6. Визначення рівноваги споживача.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує сукупну корисність при даних бюджетних обмеженнях. Така рівновага передбачає, що як тільки споживач отримує даний набір товарів, у нього зникає стимул змінювати цей набір на інший.

На графіку 4.7 точка D дотику найвищої кривої байдужості U₂ бюджетною лінією I відповідає стану рівноваги споживача (згідно з ординалістською теорією корисності).

y

Графік 4.7. Рівновага споживача.

Загальна умова рівноваги споживача означає, що споживач розподіляє свій доход на всі товари таким чином, щоб урівняти граничну корисність, що припадає на одну грошову одиницю (гривню, долар тощо), яка витрачається на кожний товар.

Концепція рівноваги споживача в термінах граничної корисності (MU) і цін товарів (P) може бути описана рівнянням:

Другий закон Госсена: індивід досягає максимуму корисності, якщо співвідношення граничних корисностей будь-яких двох благ дорівнює співвідношенню їхніх цін, тобто mu / mu = P /Р .

Поряд з загальними принципами вибору раціонального споживача існують особливості, які визначаються впливом на нього уподобань. Американський економіст Х.Лейбенстайн виділяв три типових випадки взаємного впливу:

- Ефект “юрби”, коли споживач не хоче відставати від інших і купує те, що купують інші. Він залежить від думки інших споживачів і ця залежність пряма.

- Ефект сноба, коли споживач прагне виділитися з натовпу. Тут залежність від думки інших обернена.

- Ефект Веблена, коли товари та послуги купляються не для особистого задоволення, а для того, щоб призвести враження на навколишніх людей.

Тема 5. Аналіз поведінки споживача

1. Лінія “ціна-споживання” та побудова кривої попиту

2. Лінія “доход-споживання”. Криві Енгеля.

3. Ефекти заміщення та ефект доходу

1. Лінія “ціна-споживання” та побудова кривої попиту

Лінія “ціна - споживання” проходить через всі точки рівноваги споживача, пов'язані зі зміною ціни одного з товарів. Лінія «ціна - споживання» лежить в основі побудови кривої попиту (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Лінія «ціна - споживання» та побудова кривої індивідуального попиту

U₁, U₂, U₃ - криві байдужості;

P₁, P₂, P₃ - ціни на товар х;

I, І₁, І₂ - бюджетні лінії, що змінюються при зміні ціни на товар х;

А, В, С – точки споживчої рівноваги

D – крива індивідуального попиту споживача на товар х.

2. Лінія “доход-споживання”. Криві Енгеля.

Лінія “доход – споживання” проходить через всі точки рівноваги споживача, що відповідають різним рівням його доходу (рис. 5.2.). Крива “доход-споживання” має також назву кривої рівня життя .

Криві Енгеля – це графічне зображення функціональної залежності між обсягом попиту на благо та доходом за даних цін, яка виводиться через криві “доход-споживання”. Для нормальних благ характерна зміна обсягу попиту в одному напрямку із зміною доходу (еластичність за доходом більша 0), при цьому криві Енгеля мають додатний нахил (рис.5.2, 5.3). Для нижчих благ характерна зміна обсягу попиту в протилежному напрямку до зміни доходу (еластичність за доходом менша за 0), крива Енгеля має від’ємний нахил (4).

В залежності від реакції споживача на зміну доходу при купівлі товару розрізняють три категорії товарів: цінні, звичайні та малоцінні товари.

Цінні товари – це товари, попит на які різко підвищується при зростанні доходу споживача (предмети розкоші).

Звичайні товари – це товари, попит на які при зростанні доходу спочатку незначно зростає, але по мірі подальшого підвищення доходу стабілізується на певному постійному рівні (предмети першої необхідності).

Малоцінні (неякісні, іприорні) товари – це товари, попит на які зменшується при зростанні доходу споживача та підвищується при його скороченні.

Графік 5.2 Лінія «доход - споживання» та побудова кривих попиту та кривої Енгеля на її основі

Товар А

4 3

2

1