконавців по виконанню рішень суду з цивільних справ.

Адміністративне-правова статистика характеризує кількість виявлених і зареєстрованих правопорушень; кількість осіб, які вчинили ці правопорушення; види адміністративних стягнень, які були накладені на осіб, а також показники діяльності різних державних органів, які мають право накладати адміністративні стягнення.

Статистика прокурорського нагляду характеризує діяльність органів прокуратури по нагляду за додержанням законності в різних сферах життя держави.

Статистика дисциплінарних правопорушень відображає трудову

дисципліну на державних підприємствах. Ці дані повинні подаватися керівниками підприємств, вони обов'язково вносяться до статистичної звітності різних міністерств і відомств.

Господарсько-правова статистика характеризує діяльність органів

арбітражу по розгляду господарських спорів між юридичними особами.

5. Керівництво статистичною роботою судових органів покладено на Міністерство юстиції України, де є самостійний відділ судової статистики. Цей відділ розробляє табель статистичної звітності, розробляє і друкує бланки. статистичної звітності та інструкції по їх заповненню, одержує і зводить статистичні дані про діяльність органів суду по розгляду кримінальних, цивільних та адміністративних справ, а також про діяльність органів нотаріату, адвокатів, експертних установ. На базі аналізу всів даних відділ статистики складає узагальнення, огляди та доповіді, а також друкує статистичні збірники.

В обласних управліннях Міністерства юстиції є спеціальні консультанти і,» старші консультанти по статистиці, які контролюють надходження первинних документів і звітності районних органів; проводять інструктаж різних органів юсти­ції районного рангу відносно того, як треба вести первинний облік, запов­нювати документи первинного обліку і бланки статистичної звітності.

За усі статистичні дані, які надсилаються до обласного відділу юстиції, несуть персональну відповідальність голова районного суду, керівник нотаріальної контори, голова експертної установи та ін. Персональну відповідальність несе і кожна окрема особа, яка сповнила і підписала той чи інший документ первинного обліку. Тому, наприклад, заповнювати статистичну картку на підсудного повинен лише суддя, який розглядав кримінальну справу по суті.

Керівництво статистичною роботою в органах прокуратури

проводиться відділом статистики, який підпорядковується одному із заступників Генерального прокурора України. Цей відділ розробляє показники статистичної звітності органів прокуратури, розробляє і друкує бланки статистичної звітності і інструкції по їх заповненню і поданню органами прокуратури. На підставі узагалі­нення та аналізу статистичних даних цей відділ готовить і друкує аналітичні збір­ники, доповіді.

В прокуратурі області наказом прокурора області призначається спеціальний помічник прокурора області, який відповідає за усю статистичну роботу: він перевіряє, як організовано первинний облік в прокуратурах районів області, проводить інструктаж про порядок ведення обліку та запов­нення доку­ментів первинного обліку для районних прокуратур області, аналізує всі звіти районних прокуратур, а також складає статистичні звіти про роботу прокуратури області, які в суворо обумовлені строки подаються у відділ статистики Генеральної прокуратури України.

В районних та міських прокуратурах відповідальність за усю статистичну роботу несе прокуроро відповідного рівня. Він повинен контролювати порядок ведення документів первинного обліку в межах конкретної прокуратури, а також складати усі бланки статистичної звітності, яка подається в прокуратуру області. Перекладати цю роботу на інших осіб прокурор району (міста, області) не має права, тому що він завжди несе персональну відповідальність за якість поданих первинних і зведених статистичних даних.

Керівництво статистичною роботою в органах внутрішніх справ покладено на Головне інформаційне бюро Міністерства внутрішніх справ України (ГІБ МВС). яке функціонує як самостійний підрозділ у складі Міністерства внутрішніх справ. ГІБ МВС розробляє бланки документів первинного обліку (документів, які характеризують роботу органів попе­реднього слідства і органів дізнання, з 1961 р. — разом з відділом статистики Генеральної прокуратури ), друкує інструкції по їх заповненню (також разом з прокуратурою), одержує і зводить показники статис­тичної звітності, які по­дані в масштабах окремих областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя), проводить їх аналіз, обчислює усі показники (деякі з них —лише ГІБ, наприклад, коефіцієнт злочинності в Україні в цілому і в межах окремих територій), складає щорічні огляди про рівень злочинності, її структуру, динаміку, тенденції її зміни і наслідки боротьби зі злочинністю в масштабах окремих територій і усієї країни в цілому.

В обласному управлінні внутрішніх справ усією статистичною роботою займається інформаційне бюро, яке здійснює постійний контроль за поданням та якістю заповнення документів перлинного обліку, які щодобово надходять із рай(міськ)відділів внутрішніх справ, в також зведенням усіх даних в масштабах області.

В районних, міських відділах внутрішніх справ статистичну роботу проводить співробітник по веденню обліково-реєстраційної та статистичної роботи. Він повинен своєчасно збирати і реєструвати документи первинного обліку в журналі реєстрації і щодобово передавати їх до інформаційного бюро управління внутрішніх справ області.

Персональну відповідальність за своєчасне і якісне заповнення та реєстрацію усіх первинних документів несе особа, яка розглядає кримінальну справу по суті (працівник органу дізнання, слідчий або інша особа).

Звіт про рооту районного, міського відділу органу внутрішніх справ скаладається його начальником, який несе персональну відповідальність за усі статистичні дані.

Звіт про рооту районного, міського відділу органу внутрішніх справ скаладається його начальником, який несе персональну відповідальність за усі статистичні дані.

Звіт про рооту районного, міського відділу органу внутрішніх справ скаладається його начальником, який несе персональну відповідальність за усі статистичні дані.

Починаючи з 1968 р. всі правоохоронні органи повинні подавати звітність в органи державної статистики. Так, усі 29 органів та установ, які мають право накладати адміністративні стягнення, обов'язково щорічно надсилають звіт за формою 1-АП в обласне статистичне управління.