Лекція 3. Тема: Суть та функції ринку. Ринкова рівновага.

План:

1. Ринок як форма організації суспільного виробництва.

2. Суб’єкти і об’єкти ринку. Види ринків.

3. Інфраструктура ринку.

4. Механізм функціонування ринку.

1

Ринок є результатом природно-історичного процесу розвитку товарного виробництва, обумовлений суспільним поділом праці і обособленням суб’єктів господарювання.

Спочатку ринком називали місце де люди обмінюються товарами та послугами. По мірі розвитку товарного виробництва розвивається і ускладнюється як сам ринок, так і його поняття економістами.

Можливо вивчення ринку з різних сторін.

З точки зору купівлі – продажу ринок розглядається як сфера взаємодії попиту і пропозиції, виробника і споживача.

З точки зору організації економіки ринок називають суспільною формою функціонування економіки.

З позиції учасників ринку його визначають як форму суспільного зв’язку між суб’єктами, що хазяюють.

Тому узагальнюючі можливо дати наступне визначення.

Ринок – це система організаційно-економічних відносин, що здійснюються через купівлю-продаж в усіх ланках відтворення: у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання.

І ринок і ринкова економіка мають визначені ознаки, до яких відносяться:

1. свобода суб'єктів, що хазяюють, у виборі сфери діяльності, роду занять, форми доходу;

2. рівноправність суб'єктів ринку, що забезпечується чинним законодавством;

3. ринкове ціноутворення;

4. ринкове саморегулювання економіки (ця ознака має місце на ринку вільної конкуренції, у змішаній економіці ринкове саморегулювання доповнюється державним регулюванням;

5. принцип договірних відносин, тобто основа господарювання - договір, що укладається між суб'єктами господарювання;

6. характерною рисою сьогоднішнього ринку є те, що це ринок покупця, тобто ринок, на якому пропозиція перевищує попит.

Сутність ринку виявляється в його функціях:

- регулююча (під впливом цінових сигналів виробники і споживачі постійно змінюють пропозицію та попит у бік їхнього збільшення чи зменшення. У результаті чого в економіці встановлюються більш-менш оптимальні пропорції);

- посередницька (ринок допомагає виробникам і споживачам знайти один одного і здійснити купівлю або продаж з погляду їх оптимального обсягу, оптимальної ціни, форм розрахунків, що задовольняють і покупця і продавця, способів доставки продукції, наданням післяпродажних послуг);

-ціноутворююча (Ринок визнає не індивідуальні витрати на виробництво навіть однорідної продукції, а тільки суспільно необхідні витрати, тобто витрати більшості виробників даного виду продукції, що роблять основну масу даної продукції. Іншими словами, ринок постійно здійснює зведення (редукцію) індивідуальних витрат до суспільно необхідним, ринковим);

- інформаційна (тільки ринок доводить інформацію виробникам і споживачам про зміну цін на товари і послуги, ставки позичкових відсотків, дивіденди на акції і курси акції, курси валюти);

- сануюча (ринок через чинність закону вартості звільняє економіку від старих, економічно неефективних підприємств і залишає економічно могутні підприємства, що сприяють росту економічного потенціалу країни).

2

Ринок - це складне явище, що містить у собі наступні елементи:

- суб'єкти ринку;

- об'єкти ринку;

- види ринків;

- інфраструктура ринку;

- ринковий механізм.

Усі ці елементи в сукупності створюють ринкову систему, отже ринкова система - це сукупність різних елементів у їхньому взаємозв'язку, взаємодії і взаємозалежності.

Діючими особами, або суб’єктами ринку є домашні господарства, фірми та держава.

Домашнє господарство – це економічна одиниця у складі одного або декількох осіб яка:

• забезпечує виробництво і відтворення людського капіталу;

• самостійно приймає рішення;

• являється власником будь-якого фактору виробництва;

• прагне до максимального задоволення свої потреб.

Фірма – це економічна одиниця, яка:

• використовує фактори виробництва для виготовлення продукту з цілю продажу;

• прагне до максимізації прибутку;

• самостійно приймає рішення.

Держава представлена урядовими закладами, що здійснюють юридичну і політичну владу для забезпечення контролю над суб’єктами, що хазяюють, і над ринком для досягнення суспільних цілей.

Домашні господарства, фірми і держава вступають в економічні відносини з приводу володіння, використання, купівлі-продажу об’єктів ринку.

До об'єктів ринку відносять:

1. результати праці (виробничої і невиробничої сфери) суспільного виробництва - засоби, предмети праці, продукти споживання, житло, послуги;

2. результати інтелектуальної праці - науково-технічна інформація, комп'ютерні програми, наукові праці, добутки живопису, тощо.

3. робоча сила;

4. позичковий капітал, валюта, золото;

5. цінні папери.

Відповідно до різноманітних критеріїв усі ринки класифікуються на види, у сукупності створюють систему ринків.

Критерії	Види ринків
1. По об'єктах ринку	ринок засобів виробництва і предметів споживання, фінансовий ринок, ринок робочої сили, ринок інформаційних товарів та послуг
2. По суб’єктам ринку	ринок покупців, де пропозиція перевищує попит, ринок продавців, де попит перевищує пропозицію, ринок держави, ринок посередників
3. Відповідно до суспільного поділу праці	місцевий чи локальний ринок, регіональний ринок, національний ринок, світовий ринок - зовнішній ринок
4. По ступені насиченості товарною масою	рівноважний, дефіцитний, надлишковий
5. По ступеню обмеженості конкуренції	ринок досоконалої (вільної) конкуренції, ринок монополії, ринок олігополії, ринок монополістичної конкуренції
6. по обсягах продажів	ринок роздрібної й оптової торгівлі
7. По ступені відповідності чинному законодавству	ринок легальний, нелегальний (тіньовий)

3

У цілому сутність поняття інфраструктури означає систему обслуговування.

Ринкова інфраструктура - це сукупність галузей і інститутів, що забезпечують і регулюють безперебійне багаторівневе функціонування господарських суб'єктів і рух товарно-грошових потоків.

Оскільки існує обслуговування виробництва, соціальної сфери, ринку, розрізняють виробничу інфраструктуру, соціальну й інфраструктуру ринку в сукупності вони утворять ринкову інфраструктуру.

Виробнича включає транспорт, зв'язок, оптову торгівлю й ін., що обслуговують рух засобів виробництва.

Соціальна включає транспорт, зв'язок, що обслуговують населення, а також освіту, охорону здоров'я, соціальне забезпечення, соціальний захист.

Інфраструктура ринку - це сукупність інститутів (служб, підприємств), що обслуговують рух товарів і послуг, виконують відповідні функції і забезпечують функціонування ринкових відносин.

Інфраструктура ринку виконує наступні функції:

1. забезпечующа (традиційна) - забезпечує суб'єктам ринку можливість реалізувати власні інтереси;

2. регулююча – упорядковує взаємодію елементів ринкової системи.

Організаційна база інфраструктури ринку включає постачальне - збутові, брокерські та ін. посередницькі організації, комерційні фірми крупних промислових підприємств.

Матеріальна база складається із транспортних, банківських і страхових систем, крупних самостійних банківських і кредитних установ, а також різних за обсягом операцій середніх та дрібних комерційних банків.

Інфраструктурою ринку є складна система, тому що вона включає різноманітні елементи, характерні для того чи іншого виду ринку.

ринок засобів виробництва і предметів споживання	ринок робочої сили	фінансовий ринок	рінок інформаційних товарів та послуг
ріелтерські компанії, роздрібна торгівля, оптова торгівля, товарна біржа, сировинна біржа, торгово-посередницькі фірми (трейдінгові), аукціони, ярмарки, торгові доми, торгово-промислові палати, торгово-виставкові комплекси, лізингові компанії	державні центри зайнятості, біржі праці, часні кадрові агентства, комерційні центри по підготовки (пера-навчання і працевлаштування),	фондова біржа, валютна біржа, розрахунково-клірингові фірми, банки, страхові компанії, інвестиційні фонди, пенсійні фонди, емісійна система	консалтингові фірми, рекламні агентства, аудиторські фірми, юридичні фірми, инноваційно-інформаційні центри, засоби ділової комунікації

Інфраструктура ринку є необхідною умовою ринкових перетворень економіки України, становлення підприємництва. Вона покликана забезпечити цивілізований характер ринкових відносин, допомогти досягненню цілей і задач учасників ринку.

4

Ринкова економіка має свій механізм функціонування.

Ринковий механізм - це механізм взаємозв'язку і взаємодії основних елементів ринку: пропозиції, попиту і ціни, конкуренції.

Особливість ринкового механізму полягає в тому, що кожен його елемент найтіснішим образом пов'язаний з ціною, яка служить основним інструментів, що впливає на попит та пропозицію.

Попит - це потреби, забезпечені грошовим еквівалентом; це ринкова форма потреб.

Зворотна залежність між ціною і величиною попиту називається законом попиту.

Пропозиція - це вся та маса товарів і послуг, що доставлена на ринок чи може бути доставлена на нього.

Включає:

1. Готовність виробника поставляти товар на ринок.

2. Умови, при яких виробник готовий, згодний поставляти свій товар на ринок.

Прямий зв'язок між ціною і кількістю пропонованого продукту називається законом пропозиції.

При взаємодії попиту і пропозиції встановлюється ціна і кількість товару, що купується і продається на ринку у даний момент часу. Ринкова рівновага існує тоді, коли немає тенденції до зміни ринкової ціни або кількості товарів, що продаються. Таким чином, ринок буде у рівновазі при умові якщо ціна товару буде такою при який попит дорівнює пропозиції – рівноважна ціна.

Порушення ринкової рівноваги призведе до розбалансування. Виникає або надлишок попиту (дефіцит), або надлишок пропозиції (надлишковий ринок).

Визначення ціни на основі попиту і пропозиції має протиріччя, що відмітив К. Маркс.

Згідно з теорією Маркса основою ціни є вартість. Величина вартості товару визначається суспільно необхідними витратами робочого часу на його виробництво.

Ціна є грошовий вираз вартості товару.

У кожному окремому акті купівлі-продажу ціна під впливом попиту і пропозиції може відхилятися від вартості.

Якщо попит і пропозиція рівні, то в основі ринкових цін лежіть суспільна ринкова вартість, що визначається середньою вартістю з якою виробляється основа маса товарів для ринку.

Якщо попит значно перевищує пропозицію товарів на ринку, то в основі ринкової вартості лежить індивідуальна вартість товарів, що вироблені у гірших умовах виробництва.

Якщо пропозиція товарів значно перевищує попит, то ринкову вартість буде визначати індивідуальна вартість товару, виробленого у ліпших умовах виробництва.

В сучасній економічній теорії найбільш поширеною є концепція ціни А. Маршала, який заперечував існування вартості і вважав, що є тільки мінова вартість, тобто ціна.

У короткостроковому періоду часу більше значення має вплив на ціну корисність, а у довгостроковому – витрати виробництва. Нижчою межею ціни є граничні витрати виробництва (додаткові витрати ресурсів у випадку зміни обсягу випуску продукції на одну одиницю). Ціна повинна буди достатньою, щоб покрити їх.

Формування ринкової ціни Маршалл розглядав у трьох періодах часу і розрізняв миттєву, короткострокову і довгострокову рівновагу.

В умовах миттєвої рівноваги пропозиція товарів фіксована, тому ціна повністю залежить від попиту: чим вище попит, ти вище ціна і навпаки.

В умовах короткострокової рівноваги попит може змінитися у той або інший бік і якщо фірма не відреагує, то ціна стане нижче витрат і фірма понесе збитки.

У довгостроковому періоду пропозиція прилаштовується до попиту і встановлюється постійна ціна.

В ринковій економіці ціна виконує три головні функції:

- орієнтовану – дає інформацію для дій покупцю і продавцю;

- стимулюючу – сприяє найбільш економічним способам виробництва і реалізації попиту;

- розподільну – розподіляє доходи між учасниками ринкової економіки.

Існує три виду цін:

1. Державні ціни можуть встановлюватися на продукцію підприємств -монополістів, на базові для економіки країни ресурси, на товари що мають соціальне значення.

Система державних цін складається з двох елементів:

• фіксовані ціни, що жорстко встановлюються урядом;

• ціни що регулюються – враховують зміну на ринку попиту і пропозиції.

2. Договірні ціни – ціни що встановлюються зі згодою покупця і продавця (враховуються тільки попит і пропозиція).

3. Світові ціни застосовують у світовій торгівлі і розраховуються на базі найбільш крупних експортно-імпортних угод.

Економічне становище виробників і споживачів, продавців і покупців залежить від ринкової кон'юнктури, що змінюється під впливом численних факторів.

Кон'юнктура ринку - це сукупність економічних умов, які складаються на ринку в кожен даний момент часу, при яких здійснюється процес реалізації товарів і послуг.

Кон'юнктура ринку визначається економічними показниками, що характеризують стан ринку: співвідношенням попиту та пропозиції, рівнем цін, місткістю ринку, платоспроможними можливостями споживачів, станом товарних запасів і т.д.

Ринок забезпечує свою стабільність, тобто взаємодія елементів ринкового механізму підлегло вимогам відповідних економічних законів: закону вартості, закону кількості грошей, потрібних для звертання, закону попиту, закону пропозиції.

ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ:

1. Чим відрізняються між собою натуральне господарство і ринок?

2. Пояснить, яким образом суспільний поділ праці стимулювало появу ринків?

3. Пояснить, у чому сутність принципу "невидимої руки" А. Сміта в умовах прояву ринкового механізму?