1.1.3 Вимоги до вимірювання показників мікроклімату

Вимірювання показників мікроклімату повинно проводитися на початку, середині і в кінці хо­лодного і теплого періодів року, не менше як три рази на місяць.

Температуру, відносну вологість і швидкість руху повітря вимірюють на висоті 1 м від підло­ги або робочого майданчика при роботах, які виконуються сидячи, і на висоті 1,5 м – при роботах, які виконуються стоячи.

При наявності джерел променевого тепла інтенсивність теплового опромінення на постійних і тимчасових робочих місцях необхідно визначити у напрямі максимуму теплового опромінення.

1.1.4 Комплексні методи оцінки впливу фізичних властивостей повітря на організм людини

Параметри мікроклімату впливають на організм людини комплексно, і тому оцінювати необхідно їх сумарний вплив. На сьогодні відомо більше, ніж 50 методів такої оцінки. Зокрема це – прилад для комплексної оцінки – інтегратор даних; метод результуючих температур (цей метод враховує температуру, вологість, рухомість повітря та інтенсивність теплового випромінювання); метод ефективних температур; метод корегованої ефективної температури; індекс холодного вітру (використовується в основному в військових потребах) і т. д.

Найчастіше для оцінки комплексного впливу параметрів на організм людини застосовують метод, який базується на визначенні ефективно-еквівалентної температури. Ефективно-еквівалентна температура (t_е) при нерухомому повітрі і 100% відносній вологості повітря створює такі ж теплові відчуття, що і комплекс метеорологічних умов із заданими значеннями температури, вологості та швидкості руху повітря. Ефективно-еквівалентна температура визначається за номограмою (рис.1.1), яка була побудована дослідним шляхом.

Рисунок 1.1 – Номограма ефективно-еквівалентних температур

На вертикальних шкалах номограми відкладають покази сухого і вологого термометрів та сполучають ці відмітки прямою лінією. Після цього знаходять точку перетину проведеної лінії з кривою, що відповідає швидкості руху повітря. Одержану точку перетину орієнтують відносно значень ефективно-еквівалентної температури та зони комфорту, яка зазначена на номограмі квадратом.

1.2 Прилади для вимірювання і контролю параметрів метеорологічних умов

1.2.1 Визначення температури повітря

Для вимірювання температури повітря в робочій зоні використовуються рідинні скляні термо­метри. Принцип їх дії заснований на об’ємному розширенні рідини, яка знаходиться в скляному резе­рвуарі. Резервуар з’єднаний з капіляром, який має малий внутрішній діаметр. При нагріванні резервуару рідина збільшується в об’ємі і піднімається вверх по капіляру. За висотою стовпчика рідини визначають температуру. Робочою рідиною в термо­метрах є ртуть або етиловий спирт.

Для вимірювання температури в робочих зонах приміщення термометри встановлюють якомога далі від холодних зовнішніх огорож, які випромінюють тепло, та поза зони дії приплинних струменів вен­тиляції і сонячних променів.

Вимірювати температуру повітря поблизу гарячих або холодних поверхонь необхідно аспіраційними психрометрами, резервуари яких захищені від дії теплової радіації.

Температура зовнішнього повітря вимірюється термометрами, які повинні бути захищені від безпосереднього попадання сонячних променів і атмосферних опадів. При необхідності спостере­ження за температурою повітря в приміщенні протягом доби або більш тривалий час, необхідно використати самописні прилади – термографи.

В термографі М-16А чутливою частиною є вигнута біметалічна пластина, яка змінює свою кривизну в залежності від температури. Один кінець пластини закріплений, а дру­гий через систему важелів зв’язаний із стрілкою. На кінці стрілки встановлюють перо в вигляді кі­вшика, в яке заливають спеціальне чорнило. Перо викреслює криву зміни температури на діаграм­ній стрічці, яка закріплена на барабані за допомогою стрічкотримача. Барабан обертається під дією розміщеного в ньому годинникового механізму.

При наявності джерела теплового випромінювання дійсну температуру повітря вимірюють парним термометром. Парний термометр – два термометра, резервуар одного із яких зачорнений, а другого – посріблений. Дійсну температуру повітря визначають із виразу:

(1.2)

де t_c – показники посрібленого термометра, °С;

t_ч – показники зачорненого термометра, °С;

k – константа приладу.