2. Інвестиційний клімат держави

Інвестиційна привабливість держави та її регіонів зазвичай визначається сукупністю політичних, організаційно-правових, економічних, фінансових, соціальних i географічних факторів, які приваблюють або відштовхують інвесторів (внутрішніх і зовнішніх).

Іноземні інвестори орієнтуються переважно на оцінки численних консалтингових, інформаційних та рейтингових агентств, які постійно відслідковують інвестиційний клімат багатьох країн світу, у тому числі й України. До числа найбільш відомих західних систем оцінок інвестиційної привабливості і ризику належать рейтинги Institutional Investor, Euromoney, Business Environment Risk Index (BERI), а також вже згадувані Standart&Poors, Moody’s та Fitch. Кожен із них має свої особливості. Так рейтинг Institutional Investor оцінює насамперед кредитоспроможність країн і складається при участі експертів 100 провідних міжнародних банків. Рейтинг Euromoney базується на дослідженні таких груп індикаторів, як ринкові - 40 %; кредитні - 20 %; політико-економічні, що включають у себе політичний ризик, економічний стан і прогноз економічного розвитку - 40 %. У рейтингу BERI оцінюється політична стабільність, ставлення до закордонних інвесторів, рівень націоналізації, девальвація, платіжний баланс, темпи економічного зростання, витрати по заробітній платі, продуктивність праці, інфраструктура, умови коротко- і довгострокового кредитування та інше. Крім цього, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції й розвитку мають власні методики визначення конкурентоспроможності суспільства та інвестиційної привабливості держави та її регіонів.

Варто зазначити, що більшість з перерахованих рейтингів позиціонують Україну, як країну з не досить сприятливим інвестиційним кліматом, що перебуває у зоні ризикованого інвестування. Таку ситуацію, значною мірою, спричинили недосконалість інвестиційного та загального законодавства, непослідовність державних органів у проведенні економічних реформ, корумпованість i криміналізація влади на всіх рівнях, нестабільність політичної ситуації, подання недостовірної інформації, зниження рівня демократії у суспільстві, несприятлива криміногенна ситуація, наявність екологічно загрозливих об’єктів. Однак, ключовими серед несприятливих факторів доцільно вважати незадовільні макроекономічні показники, серед яких дефіцит державного бюджету, обслуговування та погашення державного боргу, обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП), обсяг експорту та імпорту товарів i послуг.

Увесь комплекс чинників, що визначають інвестиційний клімат, можна поділити на три групи.

1) Інституціональні: внутрішня і зовнішня політична стабільність, національне законодавство в цілому і політика держави щодо іноземних інвестицій, господарське і фінансове право, міцність державних інститутів, український менталітет, ступінь державного втручання в економіку, культура; рівень усвідомленості, доступ до інформації і знань.

2) Економічні: загальна характеристика економіки, ємність фондового ринку, характеристика банківської сфери, стабільність національної валюти, ринкова та інвестиційна інфраструктура, інформаційна відкритість і традиційність, податки і тарифи, вартість робочої сили, доступ до факторів виробництва.

3) Соціально-психологічні: соціальний рівень розвитку суспільства, рівень кваліфікаційної підготовки робочої сили, культура та менталітет.