Тема: 10. Стан і охорона земельних ресурсів.

Тема: Охорона земної поверхні, земних надр. Рекультивація земель.

Мета: Вивчення принципів охорони земної поверхні та надр Землі, різних видів рекультивації земель; розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між діями людства і станом біосфери; виховувати любов до рідної землі.

Зміст роботи:

1. Опрацювати текст параграфа: скласти план прочитаного тексту, законспектувати дані про рекультивацію земель.

2.Письмово відповісти на запитання для самоконтролю 1 і 2.

Після опрацювання теми студент повинен:

Знати:

• Для чого необхідно охороняти земельні ресурси;

• Стан справ з охороною земельних ресурсів в Україні;

• Способи рекультивації земель.

Вміти:

• Використовувати допоміжну літературу та Інтернет - ресурси для підготовки до занять;

• Користуватися законодавчими актами з теми.

Форми контролю: вибіркова перевірка конспектів на наступному занятті, перевірка знань під час модульної роботи.

Запитання для самоконтролю:

1. Чому змінюється структура земної поверхні?

2. Які заходи проводить людина для захисту земної поверхні?

3. Чому скорочуються орні землі планети?

4. Яка роль лісу у біосфері?

5. Що таке рекультивація та які її види?

6. Як використовуються земні надра?

Література

1. Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.Ю.Костіков Основи екології. – К.: Либідь, 2004.-408с. § 3.4 стор. 161 – 174.

2. В.О. Аніщенко Основи екології. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2009.- 148с. § 7.3 Стор. 91 – 93.

Площа суші на Землі становить 148млн км²; 10 % цієї площі припадає на льодовики Антарктиди й Гренландії. Решта території – вичерпні ресурси Землі: 33,1% цієї території займають сільськогосподарські угіддя, 30,1% - ліси, 36,8% - площі, зайняті населеними пунктами, промисловими підприємствами, транспортними магістралями і т.д, а також болота, гори, тундри, пустелі. Через людську діяльність структура земної поверхні постійно змінюється.

Територія України (603,7 тис.км²) становить 0,4% загальної поверхні суші, але в Європі це друга країна за площею після Росії. Практично вся територія України придатна для промислового, транспортного та сільськогосподарського освоєння. Майже 95% її території займають низовини та височини і лише 5% - гори. Переважно високородючий грунт і сприятливі кліматичні умови зумовили високу господарську освоєність території - 92%. Сільськогосподарське освоєння земель перевищує 70%. Це один з найважливіших показників і світовій економіці.

Сільськогосподарські землі – найцінніша частина земельних ресурсів, тому що вони забезпечують людство продуктами харчування. Зростання чисельності людей потребує все більше орних земель, а можливостей розширення цих площ немає. У багатьох країнах спостерігається їх скорочення. У посушливих районах відбувається небезпечне явище дезертизації – спустелювання земель. Екологи підрахували, що у світі на безплідну пустелю кожної хвилини перетворюється 44 га землі.

Ліс – надзвичайно важлива частина біосфери. Відповідно до норм лісового господарства, ліси поділяють на три групи: 1) водоохоронні, захисні, оздоровчі, санітарно-гігієнічні; 2) захисного та обмежено – експлуатаційного значення; 3) ліси експлуатаційні.

„Інші” землі поділяються на дві групи: малопридатні для сільського господарства та заселені і забудовані території.

Порушені землі – це ті, що втратили свою господарську цінність, а іноді й стали джерелом забруднення природного середовища. Рекультиваційна (відновлювальна) робота виконується у два етапи: технічна рекультивація та біологічна рекультивація. Технічна рекультивація передбачає планування поверхні, накладання нейтральних шарів та родючого грунту і т.п., біологічна рекультивація передбачає комплекс робіт для поліпшення фізико – хімічних властивостей грунтів (вапнування, піскування, удобрювання). Розрізняють такі види рекультивації: сільськогосподарська, лісогосподарська, водогосподарська, рекреаційна, санітарно-гігієнічна, будівельна.

Надра землі використовуються з метою: видобування корисних копалин, зберігання рідких та газоподібних корисних копалин у природних чи штучних сховищах, будівництво різних споруд, прокладання різних комунікацій, захоронення токсичних відходів і стічних вод. За даними ООН, щорічно з надр видобувається близько 20 млрд. тон корисних копалин, при цьому попутно піднімається і пуста порода (за оцінками, 150 млрд. тон щороку).

У структурі міжнародної екологічної політики виділяють два рівні: 1. Міжнародна глобальна екологічна політика; 2. Міжнародна регіональна екополітика. У 1948 році за ініціативи ЮНЕСКО був створений Міжнародний союз по охороні природи і природних ресурсів, з метою підтримки і допомоги організаціям світу у справі збереження цілісності і різноманітності природи.