Піщані, алевролітові і глинисті породи

Піщані породи - одні із найбільш поширених серед уламкових осадочних утворень. Вони складені на 50% і більше з зерен величиною 0,1-1,0 мм. За розміром зерен виділяють крупно -, середньо - і дрібно­зернисті породи.

Рихлі піщані породи називають пісками, а зцементовані - піскови­ками.

Серед породоутворюючих мінералів переважають кварц, калієві польові шпати, слюди, халцедон, глауконіт, кислі плагіоклази, гідрослюди, каолініт. Серед акцесорних мінералів найбільш характерні циркон, гранати, турмалін, ставроліт, рутил, дістен та ін. Рудні мі­нерали представлені магнетитом, ільменітом, гематитом, піритом та ін.

Суттєву роль в будові піщаних порід відіграють вторинні (постдіагенетичні) мінерали, такі як регенерований кварц, новоутворення кальциту, доломіту, хлориту, глинистих мінералів, оксидів і сульфідів заліза.

Цементом в піщаних породах найчастіше виступає глинистий матеріал, кальцит, рідше доломіт, гіпс, ангідрит, опал, оксиди заліза.

За мінеральним складом виділяють три групи піщаних порід - мономінеральні, олігоміктові і поліміктові.

Мономінеральні складаються переважно з кварцу, олігоміктові - з двох переважаючих мінералів: кварцу і польових шпатів, кварцу і слюд, зрідка головним мінералом може бути глауконіт. Структура піща­них порід псамітова, крупно-середньо - та дрібнозерниста. Текстура масивна, шарувата.

Поліміктові (полімінеральні) поділяють на аркозові та граувакові. Характеристика їх приведена вище.

Піщані породи мають досить різноманітний генезис. Серед них ви­діляють: прибережно - морські, морські, річкові, дельтові, флювіогля­ціальні, еолові піски і пісковики.

Алевритові породи, як і піщані, належать до числа поширених осадочних порід. Вони більше, ніж на 50% складаються з частинок роз­міром 0,01-0,1 мм. Сипучі, крихкі породи називають алевритами, а міцні зцементовані - алевролітами. Серед них виділяють крупно -, середньо - і дрібнозернисті.

Мінеральний склад алевритових порід приблизно такий же, як і піщаних, але в них більше стійких до процесів вивітрювання мінералів - кварцу, мусковіту, халцедону. В них, як правило, високий вміст органічної речовини. За мінеральним складом серед них виділяють мономінеральні, олігоміктові і поліміктові різновиди.

Будова алевритових порід (текстура, структура), тип і склад цементу подібні до піщаних порід. Для алевритових порід характерна тонка горизонтальна, рідше коса шаруватість. Забарвлення порід залежно від домішок може бути світло-сірим, чорним, бурим, зеленим та ін.

Алевритові породи, як і піщані, утворюються в різних фаціальних умовах. Найбільш поширеними є морські, озерні, річкові та еолові різновидності.

Тонкоуламкові породи, глинисті, або пеліти - це уламкові породи, які складаються з зерен дрібніших за 0,01 мм. Глинисті породи - одні із найпоширеніших осадочних утворень. За об'ємом вони склада­ють до 60% всіх осадочних гірських порід, їх головні компоненти - глинисті мінерали і тонкодисперсний уламковий матеріал – пеліт (розмір частинок < 0,01мм).

В сухому вигляді глини мають землистий характер і інколи значну міцність. При змішуванні з водою набувають в'язкості і пластичності, збільшуються в об'ємі, після випалювання набувають кам'янистої маси, тому широко використовуються в керамічній промисловості. Основу глин складають представники шаруватих силікатів. Найважли­вішими серед них є каолініт, гідрослюди, монтморилоніт, різні залізисті магнезіальні глинисті мінерали, алофан, пірофіліт та ін.

Майже всі глини слід розглядати як полімінеральні гірські породи. Крім головного глинистого мінералу, який зумовлює головний тип глини, в ній завжди присутні домішки (кварц, мусковіт, пальові шпати та ін.), які безумовно відбиваються на властивостях глини і визна­чають її використання.

Щільні, зцементовані глини називаються аргілітами. Крім глинистих мінералів і кремнезему, аргіліти часто вміщують в собі серицит, хло­рит, карбонати.

Структури глинистих порід пелітові, текстури масивні, шаруваті.

Генезис глинистих порід досить різноманітний. Вони формуються на дні морів, озер, боліт, лагун, а також в процесі фізичного та хіміч­ного вивітрювання (елювіальні глини) в континентальних умовах.