3. Представлення зображення - Два способи кодування зображення растрове и векторне представлення графіки.

Зображення на екрані комп'ютера (або при друці за допомогою принтера) складається з маленьких "крапок" - пікселів. Природно, якість зображення буде тим вище, чим "щільніше" розташовані піксели (тобто чим більше роздільна здатність пристрою виводу), і чим точніше закодований колір кожного з них.

Роздільну здатність вимірюють в "крапках на дюйм" (dpi) - Dot Per Inch. 1 дюйм = 25,4 мм. Для різних пристроїв ця величина приблизно наступна:

• монітор - біля 75 dpi;

• матричний принтер - біля 150 dpi (в режимі збільшеної якості);

• струйний принтер – більше 300 dpi;

• лазерний принтер – більше 600 dpi;

• фотонаборний апарат – більше 1200 dpi.

У простому випадку кожен піксел може бути або чорним, або білим. В цьому випадку чорний колір представлений нулем, а білий - максимально можливим числом. Наприклад, при восьмибітовому кодуванні вийде 256 різних значень яскравості - 256 півтонів.

Складніше з кольоровими зображеннями. Адже тут потрібно закодувати не тільки яскравість, але і відтінок піксела. Зображення на моніторі формується шляхом складання в різних пропорціях трьох основних кольорів: червоного, зеленого і синього - RGB = Red-green-blue. Значить, просто потрібно зберігати інформацію про яскравість кожній з цих складових.

Для отримання найвищої точності перенесення кольорів досить мати по 256 значень для кожного з основних кольорів (разом це дає 2563 - більше 16 мільйонів відтінків) - True color (англ.) - дійсний колір. У багатьох випадках можна обійтися декілька меншою точністю перенесення кольорів. Якщо використовувати для представлення кожної складової по 5 біт (а тоді для зберігання даних піксела буде потрібно не 3, а 2 байти), вдасться закодувати 32768 відтінків High color (англ.) - високоякісний колір.

На практиці зустрічаються ситуації, коли набагато важливіше не ідеальна точність, а мінімальний розмір файлу; бувають і зображення, де спочатку використовується невелика кількість кольорів. В таких випадках збирають всі потрібні відтінки в таблицю і нумерують їх, після чого зберігають вже не повний код кольору кожного піксела, а номери кольорів в таблиці (індекси - Indexed color (англ.) -- індексований (табличний) колір). Найчастіше використовують 256-кольорові таблиці. Оскільки в різних комп'ютерах можуть бути прийняті різні стандартні таблиці кольорів, не виключено, що відкривши отриманий від кого-небудь графічний файл, ви побачите абсолютно немислиму картинку.

Саме тому при створенні сторінок в Web прагнуть використовувати так звану "безпечну палітру" Netscape, що включає 216 кольорів, які правильно відображаються в різних системах.

При друці на папері використовується декілька інша колірна модель: якщо монітор випускає світло, відтінок виходить в результаті складання кольорів, то фарби - поглинають світло, кольори віднімаються. Тому як основні використовують блакитну, бузкову і жовту фарби. Крім того, із-за неідеальності барвників, до них зазвичай додають четверту - чорну - CMYK = Cyan-magenta-yellow-black. Для зберігання інформації про кожну фарбу і в цьому випадку найчастіше використовується 1 байт.

Колірна модель - не єдина відмінність принтера і монітора. При друці в більшості випадків немає можливості змінювати яскравість крапки. Тому різні відтінки доводиться імітувати, за допомогою растрування: зображення розбивають на квадратики і, залежно від необхідного віддтінку, більшою чи меншою мірою заповнюють цю "растрову крапку" точками фарби. В результаті реальна роздільна здатність надрукованої фотографії (її вимірюють в "лініях на дюйм" - lpi - і називають лініатурою) виявляється набагато нижчою, ніж значення в dpi, вказане в паспорті принтера.