З 13 вересня 1923 р. - по 28 січня 1930 р. Диктатура м. Прімо де Рівери.

13 вересня 1923 р. він здійснив державний переворот встановивши в країні військово-монархічну диктатуру.

Замість звичайного уряду Прімо де Рівера створив військову директорію, що складалася з генералів і адміралів, заснував фашистську партію «Патріотична спілка», й запровадив корпоративну систему (яку запозичив у Муссоліні), покликану створити подобу єдності іспанського суспільства.

Упевнившись, що військова диктатура вкрай непопулярна, П. де Рівера замінив її громадським урядом, але диктаторові як і раніше належала необмежена влада.

Погіршення економічного становища країни остаточно добило диктатуру: від неї відвернулися всі. П. де Рівері не залишалося нічого іншого, як 28 січня 1930 р. піти у відставку.

2. Революція 1931 року.

12 квітня 1931 р. На виборах перемогли республіканці. Народ вийшов на вулиці, вимагаючи встановлення республіки.

14 квітня 1931 р. Король втік за кордон. Революція перемогла. Іспанія була проголошена республікою.

Було оголошено про:

• Повалення монархії (Альфонс ХІІІ втік за кордон).

• Утворення Тимчасового уряду.

• Встановлення республіки з однопалатним парламентом (кортеси).

Проведені такі реформи:

• Прийнята конституція, що гарантувала демократичні свободи, в тому числі і загальне виборче право;

• Частина поміщицької землі (за викуп) віддана малоземельним селянам;

• Встановлений 8-годинний робочий день.

• Каталонія отримала автономію.

У листопаді 1933 р. на виборах у кортеси отримали перемогу партії центру (головна серед них – Республікансько - радикальна).

Новому уряду було складно балансувати між партіями правого та лівого спрямування. Особливо велику активність виявили комуністи та створена 1933 р. за подобою гітлерівської партії Іспанська фаланга.

Ці сили сподівались за умов безладу в країні прийти до влади.

На початку січня 1936 року президент розпустив кортеси і призначив вибори на 16 лютого 1936 р.

15 січня 1936 р. ліві партії (республіканці, соціалісти і комуністи) уклали пакт про утворення передвиборчого блоку Народний фронт.

3. Уряд Народного фронту.

На виборах 16 лютого 1936 р. Народний фронт здобув перемогу. Уряд очолив Мануель Асанья, а після його обрання президентом, прем’єр-міністром став - Кірога. Програма Народного фронту здійснювалася вкрай повільно:

• було випущено політичних в’язнів,

• трохи підвищилася платня робітникам,

• відновилося проведення аграрної реформи.

На цьому перетворення припинилися.

Вороги республіканської Іспанії дійшли висновку, що республіку можна знищити тільки за допомогою військового заколоту і почали готуватися до громадянської війни.

Заколот почався 17 липня 1936 р. у іспанському Марокко. Захопивши м. Сеуту, змовники вдосвіта 18 липня кілька разів передали в ефір слова: «Над усією Іспанією безхмарне небо». То був умовний сигнал до початку заколоту по всій країні.

4. Громадянська війна 1936 -1939 рр.

Заколот очолив генерал Франсіско Франко. Заколотників підтримало 80% армії.

В країні почалась громадянська війна між прибічниками Франко, з одного боку, і прибічниками Народного фронту, республіки – з іншого.

Уряди Великої Британії, Франції, США проводили політику «невтручання» в іспанські справи. Проте тоталітарні країни – Німеччина, Італія СРСР не мали наміру перебувати осторонь.

Генералу Ф.Франко велику допомогу надавали Німеччина та Італія.

Муссоліні надіслав до Іспанії 150 тис. вояків, італійський військово-морський флот контролював узбережжя країни.

Гітлер надав Франко значну кількість літаків, танків, артилерії, засобів зв’язку й тисячі офіцерів, що повинні були навчати й організовувати франкістську армію.

Католицька церква визнавала режим Ф.Франко, а його боротьбу проти республіканців трактувала як «хрестовий похід проти червоних» на захист віри.

Жовтень 1936 р. Іспанській республіці почав надавати допомогу СРСР – танками, літаками, артилерією та іншою військовою технікою, а також продовольством. В Іспанію прибули військові радники.

Загалом в Іспанію приїхало 3 тис. радянських добровольців. До них приєдналися добровольці з інших країн. Створювалися інтернаціональні бригади в яких воювали добровольці з 54 країн.

До 1939 р. в країні встановилося двовладдя: в ряді районів – влада Народного фронту, а в інших диктатура Франко.

Початок лютого 1939 р. Франкісти зайняли Каталонію.

27 лютого 1939 р. Велика Британія і Франція розірвали дипломатичні відносини з республіканським урядом і визнали уряд Франко.

У березня 1939 р. війська Франко увійшли до Мадрида.

1 квітня 1939 р. вся країна опинилися під владою диктатури Ф.Франко.