Література

1. Бестужев И.В. Крымская война 1853-1856 гг. – М., 1956.

2. Горев Л. Война 1853-1856 гг. И оборона Севастополя. – М., 1955.

3. Сарбей В.Г. Кримська війна і Україна// Історія України. – 2000. - № 23 (вересень).

4. Семин В.Г. Оборона Севастополя 1854-1855. – М., 1962.

5. Тарле Е.В. Крымская война. В 2-х т. – М.-Л., 1950

Тема 4. Політична діяльність таємних організацій, гуртків і груп в Україні другої половини хіх ст. (3 години) План

1. Харківсько-Київське таємне товариство 1856-1860 рр.

2. Народницький рух 1871-1878 рр.

3. Рух народників у 1879-1889 рр. Зв’язки з громадівськими організаціями.

4. Поширення марксизму і зародження соціал-демократизму.

Методичні рекомендації до теми

Поразка Росії у Кримській війні сприяла пожвавленню суспільно – політичного руху, рушійною силою якого стала українська інтелігенція. Аналізуючи діяльність Харківсько – Київського таємного товариства, слід звернути увагу на його основні завдання: повалення самодержавства, скасування кріпацтва, встановлення республіканського або конституційно – монархічного ладу шляхом агітації та пропаганди своїх ідей серед різних верств українського населення. Учасники товариства були і першими засновниками недільних шкіл в Україні.

В 60-х роках ХІХ ст. формується загальноросійський революційний рух, в якому брали участь представники різночинної інтелігенції – народники. Необхідно показати, що народництво в Наддніпрянській Україні утверджується під впливом українського національного відродження і російського визвольного руху. Зіставити спільні й специфічні риси українського народолюбства та російського народництва, довести, що обидва напрями в Україні розвивалися самостійно, перебуваючи в тісному взаємозв’язку. Обґрунтувати, що ідея національно – культурного відродження України посідала центральне місце в світогляді українського народництва, а його політичні погляди характеризувались реалізмом, прагматизмом та поміркованістю. Для російського народництва пріоритетною стала ідея соціально – революційного визволення народу. Що унеможливлювало їх об’єднання. Розглянути запропоновану українськими істориками періодизацію народництва в Україні та дати характеристику цих періодів.

Соціал – демократична інтелігенція в Україні, засвоївши соціалістичне вчення Карла Маркса, намагалася донести його основні ідеї до свідомості якомога більшої кількості представників робітничого класу. Висвітлити ідейні засади перших марксистських і соціал – демократичних організацій в Україні, їх соціальний і національний склад. місце в загальному антидержавному русі.

Література

1. Революционное народничество. – М. 1965.

2. Волк С.С. Народная воля. 1879-1882. – М-Л., 1966.

3. Дмитренко В.С. Соціалістична думка на Україні в 70-х – на початку 80-х років Х1Х ст. – К., 1974.

4. Жученко В.С. Соціально-економічна програма революційного народництва на Україні. – К., 1969.

5. Интерберг Б.С. Движение революционного народничества: народнические кружки и «хождение в народ» в 70-х годах Х1Х в. – М., 1965.

6. Левин Ш.М. Общественное движение в России в 60-х – 70-х гг. Х1Х в. – М., 1958.

7. Марахов Г.И. Социально-политическая борьба на Украине в 50-60 гг. Х1Х века. – К., 1981.

8. Пашук А.І. Проблеми суспільного розвитку в ідеології революційного демократизму (П пол. Х1Х ст. – поч. ХХ ст.) – Львів, 1982.

9. Революционное народничество 70-х гг. Х1Х в: Сб. док. и мат. В 2-х тт. – М-Л.: 1965.

10. Рудько М.П. Революційні народники на Україні (70-ті рр. Х1Х ст.)- К., 1973.

11. Світленко С.І. Народництво в Україні: сучасний погляд на проблему //УІЖ. – 1997. - № 3-4.

12. Його ж. Народництво в Україні 60-80-х років Х1Х ст: теоретичні проблеми джерелознавства та історії. – Дніпропетровськ, 1999.

13. Його ж. Народництво в Україні 60-80-х років Х1Х ст: аналіз публікацій документальних джерел. - Дніпропетровськ, 1995.

14. Його ж. Революционно-народническое движение 70-х годов Х1Х века на Украине в воспоминаниях современников. – Днепропетровск, 1990.

15. Снижко Т.Г. Русское народничество и польское общественное движение 1865-1882 гг. – М., 1966.