
- •Лекція № 5 Тема: Людина в системі суспільних відносин.
- •1. Що таке суспільство.
- •2. Поняття «суспільне», «соціальне».
- •3. Соціальна структура суспільства, її основні елементи.
- •4. Сім’я та її роль у людському житті.
- •5. Поняття етносу.
- •6. Рід, плем’я, народність, нація.
- •4. Спільність елементів матеріальної і духовної культури, психології і самосвідомості;
- •7. Сутність і структура суспільних відносин.
- •8. Закономірне, стихійне та випадкове у розвитку суспільства.
- •9. Поняття менталітету і ментальності.
Лекція № 5 Тема: Людина в системі суспільних відносин.
П Л А Н
Що таке суспільство.
Поняття «суспільне», «соціальне».
Соціальна структура суспільства, її основні елементи.
Сім’я та її роль у людському житті.
Поняття етносу.
Рід, плем’я, народність, нація.
Сутність і структура суспільних відносин.
Закономірне, стихійне та випадкове у розвитку суспільства.
Поняття менталітету і ментальності.
1. Що таке суспільство.
Вчення Платона й Аристотеля – перші філософські концепції, що запропонували вирішення проблеми походження, історичних форм та ідеального устрою суспільного життя чи суспільства. Характерними рисами обох концепцій було ототожнення суспільства й держави, соціального і політичного життя.
Соціальна філософія Нового часу почала розглядати суспільство не лише як існування однієї країни чи держави, а як буття всіх країн і народів, як історію людства. В інтерпретацію суспільного життя була внесена ідея розвитку.
В поясненні першооснов суспільного життя можна виділити кілька підходів і напрямів.
1. Натуралістичні концепції. (18 – перша половина 19 ст.). Натуралістичний підхід був зорієнтований на вивчення природо-кліматичних факторів як таких, що визначають існування суспільства, рівень і характер його розвитку. Ця концепція мала ідеалістичний характер, бо географічне середовище є лише зовнішньою умовою історичного процесу, існування суспільства.
Наприкінці 19 – на початку 20 ст. в межах натуралістичного підходу прийшли ідеї та принципи, запозичені з біології.
2. Ідеалістичні концепції. Для них характерне твердження про те, що свідомість людей, чи потреби, інтереси, ідеї окремих особистостей – є першоосновою суспільного життя.
3. Історико-матеріалістична концепція – розроблена у філософії марксизму. У цій концепції вихідним є твердження про те, що суспільство – це частина матеріального світу, яка відокремилася від природи. Основа суспільного життя – матеріальне виробництво, матеріальні відносини, що складаються між людьми в процесі трудової діяльності, визначаються рівнем розвитку продуктивних сил та існують незалежно від волі та свідомості людей.
2. Поняття «суспільне», «соціальне».
З числа існуючих у літературі підходів до вирішення проблеми «суспільного» і «соціального» можна виокремити два.
Перший із них являє собою філософську точку зору, згідно з якою суспільне і соціальне – це тотожні явища і поняття, оскільки соціальність (неприродність і надприродність) є сутністю суспільства і її можна розуміти як усю життєдіяльність людей, всю їх взаємодію один з одним в усіх сферах життєдіяльності.
Таким чином, «соціальне», відповідно до такого підходу – це вся сукупність взаємодії людей, їхнє безпосереднє й опосередковане спілкування як соціальних (суспільних) істот у процесі перетворення природи і перетворення людини людиною. Інша назва цих двох процесів – виробнича і соціально-історична практика.
Згідно з такою точкою зору все суспільне буде соціальним, і, навпаки, все соціальне буде суспільним з тієї причини, що є вони не явищами природи, а процесом життєдіяльності людей, який виокремився із суто природних процесів.
Другий підхід пропонує розмежування суспільного і соціального.
Вихідними ідеями такого розмежування служить розуміння сутності людини й особистості, а також розуміння суспільства як цілісного процесу, так і процесу матеріальної та духовної виробничої діяльності людини, що історично розвивається.
У межах другого підходу до соціального відносяться насамперед такі особливі процеси де, по-перше, є взаємодія суб’єкт-субєкт, спілкування особистостей, тобто там, де має місце, за термінологією Маркса, «обробка людей людьми»; по-друге – коли відбувається процес інтегрування індивідами соціокультурних якостей суспільного середовища; по-третє – участь у відношеннях між людьми опосередковано входженням до соціальних груп і спільності (сім»я, нація і т.п.).
Соціальне – це сукупність тих або інших властивостей і особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільностями в процесі спільної діяльності у конкретних умовах і які проявляються в їхньому ставленні один до одного, до свого положення в суспільстві, до явищ і процесів громадського життя. Або ж:
Соціальне – це явище суспільного життя, що виникає в процесі взаємодії людей, продуктом якого виступає особистість, яка відповідає потребам даного суспільства.