Кіровоградська льотна академія України нау

Кафедра менеджменту та економіки

факультету менеджменту

ЗАТВЕРДЖУЮ

Декан факультету

А.В. Залевський

____ __________________ 20 ___ р.

Лекція № 2

З дисципліни „Адміністративного право” Тема: “Адміністративно-правові норми ті відносини. Громадяни як суб’єкти адміністративного права”

Розробив:

доцент кафедри менеджменту та економіки Максименко Н.В.

Кіровоград – 2011

ТЕМА № 2. Адміністративно-правові норми ті відносини. Громадяни як суб’єкти адміністративного права

Лекційне заняття № 2.

Навчальна мета:

• формування у курсантів знань про особливості адміністративно-правових норм;

• визначити сутність адміністративно-правових норм та їх види;

• ознайомитися з джерелами адмінітсратвин6ого права;

• визначити особливість систематизації адміністративного права;

• ознайомитися з поняттям та сутністю адміністративно-правових відносин;

• виділити основні риси, притаманні адміністративно-правовим відносинам;

• визначити адміністративно-правовий статус громадян;

• визначити адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Виховна мета:

Виховати у курсантів і слухачів повагу до законодавства України, сприяти вихованню почуття не порушення норм права, у тому числі й адміністративного, та чіткого їх дотримання.

Час проведення: 2 години.

План:

1. Поняття, особливості та види адміністративно-правових норм

2. Джерела адміністративного права

3. Систематизація адміністративного права

4. Поняття, основні риси та види адміністративно-правових відносин

5. Основи адміністративно-правового статусу громадян

6. Адміністративно-правовий статус іноземців і осіб без громадянства

Література:

Додаткова

Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. // Голос України від 05.01.1994

Закону України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» від 18 листопада 1992 р. // Голос України від 24.11.1992

Постанова Верховної Ради «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження» від 26 червня 1992 р. // Голос України від 28.07.1992

Указ Президента «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. // Урядовий кур'єр від 17.12.1999

Наказ Міністра внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку розгляду звернень щодо продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства» від 23.08.2011 № 601 // Офіційний вісник України від 03.10.2011. - 2011 р., № 74, стор. 82, стаття 2788, код акту 58391/2011

1. Поняття, особливості та види адміністративно-правових норм

Адміністративно-правові норми — встановлені, ратифіковані або санкціоновані державою, забезпечені при необхідності її примусовою силою, загальнообов’язкові, формально визначені правила поведінки, які надають учасникам суспільних відносин, що складають предмет адміністративного права, юридичні права й покладають на них юридичні обов’язки. Цим нормам властиві риси, притаманні нормам інших галузей права. Так, їх встановлює, ратифікує чи санкціонує держава; вони визначають і закріплюють права та обов’язки суб’єктів права; є загальнообов’язковими й формально визначеними правилами поведінки; можуть бути забезпечені примусовою силою держави; закріплюються в актах, які видають компетентні державні органи.

Класична модель правової норми передбачає обов’язкову наявність трьох взаємопов’язаних частин: гіпотези, диспозиції і санкції. Нагадаємо, що гіпотеза вказує на фактичні умови, за яких діє норма права. У диспозиції формулюється саме правило поведінки. Санкція містить вказівку на примусові заходи, що підлягають застосуванню в разі порушення встановленого правила.

Більшість адміністративно-правових норм фіксують права й обов’язки, форми та методи діяльності владних суб’єктів адміністративного права. Специфіка таких норм полягає в тому, що вони часто містять лише правило поведінки — диспозицію, характерною ознакою якої є імперативність. Адже зафіксоване цією нормою правило не може бути змінено за згодою сторін.

Санкцію адміністративно-правової норми не завжди виражено в змісті того акта, що містить правило поведінки. Крім того, досить часто правило, забезпечене примусовою силою держави, формулюється в підзаконному акті, а відповідальність за його порушення завжди визначає закон. Наприклад, Правила дорожнього руху затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р.1, а відповідальність за їх порушення встановлено Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Адміністративно-правові норми поділяють на види за різними критеріями.

За змістом можна виділити групи адміністративно-правових норм, що: 1) фіксують права й обов’язки громадян як суб’єктів адміністративного права; 2) закріплюють порядок утворення та правове становище владних суб’єктів зазначеної галузі права; 3) встановлюють порядок проходження державної служби, права й обов’язки державних службовців; 4) визначають форми та методи управлінської діяльності; 5) встановлюють способи і порядок забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні; 6) окреслюють адміністративно-правові засади організації матеріального виробництва, соціально-культурного й адміністративно-політичного будівництва.

За цільовим призначенням серед адміністративно-правових норм вирізняють регулятивні, які фіксують права й обов’язки суб’єктів адміністративного права, та охоронні, які спрямовано на регламентацію примусових заходів, що застосовують до порушників загальнообов’язкових правил.

За методом впливу на суб’єктів адміністративного права розрізняють: зобов’язуючі (встановлюють обов’язок здійснити позитивні дії); забороняючі (фіксують обов’язок утриматися від певних дій); уповноважуючі (надають право на здійснення тих чи інших позитивних дій); рекомендаційні (містять поради щодо раціональних дій) і стимулюючі (містять інформацію про заохочення діяльності, яку вважають корисною).

За галузевою належністю адміністративно-правові норми поділяють на матеріальні (визначають права й обов’язки суб’єктів адміністративно-правових відносин) і процесуальні (фіксують порядок, процедури реалізації прав та здійснення обов’язків).

За межами дії розрізняють загальнообов’язкові адміністративно-правові норми, які діють на всій території України чи на певних її територіях, і такі, що діють у системі органів державного управління (загальні, відомчі, міжвідомчі, локальні).

За порядком дії у часі можна вирізнити строкові адміністративно-правові норми (час дії визначений) і такі, час дії яких не визначений.

За колом фізичних осіб адміністративно-правові норми поділяють на такі, що встановлюють правила для всіх громадян, або такі, що адресуються окремим групам осіб.

Адміністративно-правові норми можуть бути реалізовані шляхом виконання, дотримання, використання чи застосування.

Виконання полягає в активних діях суб’єкта адміністративного права, спрямованих на здійснення приписів норми.

Дотримання характеризується пасивною поведінкою суб’єкта, який не вчиняє заборонені дії.

Під час використання суб’єкт сам вирішує, чи необхідно йому скористатися зафіксованим у нормі правом.

Застосування адміністративно-правових норм є основною формою діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, інших суб’єктів, уповноважених на виконання функцій публічного управління, оскільки результатом такої діяльності є прийняття цими органами індивідуальних юридичновладних рішень, тобто здійснення безпосереднього керуючого впливу на розвиток конкретних правових відносин.