10. Залежно від періодичності стягнення:

а) Разові — податки, що сплачуються один раз протягом певного часу (найчастіше — податкового періоду) при здійсненні певних дій (податок з власників транспортних засобів; податок з майна, що переходить у порядку спадкування чи дарування). Цей різновид податків має переважно характер зборів.

б) Систематичні (регулярні) — податки, що стягуються регулярно, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння чи діяльності платника (щомісячно, поквартально).

11. Залежно від обліку податкового платежу:

a) Податки, що фінансуються споживачем (акциз, податок на додану вартість).

б) Податки, що включаються у собівартість (податок з власників транспортних засобів, земельний податок).

в) Податки, що фінансуються за рахунок балансового прибутку, тобто прибутку до сплати податку (податок на майно, податок на рекламу).

г) Податки, що фінансуються за рахунок чистого прибутку, тобто прибутку після сплати податку (збір за право торгівлі, за використання національної символіки).

В окрему підсистему можна виділити групу загальнодержавних зборів, що можуть бути диференційовані:

1) збори економічного характеру;

2) збори соціального характеру (збір на обов’язкове державне соціальне страхування і т. ін.);

3) збори природоресурсного характеру (збір за спеціальне використання природних ресурсів і т. ін.).

Розрізняють також, прогресивне оподаткування — це система, при якій податкові ставки збільшуються у міру зростання доходу платника податків, на відміну від регресивного, коли ставки знижуються.

У фінансовій практиці існує два види прогресії: проста і складна.

При простій прогресії ставки зростають у міру збільшення доходу (вартості майна) для всієї його суми. При повній складній прогресії доходи діляться на частини, кожна з яких обкладається за своєю ставкою, тобто підвищені ставки діють не для всього об'єкта оподаткування, що збільшився, а для його частини, яка перевищує попередню.

1.5. Функції податку

Для вивчення природи податку важлива роль відводиться дослідженню конкретних функцій цієї категорії, без визначення яких неможливе розкриття суспільного призначення податків.

Функції податку — вияв сутності податку в дії, спосіб вираження його властивостей.

Економічне сутність податку виявляється через його функції. кожна з виконуваних податком функцій проявляє|виявляє| внутрішні властивість, ознаки і риси|межі| податку, а також показує, яким чином реалізується суспільне|громадське| призначення податку як частини|частки| єдиного процесу відтворення, інструменту розподілу і перерозподілу доходів.

В даний час|нині| в економічній науці немає єдиної сталої|устояної| точки зору на кількість виконуваних податком функцій. Одні учені називають лише|тільки| дві функції: фіскальну і стимулюючу. На думку інших, окрім|крім| фіскальної податки виконують, щонайменше, ще три функції: розподільну, регулююча і контрольну. Функції податку не можуть існувати незалежно одна від одної, вони взаємозв'язані і в своєму прояві|вияві| виступають|вирушають| як єдине ціле.

Розмежування функцій податку значною мірою умовно, оскільки вони здійснюються одночасно і окремі особливості однієї функції властиві іншим функціям.

Виходячи із сутності податку як категорійного поняття та враховуючи, що податки виступають необхідним елементом централізації частини вартості національного продукту в бюджеті для державних суспільних благ і засобом перерозподілу цієї вартості, можна визначити дві функції цієї категорії: фіскальну і розподільно-регулюючу, які мають об'єктивний характер та існують з моменту виникнення податків. Конкретні вияви їх рис пов'язані з умовами суспільного розвитку.

Спочатку податки у всіх державах вводились з метою виконання фіскальної функції, тобто забезпечення держави джерелами грошових коштів для фінансування державних витрат. Фіскальна функція є основною функцією податку. Вона спочатку властива будь-якому податку, будь-якій податковій системі будь-якої держави. Це природно, адже головне завдання стягування податку — утворення державного грошового фонду шляхом вилучення частини доходів організацій і громадян для створення матеріальних умов існування держави і виконання ним власних функцій: оборони країни, захисту правопорядку, вирішення соціальних, природоохоронних завдань і ін. Саме завдяки фіскальній функції створюються реальні передумови для втручання держави в економічні стосунки, і саме фіскальна функція зумовлює появу інших функцій податку.

Зміст фіскальної функції полягає в тому, що за допомогою податків формуються фінансові ресурси держави. Фіскальна функція забезпечує об'єктивні умови для утворення матеріальної основи функціонування суспільства. За її допомогою реалізується велика частина суспільного призначення податків, виявляються конкретні форми утворення грошових фондів держави, які забезпечують виконання покладених на неї функцій. Податки виступають основним (найважливішим) джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Об'єктивне існування податків як основного джерела доходів передбачає:

— надходження їх рівномірно в календарному розрізі (рівнонапруженість);

— стабільність надходження;

— рівномірне надходження за всіма територіальними рівнями.

Як активний учасник розподільних і перерозподільних| процесів податки не можуть не надавати|виявляти| істотної|суттєвої| дії на сам процес відтворення, тут знаходить|находить| свій прояв|вияв| стимулююча функція податків. Її практична реалізація здійснюється через систему податкових ставок і пільг, податкових вирахувань, податкових кредитів, фінансових санкцій і податкових преференцій. Так, держава, оперуючи цими інструментами, вимушує|змушує| господарюючі суб'єкти діяти в тому напрямі|направленні|, який вигідний державі.

Важливе значення в реалізації цієї функції має і податкова система сама по собі: вводячи|запроваджувати| одні податки і відміняючи|скасовувати| інші, держава стимулює розвиток певних виробництв, регіонів і галузей, одночасно стримуючи розвиток інших. За допомогою податків держава цілеспрямовано|ціленаправлений| впливає на розвиток економіки і окремих її галузей, структуру і пропорції суспільного|громадського| відтворення, накопичення капіталу. При цьому виявляється тісний зв'язок стимулюючої функції податків з|із| розподільним.

Стимулююча функція має підфункцію, яка називається дестимулюючою|. Як правило, використовуючи дестимулирующую| функцію податку, держава збільшує податковий тягар і тим самим може перешкоджати розвитку окремих галузей або соціально-економічних процесів. Як правило, дія цієї підфункції пов'язана зі встановленням підвищених ставок податків. Прикладом|зразком| можуть служити заходи держави, направлені|спрямовані| на підтримку внутрішніх виробників за допомогою заборонних імпортних митних зборів.

Пізніше держави більшою або меншою мірою почали використовувати податкові ставки і податкові пільги з метою регулювання соціально-економічних процесів, і податки стали виконувати регулюючу функцію, тобто впливати на відновлення (стимулювати чи стримувати його темпи, збільшувати чи зменшувати нагромадження капіталу і платоспроможний попит населення) ёі сприяти вирішенню різноманітних соціальних завдань (таких як захист низькооплачуваних осіб, перерозподіл доходів для забезпечення соціально незахищених верств населення, здійснення ефективної демографічної політики).

Розподільно-регулююча функція полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту між державою та її суб'єктами і через елементи податку (об'єкт, суб'єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги та ін.) держава має змогу регулювати вартісні пропорції такого розподілу. Змінюючи пропорції функціонування ресурсів в економіці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, нагромадження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію. Завдяки податкам держава отримує можливість регулювати різні аспекти соціально-економічного життя на макрорівні, впливати на конкретну поведінку платника податків на мікрорівні. Так, маніпулюючи пропорціями та режимами вилучення в суб'єктів господарювання або домогосподарств частки їх доходів, податок може відповідно змінювати напрями їхньої діяльності.

Регулююча функція має також риси|межі| стимулюючої функції. Змінюючи|зраджувати| податкові ставки на прибуток, держава може створювати або зменшувати додаткові стимул-реакції|стимули| для капіталовкладень, а маніпулюючи рівнем непрямих податків, може впливати на рівень цін, отже, і на рівень вжитку|споживання|.

Завдяки даній функції податку держава може впливати не лише|не тільки| на економічних, але і на соціальних і екологічні аспекти життя суспільства|товариства|. Яскравим прикладом|зразком| є вирішення за допомогою податку такого соціально значимого|значущого| завдання|задачі|, як боротьба з|із| курінням. Зокрема, після|потім| різкого збільшення акцизу на тютюн у ряді|в ряді| економічно розвинених країн «некурящих» стало значно більше, чим в ході тривалої пропагандистської кампанії про шкоду куріння для здоров'я. В даному випадку введення|вступ| податку було направлене|спрямоване| на вирішення соціальної проблеми, але|та| в той же час|разом з тим| була реалізована фіскальна функція податку. Таким чином, єство|суть| податку одночасно виявилося в двох функціях.

За допомогою податків вирішуються|розв'язуються| і проблеми екології: свого часу|у свій час| промисловість розвинених країн чинила опір оснащенню автомобілів каталізаторами із-за значного збільшення підкупної|продажної| ціни на них. Тоді держава понизила|знизила| податок на автомобілі, оснащені каталізаторами, а також акцизний збір|збирання| на види бензину, споживаного цими автомобілями. Акцизні вступи|надходження| в прибуткову частину|частку| державних бюджетів відповідно скоротилися, проте|однак| об'єм|обсяг| викидів шкідливих речовин в атмосферу значно зменшився. Так екологічна проблема була вирішена з використанням податкових механізмів.

Найтісніше пов'язана з фіскальною функцією податку його розподільна функція, що виражає|виказує| економічну сутність податку як інструменту розподільних стосунків. Сутність даної функції полягає в тому, що за допомогою податків через бюджет і позабюджетні фонди|фундації| держава перерозподіляє фінансові ресурси з|із| виробничої сфери в соціальну (від багатих — до бідних, від тих, що працюють — до непрацюючих), здійснює фінансування крупних міжгалузевих і соціальних цільових програм, що мають загальнодержавне значення, через що дана функція інколи|іноді| називається соціальною.

З|із| розподільною і фіскальною функціями тісно пов'язана контрольна функція. Механізм виконання цієї функції виявляється, з одного боку, в перевірці ефективності господарювання, з іншого боку, в контролі за дієвістю економічної політики держави, що проводиться. В умовах гострої конкуренції податки стають одним з найважливіших інструментів незалежного контролю за ефективністю фінансово-господарської діяльності. За інших рівних умов з|із| конкурентної боротьби вибуває той, хто не може розрахуватися з|із| державою. Одночасно брак|нестача| в бюджеті фінансових ресурсів сигналізує державі про необхідність внесення змін в податкову, соціальну або бюджетну політику.

Варто зазначити, що специфічне суспільне призначення податків виражається не в існуванні кожної функції окремо, а лише в їх єдності.