Мал.1 Місце екології в системі наук

(за Ю.П.Злобіним)

Біологія, географія

геохімія сільськогосподарські

науки

Економіка Етика і естетика

Соціологія і Право

демографія

інженерно-

технічні науки

Американський вчений Н.Ф.Реймерс вважає, що екологія пов’язана з 70 дисциплінами.

Екологія використовує в своїх дослідженнях найновіші методи природничих, технічних і соціальних наук, оскільки для ефективного вирішення сучасних екологічних проблем необхідно мати фактичний і науковий матеріал геохімічного, біохімічного, біологічного та іншого характеру, а також можливість статистичної обробки, програмування, моделювання різних процесів, синтезування й прогнозування.

Основними методами екології є: спостереження, експеримент, прогнозування, системний аналіз, математичне моделювання, картографічний, порівняльний,, аерокосмічний.

Екологічні дослідження розвиваються в багатьох напрямках. Їх можна об’єднати за галузями. Сучасна екологія має досить складну структуру(Мал.2)

Мал.2 Структура сучасної екології. (за Г.О.Білявським)

Найвища за рангом – мегаекологія (загальна екологія) – наука про тактику і стратегію збереження та збалансованого розвитку життя на Землі. За думкою Білявського вона об’єднує два напрями екологічних наук – екологія класична і прикладна екологія, які складаються з чотирьох основних блоків:

- біоекологія;

• геоекологія;

• техноекологія;

• соціоекологія.

Теоретична екологія – найрозвиненіший і “найстарший” розділ мегаекології, материнський субстрат екологічних наук, який вбирає в себе всі розділи сучасної біоекології. Залежно від предмета й рівня досліджень кожна з екологій різних груп живих організмів (мікросвіту, рослин, тварин, грибів, людини) підрозділяється далі на аутекологію, демекологію й синекологію. Крім того, в блоці біоекологічних наук нині виділяють кілька таких спеціальних нових напрямів, як палеоекологія, біосферологія, теорія штучних екосистем, теорія заповідної справи, основи біоіндикації, радіоекологія, екологічна токсикологія, еволюційна екологія, рекреаційна екологія, тканинна й молекулярна екологія, екологічна генетика та ін.

У зв’язку з розширенням людської діяльності й посиленням її негативних впливів на природу останніми десятиліттями активно розвиваються різні напрями в сфері прикладної екології. Цих напрямів набагато більше, ніж у блоці класичних біоекологічних наук. Прикладна екологія вивчає механізми руйнування біосфери, розробляє методи запобігання йому й способи раціонального природокористування.

Прикладна екологія складається з трьох основних блоків – геоекологічного, технологічного й соціоекологічного – кожен з яких, відповідно до диференціації галузевих напрямів, має десятки відгалужень. Окрім того, в блоці прикладної екології виділено такі напрями, як стандартизація в галузі охорони довкілля та раціонального природокористування, екотехніка та ін.

Економіка природокористування – один із основних узагальню- вальних розділів екології.

До геоекологічного розділу, крім зазначених на схемі, входять такі напрями: екологія гідробіонтів Світового океану, озер, штучних водосховищ, боліт та ін.; екологія геоаномальних зон; геоекоінформатика; дистанційний геоекомоніторинг; екологія та будівництво; екологія й гірничодобувна промисловість; ландшафтна екологія та ін.; тропосферні екологічні дослідження; стратосферні екологічні дослідження та ін.

Блок техноекологічних напрямів – найбільший (понад 50% усіх напрямів) і такий, що найактивніше розвивається.

Дуже важливим сьогодні є вирішення соціоекологічних проблем. Вони вивчаються низкою наук, об’єднаних у блоці “соціоекологія” (екологічне право, екологічна освіта, екологічна культура та ін.).

Кожен із напрямів екологічних наук має свою специфіку, своє коло питань, що їх слід вирішувати, свої особливості екологічного моніторингу, свої методи досліджень, але завдання в них одне: визначити характер забруднень довкілля, пов’язаних із тим чи іншим видом діяльності людини, об’єми цих забруднень, ступінь їхньої небезпечності, можливості нейтралізації завданої природі шкоди, а також – вирішити проблеми оптимальної екологізації технологій, охорони природи, збереження й відновлення природних ресурсів.

Спеціалісти різних напрямів використовують матеріали досліджень один одного під час розробки своїх моделей і прогнозів стосовно природного середовища, природних ресурсів, урбанізації, демографічних проблем.

Завершуються екологічні дослідження узагальненням усіх добутих матеріалів для складання планів і програм локальної, регіональної або міжнародної екополітики, розробки національних і міжнародних програм, законів, угод і договорів у сфері природокористування, охорони природи й екологічної освіти, визначення тактики й стратегії збалансованого розвитку людства, збереження біосфери й життя на Землі.