2.3 Форма й загальні питання формоутворення
Форма в технічній естетиці може бути визначена як засіб вираження внутрішнього змісту й призначення виробу через його зовнішній вигляд (стайлінг). Форма поняття матеріальне; ряд властивостей матерії формує її зовнішню виразність. До них відносяться геометричні характеристики, орієнтація в просторі, колір, фактура, членування й ін. Членовані форми, у свою чергу, мають такі властивості, як метр, ритм, пропорції, рівновага.
Геометрична характеристика форми містить у собі такі параметри: розміри, геометричну будову (наявність ребер, граней, характер лінії контуру видимості й ін.), вагу, щільність, міцність.
Візуальне порівняння кількості тієї самої властивості в різних формах виражається трьома емоційними категоріями: тотожністю, нюансом і контрастом.
Тотожність це рівність, однаковість або збіг властивостей різних форм.
Нюанс незначне розходження властивостей порівнюваних форм при Нітельній перевазі їхньої подібності. Нюанс - найвитонченіший і найтонший засіб у палітрі дизайнера; тільки в досконалості опанувавши ним, можна створювати вироби вищого естетичного рівня. Нюансировка - основний процес, у результаті якого річ при всіх інших перевагах набуває вишуканості.
К
онтраст
різке якісне розходження однакових
властивостей різних форм аж до їхнього
повного протиставлення. Наприклад,
об'ємні форми
куля й куб, однакові за габаритними
розмірами,
викликають відчуття, близьке відчуттю
контрасту між чорним і білим (рис. 2.15).
Рисунок 2.15
Контрастне сприйняття викликають “важка” частина форми поруч із “легкою”, широка поруч із вузькою і т.д. Поєднання різних форм зображені нижче (рис. 2.16).
Рисунок 2.16
Геометрична форма психологічно впливає на людину й коли являє собою єдине ціле, і коли утворена шляхом поєднання, з'єднання двох і більше елементів.
Поєднання бувають трьох видів (рис. 2.17, а):
• пасивні з'єднання зв'язок здійснюється за допомогою додаткового елемента. Наприклад, кулі гантелі з'єднуються за допомогою третього елемента - ручки;
• активні з'єднання два елементи, що з’єднуються, зв'язані один з одним безпосередньо, причому форма одного з них є продовженням іншого (наприклад, коробка і її кришка);
Рисунок 2.17
• агресивні з'єднання взаємопроникнення форм елементів, коли один елемент немов би урізається в інший, скажімо, як сокира в поліно.
• Головна особливість тут це органічність з'єднання елементів форми, співпідпорядкованість, без якої цілісності форми не досягти. Крім поєднань елементів, розрізняють такі види форм (рис. 2.17, б):
• переносна. Таку форму, наприклад, має штемпель або шахова фігура;
• що тягнеться. Подібна форма характерна, наприклад, для полозка;
• обертова. Цією формою відрізняються, наприклад, циліндр або гвинт літака;
• обтічна. Така форма падаючої краплі або кулі. Форма краплі при цьому є динамічної, а форма кулі статичною, але малостійкою (зрівняєте зі статичною формою куба).
Сильним засобом емоційної виразності форми є її орієнтація щодо горизонтальної площини, що надає їй стійкість або нестійкість. Форма кулі, наприклад, малостійка, форма куба - стійка.
Вимога напруженості матеріалу висотних об'єктів, що обов'язково слід взяти до уваги для додання об'єкту стійкості, визначає необхідність зменшення його маси по висоті. Цього ефекту можна досягти або незначним відхиленням від вертикалі зовнішніх площин об'єкта, або конусністю поверхонь, або ступінчастістю обсягів з їхнім закономірним зменшенням по висоті.
Цікавий прийом використовується в сучасних висотних будинках, побудованих у формі прямокутного паралелепіпеда. Поступово, у міру збільшення висоти поверхів, вікна робляться ширше й, відповідно, їхня кількість зменшується. За рахунок цього нижня частина будинку виглядає важче, а вся конструкція стійкіше.
Розчленованість або складність форми об'єкта характеризує її як систему взаємозалежних елементів.
Метр повторення через рівний інтервал однакових або подібних візуально сприйманих ознак об'єкта (намисто, вагони електропоїзда, гірлянди квітів).
Ритмічний ряд закономірна зміна(наростання або убування) будь-якої певної, візуально сприйманої ознаки або властивості об'єкта (гілки в ялини).
Метричний ряд характеризується тим, що окремі рівні частини розміщуються через однакові інтервали. З його допомогою досягається точність й урівноваженість (рис. 2.18: а простий метричний ряд, б складний метричний ряд).
Рисунок 2.18
У
порівнянні з метричним ритмічний
ряд рухомі
ший, напруженіший, цікавіший. Нижче
(рис. 2.19, а, б) показано ритмічні ряди зі
зміною активності ритму, а також прості
ритмічні ряди (рис. 2.19, в). Такий ряд
створює враження жвавості, спонукає до
подальшого розвитку й тому охочіше
застосовується дизайнерами.
а)
б)
в)
Рисунок 2.19
При організації форми особливе місце займає пропорція. Пропорція рівність відносин кількісної міри тих самих об'єктивних властивостей у формах, що зіставляють, або зв'язок складових усередині складного цілого. Пропорційність домірність цілого й частин.
Пропорціонування використання пропорцій для організації елементів дійсної форми об'єкта в його цілісну структуру, тобто певний метод кількісного узгодження частин і цілого.
Розрізнюють такі види пропорцій:
• арифметична: HI - Н2 = Н2 - НЗ (рис. 2.20, а), система пропорцій підлегла метричному ряду;
• геометрична: HI : Н2 = Н2 : НЗ (рис. 2.20, б). Як приклад наведемо пропорцію золотого перетину;
• гармонійна (вісім пропорцій):
a :c = (f – b) : (b – c); a :c = (b – c) : (b – c);
a :c = (b – c) : (a – b); a :c = (a – c) : (a – b);
b :c = (b – c) : (a – b); b :с = (а – с) : (b – с);
a :b = (b – c) : (a – b); b :с = (а – с) : (а – b).
На рис. 2.20 (в) показано графічне вираження пропорційної залежності, побудованої на відносинах сторін прямокутника.
Рисунок 2.20
Певна система розташування прямокутників може служити канвою для створення форми виробів.
Дизайнер повинен мати загострене почуття пропорції, точно вловлювати й визначати співвідношення довжини, ширини й висоти предмета, його характерних рис.
Пропорції основний засіб оформлення композиції. Компонуйте об'єкти, думаючи про пропорції. Підбираючи пропорції, думайте про композицію. Пропорції визначають:
• образність предмета (крісло для роботи й крісло для відпочинку складаються з тих самих елементів, а характер меблів визначається винятково пропорціями);
• гармонію форми (саме пропорціями розрізнюються фігури Аполлона й Квазімодо. Гармонія у пропорціях об'єкта);
• масштабність.
Масштабність домірність прийнятому еталону (людині). “Людина є міра всіх речей”. Ці слова, висічені на мармурі Дельфійского храму, досить точно виражають суть масштабності предметного світу - усього того, що створює людина.
Масштаб є один з початків, що впливають на форму промислового виробу. На стадії інженерного компонування хоча б у найзагальнішому вигляді ледь видніється форма об'єкта, як дизайнер починає її пророблення “по людині”.
Крім того, саме від форми залежить, чи вважати об'єкт великим або маленьким. Об'єкти різної масштабності істотно розрізнюються за формою. Сприйняття абсолютного розміру об'єкта залежить від кількості деталей, їхніх розмірів і форми, пропорцій складових частин. Це об'єктивний закон сприйняття. Аналіз форм об'єктів рослинного й тваринного світу свідчить про існування в природі закономірних розходжень форм великого й малого організму. Порівняйте пташеня, що недавно вилупилося, і дорослого лебедя, бутон і квітку, що розпустилася, фігуру дитини й дорослої людини. Молоді організми, як правило, менш за розміром; форма їх простіша, більш обтічна. Форми дорослого організму звичайно складніше й чіткіше обкреслені, мають інші пропорції й більше розвинутий загальний силует.
Масштабністю досягаються гармонійність й єдність форми.