4. Написання та оформлення курсової роботи
Курсова робота виконується на аркушах формату А4 (210х297 мм). Орієнтований обсяг курсової роботи без урахування додатків має складати не менше 30-35 сторінок.
Вимоги до параметрів сторінок: розмір лівого поля – 25 мм, правого – не менше 10 мм; розмір верхнього і нижнього полів – не менше 20 мм.
Вимоги до тексту: шрифт – Times New Roman, розмір 14 пт, інтервал між рядками – 1,5, вирівнювання за шириною, відступ абзацу – 12,5 мм. Вимоги до назв розділів: жирним шрифтом, вирівнювання по центру.
Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту курсової роботи – всюди однакова.
Вимоги до тексту в таблицях: шрифт Times New Roman, розмір 12 пт, інтервал між рядками 1,0, відступи не допускаються.
Вимоги до тексту в ілюстраціях: шрифт Times New Roman. розмір не більше 14 пт.
Вимоги до формул: в курсовій роботі формули повинні бути виконані у редакторі формул Microsoft Equation 3.0, графіки та діаграми – за допомогою редакторів Microsoft Excel або Microsoft Graph.
Курсова робота повинна мати:
титульну сторінку (зразок титульного листа подано в додатку 1);
завдання на курсову роботу (зразок подано у додатку 2);
текст роботи;
перелік використаної літератури;
додатки.
Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.
Кожна структурна частина розпочинається з нової сторінки, а підрозділи продовжуються на тій же сторінці.
Текст у курсовій роботі викладається від першої особи множини («подаємо», «розраховуємо»).
Вимоги до нумерації: нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який підлягає загальній нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. Далі в роботі розташовують завдання на курсову роботу, зміст, на яких також не проставляють номери сторінок. На наступних номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Такі структурні частини роботи як ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТНАИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 4. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка. Наприклад: "2.3" (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: "1.3.2." (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами як і пункти.
Ілюстрації (схеми, графіки, карти, креслення тощо) і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Усі ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.
Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Наприклад : "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу).
При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку слово "Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." або "Закінчення табл." і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження табл. 1.2" або "Закінчення табл. 1.2.".
Формули, що приводяться, повинні мати пояснення і нумерацію згідно розділу, в якому вони подаються і з посиланням на літературні джерела.
Наприклад, розраховуємо прибуток від реалізації продукції за формулою згідно [6]:
,
(3.1)
де ВП – вироблена продукція, тис. грн.;
ПВ – повні витрати, тис. грн.
Цифра [6] - порядковий номер літературного джерела в списку використаної літератури.
Формули в курсовій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках. Наприклад: (3.1) – перша формула третього розділу.
Примітки до тексту та таблиць, у яких наводять довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1. ...
2. ...
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку.
Загальні правила цитування та посилання на використані джерела
До списку літератури включають всі використані джерела в алфавітному порядку прізвищ авторів.
По кожному літературному джерелу вказують назву книги, статті, місце видання, видавництво та рік видання.
Наприклад:
Петрович Й.М. Кіт А.Ф. та ін. Економіка підприємства: Підручник / За загальною редакцією Й.М.Петровича. – Львів: «Новий Світ-2000», 2004.– 680 с.
Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. – К.: «Каравела», 2003. – 432 с.
При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячене дослідження. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити достовірність відомостей про цитування документа, забезпечують необхідну інформацію про нього, допомагають з’ясувати його зміст.
Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділених двома квадратними дужками, наприклад: "...у працях [1-7]...".
Коли в тексті необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.
Наприклад цитата в тексті; "...забезпечує встановлення необхідних витрат праці на виконання трудових операцій у вигляді науково обґрунтованих норм праці [1, с. 305]".
Відповідний опис у переліку посилань:
Петрович Й.М. Кіт А.Ф. та ін. Економіка підприємства: Підручник / За загальною редакцією Й.М.Петровича. – Львів: «Новий Світ-2000», 2004.– 680 с.
Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: "рис.1.2".
Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад: "...у формулі (2.1)".
На всі таблиці необхідно посилатися в тексті, при цьому слово "таблиця" у тексті пишуть скорочено, наприклад: "...у табл.1.2".
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл. 1.3".
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, у якій він поданий в джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";
б) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.