Метаморфічні породи регіонального метаморфізму

Гірські породи регіонального метаморфізму представле­ні трьома групами:

а) група гірських порід прогресивною метаморфізму;

б) група гірських порід регресивного метаморфізму;

в) група гірських порід ультраметаморфізму.

Метаморфічні гірські породи прогресивного метаморфізму

Формування цих гірських порід проходить на зна­чних глибинах при високих температурах 700-800°С) і тисках (до 1000 МПа). Найбільш поширеними серед них є гнейси різ­ного складу, високотемпературні гранітові амфіболіти та еклогіти.

Гнейси – метаморфічні гірські породи, які складаються із кварцу, калієвого польового шпату, плагіоклазу і темноко­лірних мінералів. За характером вихідних порід виділяють na-рагнейси та ортогнейси. Перші утворюються в процесі гли­бокого метаморфізму осадових гірських порід, а другі - маг­матичних гірських порід. За мінеральним складом виділяють плагіоклазові, біотитотові, мусковітові, двослюдяні, амфіболові, піроксенові та інші гнейси. Особливий вид –лужні гнейси, які містять темноколірні лужні піроксени та амфіболи.

За структурними і текстурними ознаками розрізняють деревоподібні, очкові, стрічкові, листуваті та інші гнейси. Найбільш типові гнейси для давніх докембрійських комплек­сів. Серед них знаходяться так звані сірі гнейси, які належать до одних з найдавніших утворень Землі.

Фізико-механічні властивості гнейсів залежно від влас­тивостей і ступеня розсланцьованості коливаються в значних межах: густина – 2650-2870 кг/м³; пористість – 0,5-3,0%; водопоглинання – 0,2-2,3%.

Гнейсові породи застосовуються переважно для одер­жання щебеню та бутового каменю. Найбільш щільні різнови­дності гнейсогранітів використовуються як облицювальний камінь. Із специфічними лужними гнейсами пов’язані великі родовища руд рідкісних елементів (ніобію, танталу, рідкісних земель, берилу та ін.)

Амфіболіти – тонкозернисті гірські метаморфічні поро­ди, які складаються з амфіболу, плагіок­лазу та іноді гранату. Утворюються вони при регіональному і контактовому метаморфізмі. Текстура амфіболітів масивна, листувата або лінійна. Структура – гранобластова, нематоблас-това або фібробластова. Листуватість порід зазвичай зумовле­на орієнтованим розташуванням рогової обманки та біотиту.

Амфіболіти утворюються за рахунок вихідних порід різ­номанітного складу - із вивержених порід основного складу, рідше за рахунок ультраосновних вивержених порід, осадків мергелистого складу, а також туфів та туфогенно-осадових порід. За характерними мінералами розрізняють біотитові, гранатові, кварцові, кіанітові та інші амфіболіти. Зустрічаються вони переважно в районах розвитку метаморфічних порід до­кембрійського віку.

Густина амфіболітів 2900-3150 кг/м³; пористість 0,1–0,34%; опір стисненню 81-264 МПа.

Використовуються амфіболіти як будівельний камінь, а його чорні різновидності як облицювальний камінь. Переважно вони не утворюють великих родовищ і розробляються разом із вміщуючими породами – гнейсами і гранітогнейсами.

Еклогіти - глибинні метаморфічні гір­ські породи, які складаються із гранату і піроксену. Як друго­рядні та акцесорні мінерали зустрічаються рутил, графіт, алмаз, флогопіт та інші мінерали. Структура – гранобластова, текстура – масивна. За хімічним складом він відповідає базальтам і габро. Експериментально встановлено, що еклогіти утворюються в широкому діапазоні температур (350-1200°С) при високому тиску понад (0,75 ГПа). Зустрічаються в різних геологічних обстановках. Вони часто у вигляді ксенолітів зу­стрічаються в алмазоносних кімберлітових трубках. З еклогі­том пов’язані родовища рутилу та алмазів.