Тема 5. Біосфера

Тема: Вчення про біосферу В.І. Вернадського

Мета: Вивчити особливості становлення біосфери, її межі, розглянути вчення В.І. Вернадського про біосферу; розвивати вміння аналізувати причини кризових явищ у біосфері; виховувати небайдуже ставлення до негативного впливу людини на біосферу.

Зміст роботи:

1. Законспектувати основні поняття та терміни.

2.Замалювати схему меж біосфери.

3. Дати письмові відповіді на запитання 1 і 2 з питань для самоконтролю.

Після опрацювання теми студент повинен:

Знати:

• поняття „жива речовина”;

• визначення біосфери;

• межі біосфери;

Вміти :

• пояснити функції живої речовини;

• пояснити повне заселення гідросфери;

• визначати роль елементів-органогенів.

Форми контролю: усне опитування, вибіркова перевірка конспектів.

Питання для самоконтролю

1. Пояснити поняття „біота”.

2. Які функції має жива речовина?

3. Які властивості живої речовини?

4. Чим обумовлені верхня та нижня межі біосфери?

5. Які фази еволюції біосфери?

Література

1. Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.Ю.Костіков Основи екології. – К.: Либідь, 2004.-408с. § 2.1 – 2.2 стор. 53 – 66.

2. В.О. Аніщенко Основи екології. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2009.- 148с. Стор. 24 – 26.

„Якби на Землі не було життя, - писав академік В.І.Вернадський, - обличчя її було б так само незмінним і хімічно інертним, як нерухоме обличчя Місяця, як інертні уламки небесних світил.”

Життя на Землі реалізується у формі живої речовини – біоти. Поняття „жива речовина” ввів у науку В.І. Вернадський і розумів під ним сукупність усіх живих організмів планети. Жива речовина виконує різноманітні функції: протидіє хаосу і ентропії, використовуючи сонячну енергію, створює з простих речовин ( води і вуглекислого газу) складні, енергетично впорядковані речовини: білки, жири, вуглеводи, нуклеїнові кислоти та інші – або переробляє їх, концентрує хімічні елементи і розподіляє їх у земній корі, руйнує й агрегує неживу матерію, окиснює, відновлює й перерозподіляє хімічні сполуки.

Простір нашої планети, в якому існує й працює жива речовина, називається біосферою. Перші уявлення про біосферу як „зону життя” дав відомий французький природознавець Ж.- Б.Ламарк, а термін „біосфера” ввів у науку австрійський геолог Е.Зюсс. Цілісне вчення про біосферу створив наш видатний співвітчизник, засновник і перший президент Академії наук України В.І. Вернадський.

Біосфера охоплює три геологічні сфери – частини атмосфери й літосфери та всю гідросферу. Межі біосфери визначаються межами поширення й активної роботи живої речовини. Верхня межа біосфери – досягає нижніх шарів стратосфери (30 км), де ще трапляються спори й навіть клітини бактерій, грибів і деяких водоростей, що активно вегетують. Межа біосфери у літосфері – 2 – 3 км у глибину, де часто зустрічаються острівці життя. Навіть на глибині 5 – 7 км, у родовищах нафти можна знайти „нафтові” бактерії. Межа біосфери у гідросфері окреслена чітко: біосфера охоплює усю гідросферу, у тому числі і глибоководні западини (Маріанська западина – більше 11км). Екологічний діапазон поширення живої речовини досить великий. Проте важливо пам’ятати, що, незважаючи на свої великі потенційні можливості, „працює” жива речовина лише в межах біосфери.

Біосфера має довгу і драматичну історію, тісно пов’язану з еволюцією Землі. Еволюцію Землі можна умовно розділити на декілька фаз: 1. Формування ранньої земної кори, атмосфери та гідросфери. 2. Хімічна еволюція. 3. Давня біосфера. Еволюція прокаріот. 4. Виникнення еукаріот. Заселення суші. Сучасна біорізноманітність світу.

За орієнтовними оцінками, протягом усієї історії існування біосфери в біогеохімічному колообігу брало участь не менше ніж 1,5 млрд. видів живих істот, переважна більшість з яких виникла протягом четвертої фази історії Землі. При цьому одні види поступово, а іноді й раптово, вимирали внаслідок локальних чи глобальних катаклізмів або поступово витіснялися новими, більш пристосованими видами. Сьогодні людині відомо понад 1,7 млн. видів, які існують на нашій планеті: близько 30 тис. видів прокаріот, 450 тис. видів рослин, 100 тис. видів грибів, 1 млн. 200 тис. видів тварин (з них понад 1 млн. – комахи). Проте навіть за дуже обмеженими оцінками, це становить менш як 10% числа видів, котрі справді живуть разом із нами на Землі. Частка нашого виду – Homo sapiens – у загальному генофонді планети становить 0,00006%.

Тема: Поняття про ноосферу. Погляди В.І. Вернадського на ноосферу. Сучасне розуміння ноосфери.

Мета: Розглянути поняття „ноосфера”, ознайомитися з поглядами В.І.Вернадського на ноосферу та сучасним розумінням ноосфери; розвивати уміння аналізувати стан ноосфери; виховувати екологічне мислення студентської молоді.

Зміст роботи:

1. Прочитати текст параграфа.

2.Скласти план прочитаного тексту.

3. Дати відповіді на запитання для самоконтролю.

Після опрацювання теми студент повинен:

Знати:

• Визначення ноосфери;

• Погляди В.І.Вернадського на ноосферу;

• Фактори, що призвели до глобальної екологічної та соціально-екологічної кризи.

Вміти: визначати роль молоді у вирішенні глобальних екологічних проблем та вплив техносфери на біосферу.

Форми контролю: усне опитування, вибіркова перевірка конспектів.

Запитання для самоконтролю:

1. Хто запропонував термін „ноосфера”?

2. Як пояснюється поняття „ноосфера”?

3. Що розумів В.І.Вернадський під терміном „ноосфера”?

4. Які сучасні погляди на ноосферу?

5. Пояснити поняття „техносфери”.

6. Чи досягло людство стану ноосфери?

Література

1. Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.Ю.Костіков Основи екології. – К.: Либідь, 2004.-408с. § 2.7 стор. 101 – 110.

2. В.О. Аніщенко Основи екології. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2009.- 148с. § 2.2 Стор. 25 – 26.

Термін „ноосфера” у 1927 році запропонував французький математик і філософ Е.Леруа, спираючись на ідеї В.І.Вернадського про біохімічну основу біосфери. Цю позицію поділяв визначний французький геолог і палеонтолог П.Тейяр де Шарден. Він вважав, що ноосфера є однією із стадій еволюції світу. Визнавав, що ця стадія, як і сама людина, є результатом тисячоліть історії розвитку органічного світу , рушійною силою якого є цілеспрямована свідомість.

На відміну від нього В.І.Вернадський розглядає виникнення мислення як закономірний результат еволюції біосфери. Один раз виникнувши, мислення і розум починають все більше впливати на біосферу завдяки трудовій діяльності людини. Дехто з учених розглядає людину як своєрідну „помилку Природи”, хворобливе відхилення від „норми”, що виникло на Землі випадково.

В.І.Вернадський обстоював іншу думку. Він був переконаний, що поява на Землі носія Розуму підготовлена усією її геологічною історією. „Людина, - писав він, - є геологічною силою більшого значення, ніж ми собі це уявляємо. І ця сила, створена усім попереднім життям, не може ні зникнути, ні повернути назад”.

Хто ж вона, людина, яке її місце і світі? Які її права і обов’язки перед Матір’ю – Природою й самою собою? Чи є межа цих прав? А якщо є, то де вона? В.І.Вернадський висунув тезу про те, що біосфера Землі закономірно й неминуче перейде в нову якість, стане ноосферою (ноос – розум). Людина перебере на себе керівництво усіма процесами у біосфері, спрямує її розвиток у потрібному для себе напрямі. На зміну „дикій” біосфері прийде нова розумна оболонка – ноосфера – якісно новий стан біосфери, переробленої, перебудованої розумом людини та її працею.

Сьогодні біосфера справді різко змінилася під впливом технологічної діяльності людини і все більше замінюється техносферою, у якій ще недавно вчені вбачали початок формування ноосфери. Проте сьогодні стало ясно, що наступ техносфери супроводжується такими змінами природного середовища, які вже почали загрожувати самому існуванню людини на Землі. Відбувається прискорене руйнування основних, життєво важливих комірок біосфери, яке прогресує й уже здатне призвести до повної деградації й загибелі, що автоматично означає загибель людства, оскільки люди не можуть існувати в іншому середовищі, крім того, у якому вони появилися та існували. Отже, дедалі активніше рухаючи вперед „технічний прогрес”, людство лише погіршує загальну ситуацію в біосфері й своє власне становище в ній.

У загальному вигляді закон В.І.Вернадського про ноосферу дає відповідь на запитання, в який бік спрямовувати соціально-екологічний процес: біосфера неминуче перетвориться на ноосферу, де розум людини відіграватиме головну роль у розвитку системи „людина – природа”... Мрія і віра , звичайно світлі, але далекі від реальності й недостатні як науковий прогноз. Він точний у тому розумінні, що у разі, якщо людство почне розумно регулювати свою чисельність і тиск на природу, зважаючи на її закони, біосфера у її зміненому вигляді може зберегтися, але цивілізація, не виключено – й вид людина-розумна, загинуть... Керуватимуть люди не природою, а передусім собою, й у цьому суть закону ноосфери.