Розділ ііі. Вправи і завдання для практичних, самостійних і контрольних занять

з усіх розділів курсу в 15 варіантах………………………………………………………… 104

3.1. Правопис префіксів………………………………………………………………………….104

3.2. Вживання апострофа, м’якого знака……………………………………………………….106

3.3. Зміни приголосних при словотворенні…………………………………………………….107

3.4. Вживання великої літери……………………………………………………………………108

3.5. Правопис слів іншомовного походження………………………………………………….111

3.6. Правопис складних іменників, прикметників…………………………………………… 113

3.7. Відмінювання, правопис та вживання числівників………………………………………..116

3.8. Синоніми і пароніми в діловому мовленні……………………………………………… 117

3.9. Терміни в діловому мовленні……………………………………………………………….117

3.10. Правопис прислівників…………………………………………………………………….118

3.11. Правопис частки не з різними частинами мови………………………………………….120

3.12. Літературна вимова. Наголос…………………………………………………………… 123

3.13. Пунктуація. Розділові знаки в простому та складному реченні……………………… 124

3.14. Переклад з російської мови на українську мову…………………………………………128

3.15. Відредагувати речення та записати правильні варіанти...……………………………….134

3.16. Класифікація документів…………………………………………………………………..138

Рекомендована література………...……………………………………………………………..144

Вступ

Виконуючи головне завдання Закону України “Про вищу освіту” стосовно виховання студентів у дусі українського патріотизму, викладання української мови як державної, питання вивчення мови, вироблення мовного чуття набуває особливої ваги. Міра володіння мовою є мірою духовності, культури, гуманістично-державного мислення нашого сучасника.

Навчально-методичний посібник складено на основі програми з курсу “Ділова українська мова”, методичних рекомендацій, а також з урахуванням багаторічного досвіду автора з проведення практичних занять зі студентами Черкаського державного бізнес-коледжу.

Зміст посібника містить теоретичний матеріал та практичні завдання з орфографії, пунктуації та ділового мовлення, пропонуються зразки оформлення документації, поширеної в різних сферах державної й господарської діяльності.

Для зручності збірник поділено на три розділи:

І – Базовий конспект лекцій з курсу “Ділова українська мова”;

ІІ – Довідник з орфографії та пунктуації у схемах;

ІІІ – Вправи і завдання для практичних, самостійних і контрольних занять з усіх розділів курсу в 15 варіантах.

Цей навчально-методичний посібник зорієнтований, у першу чергу, на індивідуальне опрацювання матеріалу та виконання вправ студентами. Проте може бути використаний на кожному занятті для роботи з усією академічною групою.

Розділ І. Базовий конспект лекцій з курсу “Ділова українська мова”

1.1. Поняття літературної мови. Мовна норма

Українська мова є єдиною національною мовою українського народу. Вона існує:

а) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;

б) у нижчих формах - її територіальних діалектах.

Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, театр, науку і освіту та побут людей.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.

Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя. Основоположником по праву вважають Т. Г. Шевченка.

Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов’язкових для всіх літературних норм.

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації.

Розрізняють різні типи норм:

• орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень)

• графічні (передача звуків на письмі)

• орфографічні (написання слів)

• лексичні (слововживання)

• морфологічні (правильне вживання морфем)

• синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень)

• стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування)

• пунктуаційні (вживання розділових знаків)

• мовленнєвий етикет - це правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців, це стійкі формули спілкування (вітання, прощання, побажання, запрошення та ін.)

Мовні норми фіксуються в правописі, словниках, довідниках, підручниках з української мови.

Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх.