Агроценоз як система.

Людина своєю господарською діяльністю створює штучні біогеоценози — агроценози (поля, пасовища, сади, виноградники, парки). На відміну від природних біогеоценозів, до складу яких входять сотні і тисячі різноманітних видів, агроценози характеризуються однотипністю видового складу і не здатні до саморегуляції.

У зв"язку з тим що агроценози утворені невеликим числом видів, саморегуляція в них здійснюється слабко. Це потребує активної турботи про них з боку людини. Для боротьби з бур"янами і шкідниками використовують хімічні засоби захисту (гербіциди, інсектициди). Проте хімікати впливають не лише на бур"яни і шкідників, а й на інші, корисні рослини і тварин. Не байдужі вони і для здоров"я людини. Інтенсивний обробіток грунту спричинює руйнування його структури. В біогеоценозах відмерлі організми руйнуються на місці, а мінеральні та органічні речовини, що входять до їх складу, повертаються в грунт. В агроценозах урожай збирають, грунт при цьому збіднюється. Для його збагачення використовують добрива, що не завжди безпечно для навколишнього середовища. Наприклад, добрива вимиваються атмосферними опадами, потрапляють у відкриті водойми і спричинюють інтенсивний розвиток синьо-зелених водоростей. Масове відмирання і руйнування (гниття) останніх робить воду отруйною, непридатною для існування в ній інших організмів.

Для запобігання небажаним наслідкам господарської діяльності розроблено низку заходів: дотримання сівозмін, вирощування багаторічних кормових трав, відповідні методи обробітку грунту, застосування сортів, стійких проти шкідників і хвороб, використання біологічних методів боротьби з шкідниками і бур"янами. Комплексне вжиття Цих заходів гарантує високі урожаї без завдавання шкоди навколишньому середовищу.регуляції.

Об’єднує агроценоз і біоценоз – залежність від впливу зовнішніх кліматичних умов.

Лекція: Забруднення атмосферного повітря

План

1. Значення та функції атмосфери.

2. Джерела забруднення атмосфери.

3. Методи боротьби із забрудненням атмосфери.

Література

1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології – 2-ге вид. – К.,1995рік.

2. Генріх Д.; Гергт М.. Екологія. – К. 2001рік.

3. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології – К;»Либідь» 2004рік.

1. Атмосфера – це газова оболонка що оточує Землю. Наявність атмосфери – одна з найголовніших умов життя на планеті. Без їжі людина може обходитись місяць, без води – тиждень, а без повітря не проживе і кількох хвилин.

Атмосфера, як елемент глобальної екосистеми, виконує кілька основних функцій:

• захищає живі організми від згубного впливу космічних випромінювань та ударів метеоритів;

• регулює сезонні і добові коливання температури (якби на Землі не існувало атмосфери, то добові коливання температури досягли б +/- 200 С);

• є носієм тепла й вологи;

• є депо газів, які беруть участь у фотосинтезі і забезпечують дихання;

• зумовлює низку складних екзогенних процесів (вивітрювання гірських порід, діяльність природних вод, мерзлоти, льодовиків тощо).

Основні компоненти атмосфери: азот, кисень, аргон. Важливу роль відіграють і так звані малі домішки: вуглекислий газ, метан, та інш.. Крім того, атмосфера містить водяну пару: від 0,2% у приполярних районах до 3% поблизу екватора. Нинішня киснево-азотна атмосфера – результат життєдіяльності живих організмів.

Атмосфера складається із таких шарів (знизу вгору): тропосфера (до висоти 18 км.), стратосфера (до висоти 50 км.), мезосфера (до 80 км.), термосфера (до 1000 км), екзосфера (1900км), геокорона (умовно до 20 000 км.). Надзвичайно важливе екологічне значення для біосфери має озоновий шор у стратосфері, повітря якого збагачене триатомним киснем. Він розташований на висоті 20-50 км і захищає все живе на Землі від згубної дії жорсткого ультрафіолетового випромінювання.