Гуманістичні політичні вчення доби відродження та просвітництва

• Розвиток гуманістичних начал про політичну думку від теології

• Звільнення політичної теорії від теології

• Аналіз проблем прав і свобод сутності держави, її законів

Нікколо Макіавеллі (1469-1527): італійський державний діяч та політичний мислитель, фундатор сучасної політичної теорії; започаткував виділення науки про політику в окрему галузь. Основні твори: “Государ”, “Історія Флоренції”, “Міркування на І декаду Тіта Лівія”. У центр світобачення поставив людину, яка у своїй власній діяльності керується власними інтересами.

- Людський егоїзм вимагав створення держави як вищої сили, здатної регулювати поведінку індивідуумів.

- Державу розглядав як політичний стан суспільства, що характеризується певними відносинами між владою і підданими. Цей стан постійно змінюється і залежить від співвідношення сил, що борються за владу.

- Охарактеризував тенденції зміни форм влади: монархія вироджується у тиранію, аристократія – в олігархію, демократія – в анархію, анархія – в монархію. Найкраща форма влади – змішана, де різні суспільні сили врівноважують одна одну.

- Розумів політику як боротьбу за досягнення та здійснення влади. Влада повинна належати тому, хто зумів перемогти у процесі вільного змагання.

- Змалював правителя, який не звертав уваги на закони моралі під час боротьби за владу. Це стало причиною уявлення про те, що Макіавеллі начебто відстоював принцип “мета виправдовує засоби”(феномен т.з. “макіавеллізму”).

• Вважав, що держава – вищий вияв людського духу, а служіння їй – мета і зміст щастя людини.

Жан Боден (1529-1596) французький політичний діяч, юрист, теоретик держави. Основна праця “Шість книг про республіку”, в якій вперше сформульоване поняття “суверенітету” як суттєвої ознаки держави.

- Держава виникає не як результат добровільної угоди, а через завоювання та насильство.

- Основою і осередком держави є сім’я. Держава – це правове управління багатьма родинами і тим, що їм належить.

- Вище від носія суверенітету можуть бути тільки Бог і закони природи.

- Правитель мусить залишати підданим природні свободи та їх власність.

- Форма держави залежить від географічного середовища. Жителі Півночі, наприклад, розбудовують демократію та виборні монархії.

- Найкраща форма правління – обмежена законами монархія.

- Монарх – суверен, але управління країною, призначення на державні посади слід поєднувати з аристократичними та демократичними принципами.

Гуго Грацій (1583-1645) голландський юрист та державний діяч. У трактаті “Про право війни і миру. Три книги”(1625) заклав основи вчення про природне право та суспільний договір, що стали обґрунтуванням права народу на революцію, хоча й у виняткових випадках.

- У “природному” стані люди не знали ні держави, ні приватної власності, але згодом між ними почалась ворожнеча. Щоб подолати її, люди уклади суспільний договір і створили державу.

- Ідея договірного виникнення держави була відома задовго до Гроція, але саме він розглядав її як базове поняття теорії держави.

- Право поділяв на природне і воле-встановлююче. Джерелом природного права є людський розум. Воно вимагає утримання від чужого майна, притягання людей до заслуженої кари та ін. Природне право “не може бути змінене навіть самим Богом”.

- Установлюючи право поділяв на людське і божественне, які повинні відповідати приписам природного права.

- Народ може вибирати будь-яку форму державного правління, але в подальшому не може змінювати її.

- Природне право слід поширити і на міжнародні відносини. Не сила, а справедливість і закон мають визначати взаємини між державами.

Просвітництво – це європейський загальнокультурний рух за поширення раціонального знання, подолання релігійного мракобісся й невігластва мас, упровадження в суспільне життя цінностей, що ґрунтуються на повазі людської гідності. Просвітництво пропагувало ідеї буржуазної демократії, суспільного прогресу, рівності, праці на благо суспільства, свободи особистості, республіканського державного устрою.

Найвищого рівня Просвітництво досягло у Франції напередодні Великої французької революції, стало основою світогляду під час війни за незалежність у Північній Америці (1775-1783). Згодом ідеологія просвітництва почала домінувати в інших країнах.

Мета просвітництва – критика основ феодальної ідеології, релігійних забобонів, боротьба за віротерпимість, свободу наукової та філософської думки. Французьке просвітництво представлене:

І. Політико-просвітницьким матеріалізмом:

1.1. Політико-правова теорія Шарля-Луї Монтеск’є;

1.2. Суспільним договором Жана Жака Руссо.

ІІ. Соціалістично-комуністичною утопією:

2.1. Егалітаризмом Габріеля-Бонно де Маблі

2.2. Раціоналістично-комуністичною утопією Мореллі.

ІІІ. Просвітницьким атеїзмом і радикалізмом Жана Мельє.