9. Елементами ринку праці є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна.

3. Элементы рынка труда: спрос, предложение, цена рабочей силы

Предложение на рынке труда представлено определенными группами трудоспособных людей: теми, кто не имеет работы, но хочет ее найти и ищет; теми, кто имеет работу, но не удовлетворен ею и подыскивает себе другое место работы; теми, кто имеет работу, но предполагает, что может в ближайшем будущем ее потерять, и поэтому на всякий случай ищет другое место работы.

Спрос на рынке труда представляют работодатели. Спрос характеризует потребность в труде, т.е. отражает, какое количество рабочих готовы нанять производители в определенный момент при заданном уровне заработной платы. Значит, спрос может отражать число вакансий.

Спрос на труд носит производный характер. Дело в том, что в отличие от обычных товаров, труд покупается не для удовлетворения потребителя, а для того, чтобы производить какую-то конкретную продукцию. Поэтому спрос на труд непосредственно определяется ситуацией на товарном рынке, он чутко реагирует на рост или падение покупательского спроса на товары, а также на изменение производственных технологий. Если в экономике растут потребности в развитии рыночной инфраструктуры, значит, возрастет спрос на банковских служащих, бухгалтеров, юристов. Если растет потребность в одежде или обуви, значит, увеличится спрос на обувщиков и портных.

Спрос и предложение в своем единстве определяют емкость рынка труда, т.е. она обусловлена, с одной стороны, количеством вакансий, а с другой – количеством лиц, занятых поиском работы.

Применительно к соотношению, складывающемуся между составляющими рынка труда, используют понятие «конъюнктура рынка труда». Возможны три типа конъюнктуры рынка труда:

 дефицит работников, когда рынок испытывает недостаток предложения труда;

2) безработица, когда на рынке труда имеется избыток предложения труда;

3) равновесие, когда спрос на труд соответствует его предложению.

На рынке труда цена труда выступает в форме ставки – заработной платы (часовой ставки), указываемой в договоре (контракте), заключае­мом между работодателем и лицом, нанимающимся на работу. Рыночная цена единицы ресурса труда данного качества складывается в зависимос­ти от соотношения спроса и предложения на рынке труда. Фактическая цена труда отражает равновесную ставку заработной платы.

5. Продуктивність праці (ПП) – це один з показників економічної ефективності праці, який характеризує результативність доцільної діяльності людини і може бути вираженим або кількістю продукції, що виготовляється за певний проміжок часу (виробіток) або витратами праці (робочого часу) на виготовлення одиниці продукції (трудомісткість).

Практика свідчить, що продуктивність праці характеризує ефективність використання робочої сили – яка є головним ресурсом виробництва, оскільки найважливішою функцією живої праці є доцільне використання усіх ресурсів виробництва під час створення продукту. Тому ПП використовують як загальний показник ефективності використання всіх виробничих ресурсів.

Економічна суть її зростання полягає у тому, що частка витрат живої праці на одиницю продукції зменшується, а уречевленої праці – збільшується, але загальна сума праці в одиниці товару зменшується.

На величину ПП впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці, техніко – технологічний та організаційний рівень виробництва.

Значення росту продуктивності праці

Розвиток економіки, підвищення національного добробуту залежить від подальшого підвищення продуктивності виробництва та праці. Національний доход, або валовий національний продукт, у разі підвищення продуктивності збільшується швидше, ніж показники витрат. Зниження ж продуктивності призводить до інфляції, пасивного торгівельного балансу, повільних темпів зростання або спаду виробництва і до безробіття.

Підвищення продуктивності є вираженням загального економічного закону, економічною необхідністю розвитку суспільства й має такі цілі:

стратегічну – підвищення життєвого рівня населення;

тактичну – підвищення ефективності діяльності галузей, підприємств, а також реальне зростання особистих доходів працівників.

В умовах посиленої конкуренції на ринку товарів і послуг підвищення ПП веде до зниження собівартості продукції, зростанню прибутку, або до зниження ціни товару. Зростання ПП сприятиме підвищенню зайнятості населення. Все це має велике значення для економічного зростання в Україні.

6. Продуктивність праці – складна економічна категорія, під час визначення якої необхідно знати не тільки результат праці (обсяги продукції, робіт, послуг), але й ураховувати якими витратами праці досягнуто цей результат. Тому рівень ПП може бути виражено системою показників, які класифікуються за різними критеріями.

За місцем виміру виділяють показники суспільної, галузевої, локальної, індивідуальної продуктивності праці.

За методами виміру результатів праці (обсягу продукції, робіт, послуг) розрізняють натуральні, трудові, вартісні показники ПП.

За часом виміру та доцільності результатів виділяють потенційну, фактичну та фіктивну ПП.

За масштабами обліку робочого часу використовують середньорічні, середньоденні, середньочасові показники ПП; річну, квартальну, місячну ПП.

Залежно до витрат праці певної категорії персоналу розраховують показники виробітку на одного основного робітника, робітника, працівника (середньооблікового).

Вимір суспільної продуктивності праці

На рівні економіки усієї країни визначають показник суспільної ПП(ППс). Остання більшою мірою буде визначати ефективність суспільного виробництва, якщо її розрахунки будуть вестися за кінцевим результатом господарювання та сукупними витратами живої та уречевленої праці за формулою:

C+V+m

ППс = -----------.

Тж+Тур

Але застосування цієї формули утруднено складними розрахунками витрат уречевленої праці.

Між тим, застосування витрат лише живої праці для оцінки ефективності суспільного виробництва й ігнорування якими витратами уречевленої праці досягався отриманий результат призвело економіку колишнього СРСР до занепаду.

Найбільшого зростання росту ПП можна отримати за умов одночасного зниження як живої, так і уречевленої праці. Але в практиці можливі різні варианти зниження сукупних витрат праці, які забезпечують максимум результату за умов мінімальних витрат.

Якщо витрати живої праці це – Зж, а уречевленої – Зу, а Зжі та Зуі – це їх рівень у нових умовах, то можна визначити п’ять варіантів підвищення ефективності сукупної праці.

1. Зу = Зуі; Зж > Зжі,

2. Зу > Зуі, Зж = Зжі,

3. Зу > Зуі; Зж > Зжі,

4. Зж < Зжі, але Зу – Зуі > Зжі - Зж

5. Зуі > Зу, але Зуі – Зу < Зж - Зжі

В усіх випадках Зж + Зу > Зжі + Зуі, тому зростання ПП має місце у будь-якому з наведених варіантів. Завдання менеджера з праці полягає у тому, щоб визначити такий варіант її зростання, який є найбільш доцільним для підприємства.

Вимір індивідуальної продуктивності праці

На підприємствах, окремих цехах, ділянках, робочому місці продуктивність праці визначають за показниками трудомісткості (Тр) та виробітку (W), які виходять з результату праці (В – обсяг продукції) та її витрат (Т).

Рівні виробітку та трудомісткості визначають за формулами:

В Т

Пп = -----; Тр = -----,

Т В

де В – результат праці (обсяг продукції, робіт, послуг) шт, грн;

Т – витрати праці на виробництво продукції, робіт, послуг, чол-год, н-год, чоловік.

Залежність між зростанням ПП (саме виробіток) та зниженням трудомісткості продукції може бути виражена за формулами:

тр х 100 ΔПп х 100 1

Δ Пп = ------------- ; тр = ---------------; Іпп = -----,

100 -тр 100 + Δ Пп Ітр

де Δ ПП – приріст продуктивності праці, %;

тр – зниження трудомісткості продукції, %.

Економічна ефективність праці може бути визначена порівнянням рівнів ПП. у різних робітників, на різних підприємствах, країнах, а також за дінамікою рівня ПП. за різні періоди на певному робочому місці, цеху іншому об’єкті господарювання. З цією метою розраховують індекси зміни ПП, як відношення:

ППз Трб

Іпп = --------, або Іпп = --------,

ППб Трз

де “з” та “б” – рівень показників у звітному та базовому періодах