Література

1. Господарський процесуальний кодекс України.

2. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р.

3. Закон України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 р.

4. Белоусов Л. В., Мартынова В. В., Мешков М. В., Олегов М. Д., Решетникова И. В. Исполнительное производство: Практикум для старших судебных приставов:Учеб. пособие / "Содействие Службе судебных приставов" (IRIS) Проект Агентства США по международному развитию / В.В. Ярков (ред.). — М. : Статут, 2000. — 301с.

5. Ємельянова І. І., Нижник А. І., Павлова Л. М., Ромовська З. В., Свиридов Б. С. Законодавство України про виконавче провадження: Науково-практичний коментар / Інститут законодавства Верховної Ради України / В.Ф. Оришко (співголови), С.Р. Станік (співголови). — К. : Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. — 472с.

6. Мельник М. І., Хавронюк М. І. Закон України "Про виконавче провадження": Постатейні матеріали. Коментарі. — К. : Атіка, 2002. — 271с.

Тема №2. Порядок розгляду господарських спорів третейськими судами. План

1. Категорії справ, підвідомчих третейським судам.

2. Підстави розгляду господарських спорів третейськими судами.

3. Система третейських судів за законодавством України.

4. Правові засади діяльності Міжнародного комерційного арбітражу.

5. Порядок та процедура розгляду господарських спорів третейськими судами.

6. Юридична сила рішень третейських судів.

Методичні рекомендації

Згідно з Законом України „Про третейські суди” від 11 травня 2002 р. третейський суд – це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. До розгляду третейським судом може бути передано будь-який господарський спір, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб, справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, та спори, однією із сторін якого є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство. Учасники господарських відносин можуть заздалегідь оговорити питання про можливість врегулювання спорів в третейському суді або вирішити це в момент виникнення спору.

В системі третейських судів виділяють постійно діючи третейські суди та суди,які створюються для вирішення конкретної справи. Прикладом постійно діючого третейського суду можна вказати Міжнародний комерційний арбітраж при торгово-промисловій палаті, діяльність якого регулюються окремим Законом України „Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24 лютого 1994 р.

Особливу увагу слід приділити особам, які можуть виконувати функції суддів в третейському суді та порядку винагороди їх праці.

Рішення третейського суду є обов’язковим для учасників розгляду справи третейським судом та має юридичну силу рішення господарського суду. Однак, оскарженню рішення третейського суду не підлягає. У випадку незгоди з ним когось з учасників по справі слід звернутись до місцевого господарського суду з відповідним позовом. Місцевий господарський суд вирішує справу по суті.

Питання для самоконтролю

1. Який порядок організації третейського суду?

2. Назвіть постійно діючий третейський суд в Україні.

3. Які особи не можуть виконувати функції третейського судді?

4. Який порядок встановлення розміру винагороди особі, що виконувала функції третейського судді?