
- •Кафедра безпеки життєдіяльності
- •Організаційні питання проведення лабораторних робіт
- •Загальні вимоги до оформлення звітів з лабораторних робіт
- •Контроль та критерії оцінювання знань студентів за результатами виконання лабораторних робіт
- •1 Лабораторна робота №1
- •1.1 Теоретичні відомості
- •1.1.1 Вплив метеорологічних умов на організм людини
- •1.1.2 Нормування метеорологічних умов
- •1.1.3 Вимоги до вимірювання показників мікроклімату
- •1.1.4 Комплексні методи оцінки впливу фізичних властивостей повітря на організм людини
- •1.2 Прилади для вимірювання і контролю параметрів метеорологічних умов
- •1.2.1 Визначення температури повітря
- •1.2.2 Визначення вологості повітря
- •1.2.3 Вимірювання швидкості руху повітря
- •1.2.4 Визначення атмосферного тиску
- •1.2.5 Вимірювання інтенсивності теплового випромінювання
- •1.2.6 Лабораторна установка
- •1.3 Техніка безпеки при виконанні лабораторної роботи
- •1.4 Питання для самоперевірки та контролю підготовленості студента
- •1.5 Послідовність виконання лабораторної роботи
- •2 Лабораторна робота №2 “Контроль ефективності роботи вентиляційної установки”
- •2.1 Теоретичні відомості
- •2.1.1 Класифікація вентиляційних систем
- •2.1.2.5 Витрата повітря, що видаляється з приміщення через повітропровід, може бути отримана з виразу
- •2.2 Устаткування і прилади для вимірювання і контролю параметрів вентиляції
- •2.3 Техніка безпеки при виконанні лабораторної роботи
- •2.4 Питання для самоперевірки та контролю підготовленості студента
- •2.5 Послідовність виконання лабораторної роботи
- •3 Лабораторна робота №3 “Природна і штучна освітленість”
- •3.1 Теоретичні відомості
- •3.1.1 Основні світлотехнічні показники
- •3.1.2 Види і системи освітлення. Нормування освітлення
- •3.1.2.1 Природне освітлення
- •3.1.2.2 Штучне освітлення
- •3.1.2.3 Джерела штучного світла
- •3.1.2.4 Світильники
- •3.2 Устаткування і прилади для вимірювання і контролю освітленості
- •3.3 Техніка безпеки при виконанні лабораторної роботи
- •3.4 Питання для самоперевірки та контролю підготовленості студента
- •3.5 Послідовність виконання лабораторної роботи
- •3.5.9 Зробити розрахунок штучного освітлення в приміщенні, використавши метод коефіцієнта використання світлового потоку.
- •– Відстань між крайніми рядами світильників і стінами приймається в межах
- •4 Лабораторна робота №4
- •4.1 Теоретичні відомості
- •4.1.4 Методи контролю запиленості повітря
- •5 Лабораторна робота №5 “ Дослідження виробничого шуму”
- •5.1 Теоретичні відомості
- •5.1.1 Загальні положення
- •5.1.3 Класифікація шумів
- •5.1.3.1 За характером спектру шуми поділяються на:
- •5.1.3.2 За часовими характеристиками шуми поділяються на:
- •5.1.3.3 Непостійні шуми поділяються на:
- •5.1.4 Дія шуму на організм людини
- •5.1.5 Характеристика та допустимі (нормовані) рівні шуму на робочих місцях
- •5.1.5.3 Нормування шуму
- •5.1.6 Методи боротьби з шумом
- •5.2 Прилади для вимірювання шуму
- •5.2.6 Методи вимірювання
- •5.2.7 Лабораторний шумомір ишв-1 (Прилад вимірювальний пи-6)
- •5.2.7.1 Характеристика перемикачів шумоміру ишв-1.
- •5.3 Вимоги безпеки при виконанні лабораторної роботи
- •5.4 Питання для самоперевірки та контролю підготовленості студента
- •5.5 Послідовність виконання лабораторної роботи
- •5.5.5 Дослідження шуму, що створюється рухомим джерелом шуму.
- •6 Лабораторна робота №6 “Дослідження вібрації”
- •6.1 Теоретичні відомості
- •6.1.2 Власні та вимушені коливання
- •6.1.3 Характеристики вібрації.
- •Середньогеометричні частоти октавних смуг частот вібрацій стандартизовані і складають наступні значення: 1; 2; 4; 16; 31.5; 125; 250; 500; 1000 Гц.
- •6.1.4 Види вібрацій
- •6.1.5 Дія вібрації на організм людини
- •6.1.6 Нормування вібрацій
- •6.1.7 Зниження вібрації машин і механізмів
- •6.1.8 Прилади для вимірювання вібрації
- •6.2 Лабораторний віброметр
- •6.2.1 Віброметр вип-2
- •6.3 Вимоги безпеки при виконанні лабораторної роботи
- •6.4 Питання для самоперевірки та контролю підготовленості студента
- •6.5 Послідовність виконання лабораторної роботи
- •7 Лабораторна робота №7
- •7.1 Теоретичні відомості
- •7.2 Опис установки
- •7.3 Вимоги безпеки при виконанні лабораторної роботи
- •7.4 Питання для самоперевірки та контролю підготовленості студента
- •7.5 Послідовність виконання лабораторної роботи
- •Додатки Додаток а
- •Додаток б
- •Додаток к
- •Додаток п
- •Додаток р
1.2.2 Визначення вологості повітря
1.2.2.1 Поняття про вологість повітря.
Атмосферне повітря завжди містить деяку кількість водяної пари. Розрізняють абсолютну, максимальну та відносну вологість.
Абсолютною вологістю повітря А називається величина парціального тиску Рв.п. (пружність) водяної пари у Па (мм.рт.ст.) або масова кількість пари, виражена у грамах, яка знаходиться в 1 м3 повітря ( г/м3). Якщо парціальний тиск виражений у мм.рт.ст., то величина Рв.п. і А чисельно майже співпадають ( 1мм.рт.ст. =133,332 Па). Абсолютна вологість не характеризує ступінь вологонасичення повітря, оскільки однакова абсолютна вологість при різних температурах відповідає різному ступеню сухості повітря. Для оцінки ступеня сухості повітря необхідно знати ще й максимальну вологість.
Максимальна вологість Амах – це максимальна (насичена) кількість водяної пари у повітрі при даній температурі. Чим вища температура повітря, тим більше потрібно водяної пари для його насичення. При досягненні максимальної вологості водяна пара переходить у крапельно-рідкий стан у вигляді роси. Максимальна напруга водяної пари під час насичення називається тиском насичених парів. Максимальна вологість для кожної температури постійна.
Тиск насичених парів визначається за спеціальними таблицями і діаграмами (додаток В). Крім того, для позитивних температур можна приблизно рахувати що:
Рн = 479 + (11,52 + 1,62t)2, Па, (1.3)
де t – температура повітря, °С.
Абсолютна вологість визначається за формулою, г/м3:
,
(1.4)
де Рв.п. – парціальний тиск водяної пари у повітрі, Па;
Т – абсолютна температура вологого повітря, °К.
Рв.п. =Рн.в.-С(tс-tв)Рб , (1.5)
де Рн.в.– тиск водяної пари у стані насичення при температурі, яка зафіксована вологим термометром психрометра, додаток В;
tв, tс – відповідно температура вологого і сухого термометрів, яка визначається аспіраційним або побутовим психрометром, °С;
Рб – барометричний тиск, при якому проводиться вимірювання температури, Па;
С – психометричний коефіцієнт, який залежить від швидкості повітря біля кульки мокрого термометра (при визначенні вологості зовнішнього повітря – 0,00074, для умов експерименту в аудиторії – 0,0011).
Оцінка ступеня сухості повітря здійснюється за значенням відносної вологості. Відносна вологість – відношення абсолютної вологості до максимальної при даній температурі, вимірюється у відсотках:
, (1.6)
де Рн.с. – тиск насичених водяних парів при температурі, зафіксованій сухим термометром, додаток В.
1.2.2.2 Прилади для визначення вологості повітря.
Для оцінки стану повітряного середовища у приміщеннях визначають відносну вологість, а не абсолютну. Для визначення відносної вологості повітря використовують психрометри (статичні і динамічні), гігрометри і гігрографи. Основним приладом є психрометр, який дозволяє визначати одночасно температуру і відносну вологість повітря.
Принцип дії психрометра базується на залежності інтенсивності випаровування вологи у навколишнє середовище від вологості повітря. Процес випаровування вологи з поверхні супроводжується пониженням температури. Предмет, з поверхні якого відбувається випаровування, має температуру, відому під назвою “температура мокрого термометра”. Вона завжди є нижчою від температури сухого, за винятком, коли відносна вологість складає 100%.
Статичний психрометр Августа марки ВИТ-2 складається з двох спиртових термометрів. Резервуар одного з них загорнутий тканиною, кінець якої опущений у дистильовану воду. Цей термометр вологий, а другий термометр – сухий.
Вологість повітря визначається, виходячи з різниці показів сухого і вологого термометрів, за допомогою спеціальних психрометричних таблиць або психрометричного графіка (додаток Г). Відносна вологість за психрометричним графіком визначається наступним чином: на вертикальних лініях відкладають покази сухого термометра, а на похилих – покази мокрого термометра і на перетині цих ліній одержують значення відносної вологості у відсотках. Лінії, які відповідають відносній вологості φ у відсотках позначені цифрами: 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90. За допомогою статичного психрометра здійснюють “грубі” вимірювання відносної вологості, оскільки на покази термометрів впливає швидкість повітря, крім того, вони не захищені від впливу теплової радіації.
Динамічний аспіраційний психрометр М-34 складається з двох однакових ртутних термометрів, закріплених у спеціальній оправі, яка має привідний механізм із вентилятором, що продуває повітря біля резервуарів термометрів із швидкістю 2 м/с. Резервуари термометрів поміщенні у захисні трубки із повітряним простором між ними. Основне призначення їх – оберігати резервуари термометрів від нагрівання сонцем. Самі трубки ізольовані між собою теплоізоляційними шайбами.
Трубки захисту з’єднані аспіраційною чашкою з повітряною трубкою, на верхньому кінці якої закріплена аспіраційна головка, яка складається з електродвигуна і вентилятора, закритих ковпаком. Термометри захищені з боків і від механічних пошкоджень.
Методика визначення вологості повітря аналогічна з психрометром Августа.
Гігрометри служать для прямого визначення відносної вологості. Волосяні гігрометри засновані на здатності знежиреного людського волосся змінювати свою довжину в залежності від зміни відносної вологості повітря. Зміна довжини волосся передається стрілці гігрометра, яка переміщується вздовж шкали і вказує у відсотках на значення відносної вологості повітря.
В плівковому гігрометрі чутливим елементом служить гігроскопічна органічна плівка – мембрана, жорсткий центр якої з’єднаний із передавальним механізмом приладу. Для безперервної реєстрації зміни з часом відносної вологості повітря служать гігрографи. Гігрографи виготовляють волосяними (чутливим елементом служить пучок знежиреного людського волосся). Пучок волосся притягнений за середину гачком до важільної системи, яка передає рух стрілці. Конструкція важільної частини гігрографа аналогічна з описаним вище термографом.