Практичне значення

Піщані породи належать до цінних корисних копалин. Кварцові піски використовують при виготовленні вогнетривкого матеріалу – дінасу, необхідного для плавильних печей в скляній і металургійній промис­ловості. Піски і пісковики з високим вмістом кремнезему використо­вуються при виготовленні скла та в оптиці, в керамічній і ливарній промисловості. Величезна кількість піщаних порід використовується для виготовлення цегли і бетону, в дорожньому будівництві. З піщаними породами пов'язані поклади нафти і газу, розсипні родовища золота, торію, титану та інших металів.

Алевритові породи залежно від їх мінерального складу мають подібне з піщаними породами застосування.

Глинисті породи мають велике практичне значення в різних галу­зях господарства. Каолінітові глини використовують при виробництві фарфорових і фаянсових виробів, для виготовлення вогнетривкої цегли, при виробництві мила, гуми; в парфюмерії при виготовленні пудри, помади, кремів і т.д.; при виробництві високосортного паперу.

Гідрослюдисті глини використовують при виробництві цегли, ке­рамічних виробів, кислотостійкого посуду.

Монтморилонітові глини завдяки високим адсорбційним власти­востям використовуються для очистки нафтопродуктів, різних масел та інших речовин. В буровій справі ці глини використовуються для виготовлення глинистих розчинів, за допомогою яких укріплюються стінки свердловини і виносяться продукти буріння (шлам).

Порядок виконання роботи

Студенти під керівництвом викладача вивчають різні типи улам­кових порід та описують їх згідно зі схемою, а також засвоюють теоре­тичні положення роботи.

Контрольні питання

1 Назвіть всі групи уламкових порід за розміром уламків та зерен.

2 Які методи досліджень застосовуються при вивченні уламкових порід?

3 За якою схемою проводиться макроскопічний опис уламкових порід?

4 Дайте коротку характеристику грубоуламкових, піщаних, алеврито­вих та глинистих порід.

5 Яке практичне значення уламкових порід?

Лабораторна робота № 3

Вулканогенно - осадочні породи і їх характеристика

Мета і завдання: вивчення вулканогенно-осадочних порід та їх генетичних особливостей.

Завданням роботи є:

- знати принципи класифікації вулканогенно-осадочних порід;

- вміти визначати їх мінералого-петрографічний склад та проводити макро- і мікроскопічний опис.

Теоретичні положення

Вулканогенно-осадочні (пірокластичні) породи досить різноманітні як за речовинним складом, так і за будовою. До них належать породи, які складаються як з продуктів вулканічної діяльності, так і безпосередньо з осадочного матеріалу: уламкового, хемогенного, біогенного або глинистого. Вулканогенні компоненти можуть бути представлені уламками вулканічного скла або різних мінералів, що утворилися з лави, а також продуктами руйнування ефузивних порід, які складають жерло вулкану. Попадаючи на поверхню Землі, цей матеріал відкладається у повітряному або водному середовищі, переноситься та змішується з нормально – осадочними формуваннями.

Таким чином, у формуванні вулканогенно-осадочних порід беруть участь, з одного боку, процеси ендогенні ( вулканічні виверження), з другого, – процеси, характерні для осадочного седиментогенезу.

В основу класифікації вулканогенно – осадочних порід покладено співвідношення вулканогенного і безпосередньо осадочного та уламкового матеріалу. За цією ознакою виділяють три групи вулканогенно – осадочних порід: туфи, туфіти і туфоосадочні породи. Вміст пірокластичного та осадочного матеріалу в породах кожної з цих груп наведено в табл. 3.1

Розмір і форма вулканогенних частин може бути різною, тому за переважаючим розміром складових компонентів виділяють такі структурні групи вулканогенно-осадочних порід:

1) Пелітові (<0,01 мм);

2) Алевролітові (0,01-0,1 мм);

3) Псамітові (0,1-1 мм);

4) Псефітові (>1 мм).

Таблиця 3.1 – Класифікація вулканогенно – осадочних порід

Групи порід	Вміст пірокластичного матеріалу, %	Вміст осадочного матеріалу, %
Туфи	90-95	10-5
Туфіти	50-90	50-10
Туфоосадочні породи:
Туфопісковики	50-10	60-90
Туфоалевроліти	50-10	60-90
Туфопеліти	50-10	60-90
Туфобрекчії	50-10	60-90
Туфогравеліти	50-10	60-90
Туфоконгломерати	50-10	60-90
Тощо*	50-10	60-90

* Примітка: Якщо в осадочній породі домішки пірокластичного матеріалу складають <10%, така порода належить до звичайних осадочних.

За розміром та формою вулканогенних і осадочних компонентів визначають і назву породи – туфітовий або туфогенний пісковик ( алевроліт, гравеліт тощо). Досить широко розповсюджені туфопеліти, які складаються з пелітового матеріалу і вулканічного попелу, часто дуже зміненого. Пірокластичні породи легко змінюються в процесі діагенезу та епігенезу. Вулканічне скло кислих різновидів піддається розкристалізації, що супроводжується окремнінням породи. Продуктами перетворення вулканогенного матеріалу основного складу є хлорит і цеоліт. При більш глибоких змінах пірокластичні породи переходять у глини: з кислих туфів туфітів утворюються каоліни, з середніх та основних - монтморилонітові ( бентонітові ) глини.

У випадку співвідношення вулканогенного, біогенного і хемогенного матеріалу (>50%) у назві породи відображаються обидві частини, наприклад: туфодіатоміти, туфосилікати, туфокарбонати тощо.

Зовнішній вигляд вулканогенно-осадочних порід досить різноманітний. Вони можуть бути забарвлені в різні кольори. При високому вмісті вулканічного попелу переважають сірувато - зелені і бурі кольори різних відтінків, зустрічаються також жовті, фіолетові, чорні породи.

Якщо вміст вулканогенного матеріалу невисокий, забарвлення визначається осадочними компонентами.

Для туфів і туфітів характерна переважно пориста, плямиста, масивна текстура. Туфоосадочні породи формуються переважно в водному середовищі на певній відстані від центра виверження вулкану, тому для них характерні різні типи шаруватості та інші текстури. Інколи в цих породах присутні органічні рештки.

Вулканогенно - осадочні породи формуються переважно в областях з інтенсивною вулканічною діяльністю в наслідок сукупного накопичення і перетворення вулканогенного і нормального осадочного матеріалу. Крім того відомі випадки формування таких порід в районах віддалених від вулканічних вогнищ на сотні і навіть тисячі кілометрів. Зокрема, лінзи і прошарки туфогенних порід, до складу яких входить вулканічний попіл, що був перенесений повітряними потоками з Кавказу, виявлений у кайнозойських та четвертинних відкладах Воронезької і Тамбовської областей Росії, такі форми туфогенних порід зустрічаються і в осадочних товщах Криму.

Макроскопічний опис вулканогенно – осадочних порід проводиться за схемою звичайних осадочних порід. Мікроскопічно у туфопісковиках та туфоалевролітах можна виділити вулканічний попіл, продукти його заміщення, а також окремі кристали та уламки порід вулканічного походження, мінерали, характерні для нормальних осадочних порід. Мікроскопічний опис вулканогенно – осадочних порід також проводиться за схемою для осадочних порід.

Практичне значення

Вулканогенно-осадочні породи широко використовуються у будівництві. Особливо цінним будівельним матеріалом є туфи, які мають високу пористість , що зумовлює їх легкість. Туфи кислого складу використовуються для виробництва цементу та виготовлення скловолокна.

Методи вивчення

Вулканогенно-осадочні породи вивчаються тими ж методами, як і для вивчення теригенних порід.

Порядок виконання роботи

Студенти самостійно вивчають різні зразки вулканогенно-осадочних порід, проводять макроопис, знайомляться з мікроскопічною характеристикою. Визначають назви порід відповідно до класифікації вулканогенно – осадочних порід.

Контрольні питання

1 Які породи називаються вулканогенно-осадочними?

2 Як утворюються вулканогенно-осадочні породи?

3 Що покладено в основу класифікації вулканогенно-осадочних порід?

4 Які структури і текстури характерні для цих порід?

5 Якими методами вивчаються вулканогенно-осадочні породи?

6 За якою схемою проводиться опис цих порід?