- •Кафедра безпеки життєдіяльності
- •Організаційні питання проведення лабораторних робіт
- •Загальні вимоги до оформлення звітів з лабораторних робіт
- •Контроль та критерії оцінювання знань студентів за результатами виконання лабораторних робіт
- •1 Лабораторна робота №1
- •1.1 Теоретичні відомості
- •1.1.1 Вплив метеорологічних умов на організм людини
- •1.1.2 Нормування метеорологічних умов
- •1.1.3 Вимоги до вимірювання показників мікроклімату
- •1.1.4 Комплексні методи оцінки впливу фізичних властивостей повітря на організм людини
- •1.2 Прилади для вимірювання і контролю параметрів метеорологічних умов
- •1.2.1 Визначення температури повітря
- •1.2.2 Визначення вологості повітря
- •1.2.3 Вимірювання швидкості руху повітря
- •1.2.4 Визначення атмосферного тиску
- •1.2.5 Вимірювання інтенсивності теплового випромінювання
- •1.2.6 Лабораторна установка
- •1.3 Техніка безпеки при виконанні лабораторної роботи
- •1.4 Питання для самоперевірки та контролю підготовленості студента
- •1.5 Послідовність виконання лабораторної роботи
- •2 Лабораторна робота №2 “Контроль ефективності роботи вентиляційної установки”
- •2.1 Теоретичні відомості
- •2.1.1 Класифікація вентиляційних систем
- •2.1.2.5 Витрата повітря, що видаляється з приміщення через повітропровід, може бути отримана з виразу
- •2.2 Устаткування і прилади для вимірювання і контролю параметрів вентиляції
- •2.3 Техніка безпеки при виконанні лабораторної роботи
- •2.4 Питання для самоперевірки та контролю підготовленості студента
- •2.5 Послідовність виконання лабораторної роботи
- •3 Лабораторна робота №3 “Природна і штучна освітленість”
- •3.1 Теоретичні відомості
- •3.1.1 Основні світлотехнічні показники
- •3.1.2 Види і системи освітлення. Нормування освітлення
- •3.1.2.1 Природне освітлення
- •3.1.2.2 Штучне освітлення
- •3.1.2.3 Джерела штучного світла
- •3.1.2.4 Світильники
- •3.2 Устаткування і прилади для вимірювання і контролю освітленості
- •3.3 Техніка безпеки при виконанні лабораторної роботи
- •3.4 Питання для самоперевірки та контролю підготовленості студента
- •3.5 Послідовність виконання лабораторної роботи
- •3.5.9 Зробити розрахунок штучного освітлення в приміщенні, використавши метод коефіцієнта використання світлового потоку.
- •– Відстань між крайніми рядами світильників і стінами приймається в межах
- •4 Лабораторна робота №4
- •4.1 Теоретичні відомості
- •4.1.4 Методи контролю запиленості повітря
- •5 Лабораторна робота №5 “ Дослідження виробничого шуму”
- •5.1 Теоретичні відомості
- •5.1.1 Загальні положення
- •5.1.3 Класифікація шумів
- •5.1.3.1 За характером спектру шуми поділяються на:
- •5.1.3.2 За часовими характеристиками шуми поділяються на:
- •5.1.3.3 Непостійні шуми поділяються на:
- •5.1.4 Дія шуму на організм людини
- •5.1.5 Характеристика та допустимі (нормовані) рівні шуму на робочих місцях
- •5.1.5.3 Нормування шуму
- •5.1.6 Методи боротьби з шумом
- •5.2 Прилади для вимірювання шуму
- •5.2.6 Методи вимірювання
- •5.2.7 Лабораторний шумомір ишв-1 (Прилад вимірювальний пи-6)
- •5.2.7.1 Характеристика перемикачів шумоміру ишв-1.
- •5.3 Вимоги безпеки при виконанні лабораторної роботи
- •5.4 Питання для самоперевірки та контролю підготовленості студента
- •5.5 Послідовність виконання лабораторної роботи
- •5.5.5 Дослідження шуму, що створюється рухомим джерелом шуму.
- •6 Лабораторна робота №6 “Дослідження вібрації”
- •6.1 Теоретичні відомості
- •6.1.2 Власні та вимушені коливання
- •6.1.3 Характеристики вібрації.
- •Середньогеометричні частоти октавних смуг частот вібрацій стандартизовані і складають наступні значення: 1; 2; 4; 16; 31.5; 125; 250; 500; 1000 Гц.
- •6.1.4 Види вібрацій
- •6.1.5 Дія вібрації на організм людини
- •6.1.6 Нормування вібрацій
- •6.1.7 Зниження вібрації машин і механізмів
- •6.1.8 Прилади для вимірювання вібрації
- •6.2 Лабораторний віброметр
- •6.2.1 Віброметр вип-2
- •6.3 Вимоги безпеки при виконанні лабораторної роботи
- •6.4 Питання для самоперевірки та контролю підготовленості студента
- •6.5 Послідовність виконання лабораторної роботи
- •7 Лабораторна робота №7
- •7.1 Теоретичні відомості
- •7.2 Опис установки
- •7.3 Вимоги безпеки при виконанні лабораторної роботи
- •7.4 Питання для самоперевірки та контролю підготовленості студента
- •7.5 Послідовність виконання лабораторної роботи
- •Додатки Додаток а
- •Додаток б
- •Додаток к
- •Додаток п
- •Додаток р
1.2.3 Вимірювання швидкості руху повітря
Швидкість руху повітря у виробничих приміщеннях вимірюють анемометром і кататермометром. Для вимірювання швидкостей у діапазоні від 1 до 30 м/с застосовують чашкові анемометри: МС-13 – у діапазоні від 1 до 20 м/с, АРИ-49 – від 2 до 30 м/с; крильчастим анемометром АСО-3 вимірюють швидкості в інтервалі – 0,3-5 м/с. Для визначення різнонаправлених потоків повітря використовують кататермометр.
Крильчастий анемометр складається з колеса з легкими алюмінієвими крильцями, які розміщені під кутом до площини осі колеса у вигляді крильчатки. Вісь крильчатки з’єднана з лічильником кількості обертів. Під дією потоку повітря крильчатка обертається навколо осі. При визначенні швидкості руху повітря вісь крильчатки розміщена в напрямі потоку повітря. Перед початком вимірювання анемометру дають деякий час обертатися в холосту, а після цього вмикають одночасно лічильник кількості обертів анемометра та секундомір. Різниця між показами приладу до і після вимірювання, поділена на кількість секунд, протягом яких проводилося вимірювання, показує кількість поділок шкали анемометра, яка відповідає вимірюваній швидкості. Знаючи ціну поділки, за градуйованим графіком (додатки Е, Ж) визначають швидкість руху.
Чашковий анемометр МС-13 складається з хрестовини з чотирма пустотілими півкулями, які здатні обертатися навколо вертикальної осі. Нижче хрестовини з півкулями розміщений лічильник кількості обертів. Методика вимірювання швидкості повітря така, як і для крильчастого анемометра, тільки вісь обертання хрестовини розміщується перпендикулярно до потоку.
Принцип дії ручного індукційного анемометра АРИ-49 базується на визначенні кутової швидкості обертання тричашкової вертушки методом електричного індукційного тахометра. Під дією повітряного потоку вертушка разом із віссю завжди обертається в одну сторону. Обертаючись разом із віссю, магнітна система, яка складається з постійного магніту, магнітопроводу та температурного компенсатора, створює магнітне поле, що викликає в металевому ковпачку, який насаджений на вісь, вихрові струми. Взаємодія вихрових струмів з магнітним полем магніта створює обертовий момент, прикладений до металевого ковпачка. Під дією цього моменту ковпачок повертається, закручуючи при цьому пружину, що з’єднана зі стрілкою анемометра. Таким чином, відхилення стрілки анемометра зв’язане певною залежністю з швидкістю руху повітря.
1.2.4 Визначення атмосферного тиску
Визначають атмосферний тиск ртутним барометром, металічним барометром-анероїдом або барографом. В даній лабораторній роботі атмосферний тиск визначають за допомогою барометра-анероїда БАММ-1. Принцип його дії заснований на властивості пружних тіл змінювати свою форму в залежності від величини дії тиску. Приймачем тиску служить мембранна анероїдна коробка, яка деформується при зміні атмосферного тиску.
Лінійні переміщення мембран перетворюються передавальним важільним механізмом в кутові переміщення вказівної стрілки приладу. Шкала приладу проградуйована в Паскалях.
До шкали приладу з його внутрішньої сторони прикріплений ртутний термометр, за яким знімають покази температури для визначення температурної поправки приладу.
Атмосферний тиск, із врахуванням усіх поправок, буде рівний:
Рб=В+Ш+Д+Т , (1.7)
де В – відлік за шкалою приладу, Па;
Ш – шкалова поправка, береться із свідоцтва приладу про повірку в залежності від значення В, Па (Додаток Д);
Д – додаткова поправка, яка виникає внаслідок неточного відліку шкалової і температурної поправки через наявність механічних помилок приладу, вона береться із свідоцтва приладу про повірку, Па, Д=+100Па;
Т – температурна поправка, яка визначається як добуток температури приладу (в °С) на питому температурну поправку приладу (Δ=-10 Па/°С), Т= -10·t .
Для безперервного вимірювання і реєстрації атмосферного тиску служать барографи. Чутливою частиною барографу є група анероїдних коробок, конструкція яких аналогічна барометру-анероїду. Через важільний механізм сумарна деформація коробок через передавальну систему передається на стрілку з пером.