2.1.2.5 Витрата повітря, що видаляється з приміщення через повітропровід, може бути отримана з виразу

, (2.7)

де V_в – середня швидкість прямування повітря у повітроводі витяжної вентиляції, м/с;

S_в – площа перерізу повітропроводу, м².

Швидкість руху повітря може бути розрахована за значенням швидкісного тиску в повітропроводі, який вимірюється за допомогою пневмометричної трубки і мікроманометра.

Швидкісний тиск дорівнює кінетичній енергії потоку повітря, що рухається, і визначається з виразу:

, (2.8)

де – питома вага повітря.

Тоді швидкість руху повітря:

. (2.9)

Густина повітря визначається за номограмою в залежності від температури повітря, відносної вологості та барометричного тиску (додаток М).

2.2 Устаткування і прилади для вимірювання і контролю параметрів вентиляції

2.2.1 Барометр-анероїд метеорологічний БАММ-1 застосовується для вимірювання атмосферного тиску повітря в Паскалях (Па).

2.2.2 Психрометр аспіраційний М-34 і психрометр побутовий універсальний ПБУ-1 служать для визначення температури (за показами сухого термометра) і відносної вологості повітря.

2.2.3 Анемометри ( з крильцями АСО-3, чашковий МС-13) і секундомір – прилади для вимірювання швидкості руху повітря. Будова, принцип дії та спосіб вимірювання вищевказаними приладами наведені в лабораторній роботі №1.

2.2.4 Швидкість руху повітря в повітропроводі можна розрахувати за значенням швидкісного тиску, що вимірюється за допомогою пневмометричної трубки МИОТ і мікроманометра ММН.

Пневмометрична трубка складається з двох спаяних по довжині трубок. Одна з них, що має напівкулясту головку з отвором по середині, призначена для вимірювання повних тисків, інша, що має глухий скошений із двох сторін кінець, для вимірювання статичних тисків. На деякій відстані від кінця в стінках другої трубки є чотири отвори.

При вимірюванні тиску пневмометричну трубку вводять у повітропровід і встановлюють загнутим кінцем назустріч потокові повітря. Вісь загнутого кінця трубки повинна бути рівнобіжна потоку повітря. Приєднання пневмометричної трубки до мікроманометра показано на рис.2.2.

2.2.5 Мікроманометр ММН використовують для вимірювання тисків в інтервалі від 10 Па до 2 кПа.

Конструкція приладу така: на плиті закріплений резервуар із герметично закритою кришкою. На кришці змонтований триходовий кран, заливальна пробка.

До плити кріпиться кронштейн із вимірювальною скляною трубкою. Трубка має захисний кожух. Нижня частина вимірювальної трубки через штуцер і гумову трубку з’єднана з резервуаром, а верхній її кінець з триходовим краном.

Для установки кронштейну з вимірювальною трубкою на необхідний кут нахилу до плити прикріплена дугоподібна стійка з п'ятьма отворами, що відповідають певним значенням постійної приладу К (0,2; 0,3; 0,4; 0,6 і 0,8), розмір якої позначено на стійці проти кожного отвору.

Мікроманометр заливають спиртом через отвір у кришці, а виливають через зливальний кран, розташований у нижній частині резервуара.

Для вимірювання швидкісного тиску прилад під’єднується гумовими шлангами, що натягаються на штуцера триходового крана. Триходовий кран має три штуцери: один для з’єднання зі скляною вимірювальною трубкою, другий – для з’єднання з плюсовим шлангом пневмометричної трубки, що вимірює повний тиск, третій – для з’єднання з мінусовим шлангом пневмометричної трубки, що вимірює статичний тиск.

Тиск, що вимірюється мікроманометром ММН, визначається залежністю

, (2.10)

де Н – відлік за шкалою приладу, мм;

с – тарувальний коефіцієнт;

sin( ) – синус кута нахилу трубки мікроманометра;

– густина спирту, г/см³;

К = – постійний множник приладу для густини =0,8095 г/см³, при температурі t =20°С.

Якщо при вимірюванні застосовують рідину з густиною, що відрізняється від густини спирту, або температура спирту відмінна від 20 ºС, то необхідно перерахувати отриманий результат за залежністю

, (2.11)

де – коефіцієнт об'ємного розширення, для спирту = 0,0011, для води =0,00015.

Щоб одержати тиск у Паскалях, потрібно скористатися виразом

Р = 9,8 Н·К, Н/м². (2.12)

2.2.6 Надлишки вологи в досліджуваному приміщенні створюються електрозволожувачем повітря “Комфорт”.

Зволожувач складається з таких основних деталей і вузлів: електродвигуна, ковпака, основи з розсікачем, корпуса, диска з вентиляторами лопатками, тарілки, кришок.

Електродвигун встановлений на основі й обертає диск. При обертанні диска вода з корпуса під дією відцентрової сили піднімається по конусу диска і розбивається розсікачем диска на дрібні краплі. Вентиляторні лопатки і тарілка утворюють потік повітря, що підхоплює краплі води. Дрібнодисперсна суміш води і повітря вилітає вертикально нагору з горловини кришки.

2.2.7 Для створення надлишків тепла використовується електротепловентилятор “ЛУЧ-2”, що складається з кожуха, вертушки, електродвигуна, нагрівального елемента, вимикача, термовимикача.

Прилад передбачає два ступені нагрівання : потужність нагрівального елемента на І ступені – 625 Вт; на II ступені – 1250 Вт.

Номінальна продуктивність – 1,6 м³/хв.

У положенні “виключено” усі червоні точки на клавішах повинні бути втоплені. Послідовно вмикаючи клавіші, маємо такі режими роботи електротепловентилятора:

◄■ – ступеневе регулювання швидкості подачі повітря;

• – ввімкнений нагрівальний елемент на 1-й ступінь нагрівання;

•• – ввімкнений нагрівальний елемент на 2-й ступінь нагрівання.

Вмикати на перший та другий ступінь нагрівання і змінювати швидкості подачі повітря можна тільки після вмикання першої клавіші під знаком ◄■.

2.2.8 Для переміщення повітря у вентиляційній системі застосовується відцентровий вентилятор Ц4-75 №2,5, що складається з таких основних вузлів: спірального корпуса, робочого колеса, станини, колектора, електродвигуна.

Спіральний корпус кріпиться до станини болтами. Робоче колесо складається з переднього та заднього дисків, 12-листових лопаток і маточини. На станині кріпиться електродвигун і кожух. Колектор конічної форми для підводу повітря до робочого колеса закріплений до вхідного патрубка.

2.2.9 Контроль ефективності роботи вентиляційної установки (рис.2.2).

Лабораторна установка являє собою витяжну шафу 1 (ширина – 800 мм, довжина – 1300 мм, висота – 940 мм ), яка моделює виробниче приміщення. Дане приміщення обладнується витяжною вентиляційною системою, що складається з двох прозорих повітропроводів 2 прямокутного перерізу 0,09м х 0,09 м і відцентрового вентилятора 3.

Повітропровід обладнаний шибером 4 для зміни витрати повітря в системі. Шафа (приміщення) має скляні двері. Ними можна регулювати ступінь відкриття шафи. На малюнку двері відсутні, щоб можна було показати вимірювальні прилади і засоби, за допомогою яких регулюються характеристики мікроклімату.

На лівій тумбі столу 5 укріплена електрична панель, на якій виділена зона управління, де розташований вимикач 7 "мережа" із світловими індикаторами, кнопки для пуску 9 і зупинки 8 вентилятора, а також розетки 6 для вмикання електротепловентилятора 10, електрозволожувача 13, аспіраційного психрометра 12.

Шафа забезпечена місцевим люмінесцентним освітленням.

У повітропровід уставлена пневмометрична трубка 15. Пневмометрична трубка під’єднана до мікроманометра 16.

На задній стінці шафи укріплений психрометр Августа 14 марки ПБУ.

Для виміру швидкості в повітропроводі застосовується чашковий анемометр 17. Для виміру швидкості підсосу повітря через отвір використовується анемометр з крильцями 11.

Барометричний тиск вимірюється барометром 18.